Постанова

від 03.04.2019 по справі 548/336/19

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/336/19

Провадження № 3/548/129/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2019 року м. Хорол

Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Старокожко В.П., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, прокурора Крутипороха О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, захисника- адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ НП України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр.. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого керівником Вишняківського місця провадження діяльності ДП Укрспирт , одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні немаючого, пільгових статусів немаючого, не депутата, такого, що до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, в матеріалах справи дані про ідентифікаційний код відсутні, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4,

за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 76 від 12.02.2019 року ОСОБА_2 будучи призначеним на посаду керуючого Вишняківського місця провадження діяльності ДП Укрспирт , на підставі наказу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.09.2015 року № 239, являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, на якого поширюється дія цього Закону України Про запобігання корупції , 09.10.2017 року відповідно до договору купівлі- продажу між ПП мале підприємство ВІАС (ЄДРПОУ 23159507) з однієї сторони та ОСОБА_2, 10.03.1067 року ( ІПН НОМЕР_1) придбав нежитловий будинок за адресою:м. Київ, пр.. ОСОБА_4, 26а за 1 070 276 гривень (перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2018 року) та в порушення вимог ч.2 ст. 52 Закону України Про запобігання корупції не подав протягом 10 днів ( до 23:59:59 18.10.2017 року на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, чим умисно вчинив адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно 09.10.2017 року він особисто, за рахунок заощаджених коштів відомості про які малися в декларації за 2016 рів придбав нерухомість, а саме нежитловий будинок за адресою:м. Київ, пр.. ОСОБА_4, 26а за 1 070 276 гривень, про що в 10-ти денний термін не подав відповідну декларацію, так як вважав, що цього робити не потрібно, бо гроші на придбання нерухомості взяв із заощаджень, що були вдома. В подальшому, подаючи щорічну декларацію в 2018 році за 2017 рік, він вказані відомості зазначив, паралельно зазначивши зменшення домашніх заощаджень на 1 000 000 грн. Вказував на те, що не мав ніякого умислу, ні прямого, ні не прямого, - на приховування інформації стосовно придбаного ним майна, так як його задекларував у наступному році, жодних мотивів, щоб уникнути декларування не мав, вважає, що його вина виражена у формі необережності, тому просив визнати його невинуватим.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 прохала суд провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП. Вона зазначила, що у ОСОБА_2 не було прямого умислу на приховування інформації про придбання нерухомості, так як він її зазначив у наступній декларації. Гроші на придбання нерухомості у ОСОБА_2 були, про що свідчить декларація за 2016 рік. Те, що саме з заощаджених коштів була придбана нерухомість свідчить декларація за 2017 рік, з якої вбачається, що заощадження зменшилися на суму покупки нерухомості. Вказала, що всі ці обставини свідчать про відсутність умислу в діях ОСОБА_2 на вчинення діяння пов'язаного з корупцією, що є підставою для визнання його невинуватим.

Прокурор в судовому засіданні прохав визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, посилаючись на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, що доводиться протоколом про адміністративне правопорушення та всіма матеріалами справи.

Суддя, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, прокурора, дослідивши матеріали справи прийшов до таких висновків.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до наказу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Укрспирт Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.09.2015 року № 239 ОСОБА_2 призначено керівником Вишняківського місця провадження діяльності ДП Укспирт .

09.10.2017 року на підставі договору купівлі - продажу між ПП мале підприємство ВІАС (ЄДРПОУ 23159507) з однієї сторони та ОСОБА_2, 10.03.1067 року ( ІПН НОМЕР_1) останній придбав нежитловий будинок за адресою:м. Київ, пр.. ОСОБА_4, 26а за 1 070 276 гривень .

Згідно п.п. а , в п. 2 п.4,5 ч.1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції , посада ОСОБА_2.П. віднесена до суб'єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону.

