Рішення

від 01.08.2018 по справі 760/21540/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/21540/16-ц

Провадження № 2/760/3250/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Солом'янський районний суд м.Києва у складі:

головуючого- судді -Кушнір С.І,

за участю секретаря - Гаєвської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної фірми Благодійний фонд Меценат про усунення перешкод у користуванні приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в грудні 2016 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача Приватної фірми Благодійний фонд Меценат , в якому просив усунути йому, як власнику, перешкоди у користуванні належним йому нежилим приміщенням з № 1 по № 12 (групи приміщень № 31) (в літ. А), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - шляхом звільнення його (їх) від відповідача, Приватного підприємства Благодійний фонд Меценат (код ЄДРПОУ 32426085), інших осіб, що користуються ним з його дозволу чи згоди або без такого дозволу (згоди), а також звільнення приміщення від їхніх речей та майна: меблів, обладнання, техніки, документів, інших речей, предметів, тощо, з одночасною передачею приміщення власнику, позивачу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, позивачу на праві власності належить нежиле приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 31) (в літ. А), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, в порушення прав позивача, як власника цього об'єкта нерухомого майна, відповідач в особі своїх керівника та інших співробітників, продовжує користуватися цим приміщенням.

Позивач жодних усних або письмових домовленостей чи правочинів на користування належним йому приміщеннями з відповідачем не укладав, згоду на використання приміщень відповідачу не надавав.

При цьому, користування відповідачем належними позивачу на праві власності приміщеннями, заважає та перешкоджає йому володіти та користуватися цими приміщеннями, що призводить до порушення його права власності.

Крім того, відповідач заважає та перешкоджає позивачу використовувати ці приміщення для здійснення підприємницької діяльності, що також порушує його права.

До того ж, окрім перешкод у володінні та користуванні своїми приміщеннями, позивач зазнає незручностей та реальних втрат, у зв'язку з накопиченням відповідачем боргів за користування належних позивачу приміщеннями послугами підприємств з надання комунальних послуг та можливим відключенням такими підприємствами в подальшому цих приміщень від мережі постачання своїх послуг.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином. 10.03.2017 р. до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, а справу просить розглянути без його участі.

Представник відповідача Приватної фірми Благодійний фонд Меценат в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що нез'явлення позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів, проти чого не заперечує позивач, згідно поданої до суду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи судом встановлено, що 24.04.2010 р. між ОСОБА_3 (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством Благодійний фонд Меценат (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстровано в реєстрі за № 867.

Відповідно до п. 1 Іпотечного договору, цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у ОСОБА_5 за Договором позики, укладеного між Іпотекодержателем (Позикодавцем) та ОСОБА_5 (Позичальником/Боржником) 24 квітня 2010 р. та посвідченого Анохіною В.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №864, за яким Позичальник отримав від Іпотекодержателя валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 28600 доларів США, що на момент укладання цього договору, згідно офіційного курсу НБУ, складає суму у розмірі 226512,00 грн.

У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за основним договором Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: нежиле приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №31) (в літ. А), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На вищевказаний предмет іпотеки накладається заборона відчуження нерухомого майна.

Згідно п. 2 Іпотечного договору, предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу, посвідченого 02.06.2008 р. Матвеєвою О.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №407, зареєстрованого у Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 28 липня 2006 р. і записана у реєстрову книгу за №165н.-120 за реєстровим №8766п.

Вбачається, що 17.05.2011 р. між ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_7 (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством Благодійний фонд Меценат (Іпотекодавець) було укладено договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 24.04.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. за реєстровим № 866.

24.05.2012 р. між ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_7 (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством Благодійний фонд Меценат (Іпотекодавець) було укладено договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, посвідченого Анохіною В.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24 квітня 2010 року за реєстровим № 866.

27.05.2016 р. між ОСОБА_3 (Первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим Анохіною В.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24 квітня 2010 року за реєстровим № 866.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору Первісний іпотекодержатель передав Новому іпотекодержателю, а Новий іпотекодержатель прийняв від Первісного іпотекодержателя всі права та обов'язки Первісного іпотекодержателя за Іпотечним договором, посвідченим Анохіною В.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу24 квітня 2010 року за реєстровим №866 зі змінами, згідно договору, посвідченого Анохіною В.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17 травня 2011 року за реєстровим №1257 та згідно договору, посвідченого Анохіною В.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24 травня 2012 року за реєстровим №1134, який був укладений в забезпечення виконання зобов'язання за Договором позики, посвідченим Анохіною В.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24 квітня 2010 року за реєстровим №864 зі змінами, згідно договору, посвідченого Анохіною В.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17 травня 2011 року за реєстровим №1256 та згідно договору, посвідченого Анохіною В.М. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24 травня 2012 року за реєстровим №1133, укладеним між Первісним іпотекодержателем та позичальником - ОСОБА_5 (Боржник), за умовами якого Боржник зобов'язаний повернути Первісному іпотекодержателю грошові кошти в сумі, що складає еквівалент 41800,00 доларів США в строк до 24 квітня 2013 року.

Згідно п. 6 Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, предметом іпотеки, визначеним Іпотечним договором, є нежиле приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №31) (в літ. А), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, які належать іпотекодавцю - Приватному підприємству Благодійний фонд Меценат , код ЄДРПОУ 32426085, на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу, посвідченого Матвеєвою О.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №407, зареєстрованого у Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 28 липня 2006 р. і записана у реєстрову книгу за №165н.-120 за реєстровим №8766п.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить нежиле приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 31) (в літ. А), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 71058789 від 21.10.2016 р.

Звертаючись до суду з позовом, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що в порушення прав позивача, як власника цього об'єкта нерухомого майна, відповідач в особі своїх керівника та інших співробітників, продовжує користуватися цим приміщенням.

Позивач жодних усних або письмових домовленостей чи правочинів на користування належним йому приміщеннями з відповідачем не укладав, згоду на використання приміщень відповідачу не надавав.

При цьому, користування відповідачем належними позивачу на праві власності приміщеннями, заважає та перешкоджає йому володіти та користуватися цими приміщеннями, що призводить до порушення його права власності.

Відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядилася своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем порушуються права ОСОБА_1, оскільки, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Приватного підприємства Благодійний фонд Меценат є: м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 35-А.

Судом здійснювалися виклики з метою повідомлення відповідача Приватного підприємства Благодійний фонд Меценат за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 35-А, та за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно даних відділення поштового зв'язку, відповідача Приватного підприємства Благодійний фонд Меценат за зазначеними адресами не знайдено, що підтверджується конвертами відділення поштового зв'язку, що повернулися на адресу суду з відміткою організація не значиться .

Крім того, позивачем не була доведена та обставина, що нежиле приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 31) (в літ. А), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачу станом на день розгляду справи в суді.

При цьому, виключно твердження позивача про порушення його прав з боку відповідача, суд не може покласти в основу рішення, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 81 ЦПК України - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, згідно до вимог ст. 391 ЦК України.

Як роз'яснено в п. 33 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень ст. 391, ст. 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано в розумінні вимог чинного законодавства, доказів, які свідчать про порушення його прав Приватною фірмою Благодійний фонд Меценат , суд не знаходить підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом його звільнення.

Враховуючи викладене, а також враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, а тому суд вважає позов є необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 41, 55, 124 Конституції України, п. 33 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , ст.ст. 16, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 223, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватної фірми Благодійний фонд Меценат про усунення перешкод у користуванні приміщенням відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Кушнір С.І.