Ухвала

від 03.04.2019 по справі 263/4836/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №263/4836/19

Провадження № 2-о/263/312/2019

УХВАЛА

03 квітня 2019 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, ознайомившись із заявою ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, зацікавлена особа: Мангушська селищна рада,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулась до суду з даним позовом, яким просить встановити факт спільного проживання її та її батька - ОСОБА_3, на час відкриття спадщини після смерті останнього.

Ознайомившись із вказаним позовом, та доданими до них документами, приходжу висновку про наступне.

Згідно глави 6 розділу ІV (ст.258 ЦПК) та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31.03.1995р. за №5, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим Цивільно-процесуальним кодексом України, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, за яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте вищенаведені норми законодавства позивачкою при поданні до суду даного позову були порушені.

Так, позивачкою не було зазначено: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також позивачкою порушено вимоги ч. 5 ст. 95 ЦПК України, відповідно до яких, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу, а також підтвердити відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, однак до заяви додані документи, які не засвідчені з дотриманням вищенаведених вимог, тому позивачці необхідно надати всі копії документів належним чином засвідчені.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику в справах про спадкування в якому вказується, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину у судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися за правилами позовного провадження. Таким чином, особа має право звернутися до суду тільки після отримання у нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Звернення до суду до цього моменту є передчасним, і в такому випадку суди підміняють органи нотаріату, що не відповідає закону.

Однак, звертаючись до суду із даною заявою в останній не викладено обставин та не зазначено доказів отримання письмової відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину, тобто доказів того, що її законні права та інтереси кимось порушені, тому підлягають відновленню, при цьому сама заявниця зауважує, що вона є такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до ст. 185 ЦК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, дану заяву необхідно залишити без руху і надати заявниці строк для усунення зазначених недоліків, інакше позовна заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.

Керуючись ст.ст. 175,185 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, зацікавлена особа: Мангушська селищна рада - залишити без руху.

Надати заявниці строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині.

У випадку невиконання ухвали заява буде вважатися не поданою та повернута позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Киян