При цьому, ним не було повідомлено у десятиденний строк з моменту зміни у майновому стані Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, що не заперечується ОСОБА_2 в судовому засіданні

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних злочинним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, суд забезпечує своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства. Вирішуючи справу цієї категорії, суд керуєся Конституцією України, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1700-УІІ Про запобігання корупції , Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами України, а також практикою Європейського суду з прав людини.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 52 Закону України Про запобігання корупції (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання корупції , корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей; правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Зазначене визначення корупції узгоджується із ратифікованими Україною Цивільною Конвенцією про боротьбу з корупцією 1989 року, Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією 1993 року, Конвенцією ООН 2003 року та п. 3.22. Рішення Конституційного суду України № 21-рп/2010 від 6 жовтня 2010 року, в яких зазначено, що термін корупція означає використання особою наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб , а корупційна діяльність безпосередньо пов'язується з корисливими діями (бездіяльністю) посадової особи при виконанні покладених на неї службових обов'язків. Зазначене може прирівнюватись до давання чи отримання хабара, зловживання службовим становищем чи впливом, сприяння відмиванню отриманих від корупційних злочинів доходів, їх приховування, розкрадання чи нецільового використання майна, перешкоджання здійсненню правосуддя, а також незаконного збагачення як значного збільшення доходів, яке перевищує законні доходи особи, яке вона не може раціонально обґрунтувати, тощо.

Таким чином, за змістом міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, обов'язковими ознаками, за якими будь-яка неправомірна чи неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави може визнаватись корупційною, а так само й процедура віднесення тих чи інших діянь названих суб'єктів до категорії корупційних та їх кваліфікації за відповідними нормами глави 13-А КУпАП в тому числі і за ст. 172-6 ч.2 КУпАП є умисна форма вини, використання свого службового становища та мета одержання неправомірної вигоди.

Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Щоб вважати, що відповідні дії мали ознаки відповідного адміністративного правопорушення, необхідно виходити, крім того, із вимог ст. 9 КУпАП.

Згідно з вказаною нормою, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, при розгляді даної категорії справ суд обов'язково має встановити наявність або відсутність умисної форми вини вчиненого діяння, а також наявність чи відсутність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким суб'єкт правопорушення мав керуватись при вчиненні відповідного проступку.

З врахуванням положень ст.1 Закону №1700-VII, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання такого повідомлення.

В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про порушення ОСОБА_2 умисно вимог фінансового контролю.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суддя прийшов до висновку щодо відсутності умислу у ОСОБА_2 на несвоєчасне подання такого повідомлення та корисної мети таких дій, вина останнього виражена у формі необережності.

У поданій 29.03.2018 року щорічній декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік (Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; оприлюднено на офіційному веб-сайті Національного агентства із запобігання корупції) ОСОБА_2 було зазначено про перебування у його власності нерухомого майна, а саме нежитлового будинку за адресою:м. Київ, пр.. ОСОБА_4, 26а, придбаного на підставі договору купівлі-продажу від09.10.2017 року за 1 070 276 гривень .

При цьому, на момент заповнення цієї декларації, перевірка щодо можливого скоєння інкримінованого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення ще не проводилась, а відтак він не міг знати про таку перевірку, але все ж таки повністю відобразив придбану у власність нерухомість.

Крім того, суддя констатує і ту обставину, що спосіб придбання ОСОБА_2 нерухомості свідчить про те, що ним це вчинено відкрито, у визначеному ЦК України порядку, тобто в такий спосіб, що унеможливлює його приховання від уповноважених органів.

Отже, матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_2 не подавши повідомлення про суттєві зміни майнового стану до 18.10.2017 року включно, мав умисел на порушення вимог фінансового контролю чи переслідував будь-який корупційний інтерес. Ні в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано про наявність умислу у ОСОБА_2 щодо несвоєчасного подання відповідного повідомлення, ні прокурором в судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження умислу ОСОБА_2 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.

Тобто надані суду матеріали та докази підтверджують відсутність у ОСОБА_2 умислу на вчинення вказаного адміністративного правопорушення, а тому відсутня подія та суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суддя вважає, що дії ОСОБА_2 не містять ознак дій, пов'язаних з корупцією, і не доведено наявність ні прямого, ні непрямого умислу на вчинення правопорушення, а отже відсутні подія та склад корупційного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 62, 68, 129 Конституції України, ст.3 Закону України Про запобігання корупції , Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією 1993 року, Конвенцією ООН 2003 року, п. 3.22. Рішення Конституційного суду України № 21-рп/2010 від 6 жовтня 2010 року, ст.ст. 1, 2, 9, 11, 172-6 ч. 2, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 284, 285, 287 КУпАП, суд, -

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією у відношенні ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: В.П. Старокожко