Постанова

від 02.04.2019 по справі 560/3737/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3737/18

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

03 квітня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання протиправними дії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (вул.Лісова, 1 с. Давидківці, Хмельницький район Хмельницька область, 31341,код ЄДРПОУ 26215809) щодо не нарахування при виплаті присудженої судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору, та несплати компенсації за порушення строків виплати цього присудженого грошового забезпечення.

Крім того, позивач просив стягнути з Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (вул. Лісова, 1 с. Давидківці, Хмельницький район Хмельницька область, 31341, код ЄДРПОУ 26215809) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору на загальну суму 34882,43 грн.

Позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог (а.с.46-47, 49) та ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2019 (а.с.50-51).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2019 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо не нарахування при виплаті присудженої судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору.

Стягнуто з Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору на загальну суму 34882 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 43 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Виходячи з приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі №822/1187/17 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 доплати за право на пенсію у складі грошового забезпечення у 2006 та 2007 роках в розмірі, нижчому ніж передбачено частиною 3 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов`язано комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 частину грошового забезпечення за 2006 рік та 2007 рік. Зобов`язано Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну йому частину грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку та внести у зв`язку з цим зміни до грошового атестату № 1 від 28 лютого 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На підставі виконавчого листа, виданого 24.05.2018 Хмельницьким окружним адміністративним судом по справі №822/1187/17, відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 06.06.2018 в частині виконання судового рішення щодо відповідача відкрито виконавче провадження ВП №56522888 по примусовому виконанню вказаного судового рішення.

В межах виконавчого провадження 24 липня 2018 року відповідачем на картковий рахунок позивача в Ощадбанку перераховано грошові кошти в сумі 156713,51 грн. (на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 справа №822/1187/17, відповідачем на картковий рахунок Ощадбанку перераховано кошти в сумі 156713,51 грн. (з вирахуванням податку з доходів фізичних осіб 35041,53 грн. та військового збору 2920,13 грн).

Позивачем направлено інформаційний запит на який надано відповідь листом №241/02/454 від 04.10.2018, в якому зазначено, що нараховане згідно рішення суду грошове забезпечення за 2007-2011 роки, частина вихідної допомоги та компенсація за невикористану відпустку становить суму у розмірі 194675,17 грн. Однак, з цієї суми на момент її примусової виплати в 2018 році відповідач утримав 18% у рахунок податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) у сумі 35041,53 грн., та 1,5% - військового збору у сумі 2920,13 грн., що підтверджується розрахунком грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що компенсація здійснюється у розмірі фактично сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів такої категорії громадян, та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.

Позивач відповідно до норм законодавства має право на повну компенсацію втрат доходів як особа начальницького складу органів внутрішніх справ, однак позивачу втрата її доходу компенсована не була.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 справа №822/1187/17, відповідачем на картковий рахунок Ощадбанку перераховано кошти в сумі 156713,51 грн. (з вирахуванням податку з доходів фізичних осіб 35041,53 грн. та військового збору 2920,13 грн).

Отже, неправомірними є дії відповідача щодо не нарахування при виплаті присудженої судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору протиправними, стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації втрат доходів, у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору на загальну суму 34882,43 грн.

Вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині несплати компенсації за порушення строків виплати присудженого грошового забезпечення задоволенню не підлягає, оскільки за змістом додатку №28 "Додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів Державної кримінально-виконавчої служби" до постанови КМ України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" не передбачено включення грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Крім того, сам позивач в своєму клопотанні від 08.01.2019 погодився із вказаною позицією.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1-4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Як зазначено в п.1 Порядку "Виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" затвердженого постановою КМ України від 15.01.2004 №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Згідно з п.3-5 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

При цьому, п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до вимог абз.3 п.242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Крім того, як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 22.06.2018 в справі №812/1048/17, доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошового забезпечення він втратив статус особи рядового і начальницького складу ОВС є необґрунтованими, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача. А також, вказав, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, оскільки п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України та Порядком №44 визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

В частині оподаткування військовим збором, колегія суддів зазначає, що п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. (дана норма вступила в силу з 03.08.2014 у відповідності до ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів" від 31 липня 2014 року № 1621).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).

Разом з тим, п.п.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Однак, з урахуванням вказаної вище практики Верховного Суду, оскільки на момент звільнення позивача дана норма податкового кодексу не діяла то й дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Разом з цим, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

З урахуванням викладеного, вимог закону та практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вказав про необхідність визнання дій відповідача щодо не нарахування при виплаті присудженої судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору протиправними, стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору на загальну суму 34882,43 грн.

А тому, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок оскарження в касаційному порядку передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.