УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/4031/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2019 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 18 березня 2019 року про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
в с т а н о в и л а:
Слідчий СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 18.03.2019 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 в ґрунтування якого вказав, що 15.03.2019 року, приблизно о 23 год. 25 хв., ОСОБА_7 , проходив повз приміщення ЗАТ «Хлібзавод №2», шо за адресою: м. Житомир, вул. Покровська, 51, де в той час проходив раніше незнайомий йому ОСОБА_10 . В цей же день, час та місці у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення будь-якого майна, що належить ОСОБА_11 , поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним я життя чи здоров`я особи. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, ОСОБА_7 , переслідуючи корисливий мотив, у вказаний день, час, місці та за вказаних обставин, підійшовши до ОСОБА_12 та попросив останнього надати належний ОСОБА_13 мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка. Після чого, ОСОБА_7 , діючи в межах свого злочинного умислу, взяв до рук мобільний телефон марки «Samsung J3» та раптово наніс один удар лаком в область обличчя ОСОБА_12 , від якого останній впав на землю. В подальшому, ОСОБА_14 , утримуючи викрадене майно при собі місце злочину покинув, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_7 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя здоров`я потерпілого, повторно відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_11 , а саме: мобільний телефон марки "Samsung", моделі «J3», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕ1 2: НОМЕР_2 , вартістю 3000 грн., чим завдав останньому майнової шкоди на суму 3000 грн.
16.03.2019 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16.03.2019 року ОСОБА_7 вручено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні № 12019060020001144.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 18 березня 2019 року клопотання слідчого СВ Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_15 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено та застосовано до підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою без застосування застави.
Ухвалою слідчого судді визначено, що строк тримання під вартою не може перевищувати 60 днів і обчислюється з моменту тримання ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, а саме: з 16 березня 2019 р. по 14 травня 2019 р. включно.
В апеляційнійскарзі захисникв інтересахпідозрюваного проситьухвалу слідчогосудді Богунськогорайонного судум.Житомира від18.03.2019року прообрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати; обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 22.00 до 06.00 години, зобов`язавши підозрюваної прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.
Посилається на те, що в ході судового засідання 18.03.2019 року, на якому вирішувалось питання про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, наявність чи відсутність визначеного п.3 ч.1 ст. 177 КПК України ризику слідчим суддею взагалі не з`ясовувалась, що може бути підтверджено технічним записом судового засідання. Тому, ухвала слідчого судді в цій частині є явно невмотивованою. Мотивування слідчим суддею необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, є необгрунтованим, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року по справі № 1-23/2003 такий запобіжний захід не може буті застосований лише з мотиву тяжкості злочину. Не було доведено в ході судового засідання 18.03.2019 року наявності ризиків і того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, відсутність зазначених ризиків доводиться довідкою ТОВ «ДІ-ЄТАР СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 32988978, адреса місцезнаходження м.Житомир, вул. Параджанова, 77) № 1803 від 18.03.2019 року про те, що ОСОБА_7 звертався до вказаного підприємства з приводу працевлаштування, на що отримав згоду ні отримання посади слюсара механозварювальних робіт за умови надання всіх необхідних документів та проходження медогляду. Оригінал вказаної довідки був наданий слідчому судді в ході судового засіданні 18.03.2019 року, однак зазначені в ній відомості безпідставно не були слідчим суддею враховано при винесенні ухвали про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Більше того, в зазначеній ухвалі навіть на надано будь-якої оцінки вищевказаній довідці. Крім того, слідчим суддею було безпідставно та протиправно, усупереч вимогам ч.2 ст. 2 КК України та ч.1 ст. 88 КПК України, долучено до матеріалів справи за клопотанням прокурора копії направлених до суду обвинувальних актів щодо ОСОБА_7 в інших кримінальних провадженнях, по яких на даний час відсутні будь-які судові рішення. Спроб переховуватись від органів досудового розслідування чи суду підозрюваний не чинив, так само як не має наміру вчиняти протиправні дії.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши ухвалу в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходові, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4, 5 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(c) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, n. 34).
Розумна підозра не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування. Стаття 5 § 1(c) навіть не передбачає, що поліція має одержати достатні докази для висунення обвинувачення як на час арешту, так і під час перебування апелянта під вартою (N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався. Предметом дослідження слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу були ті обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання запобіжного заходу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.186 КК України, обгрунтовується: протоколом про прийняття заяви ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 16.03.2019 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 16.03.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 16.03.2019 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 16.03.2019 року; протоколами ОМП від 16.03.2019; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, раніше судимий, не одружений, не має неповнолітніх дітей на утриманні, тому під загрозою тяжкості покарання та при відсутності міцних соціальних зв`язків останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, наявність інших, нерозглянутих кримінальних проваджень відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.187, ч.2 ст.190, ч.2 ст.125 КК України та вчинення ним зазначених в повідомленні про підозру нових протиправних дій під час розгляду щодо нього в судах зазначених вище кримінальних проваджень підтверджує наявність ризику, що перебуваючи на волі або під дією інших запобіжних заходів, в тому числі і домашнього арешту, ОСОБА_7 може продовжувати свою протиправну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
А тому слідчий суддя з урахуванням вказаних обставин провадження, правильно прийшов до висновку, що на даному етапі досудового розслідування доцільно застосувати до підозрюваного запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить у повному обсязі можливість запобігання зазначеним вище ризикам та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про доведеність слідчим та прокурором обгрунтованості підозри, можливих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також про доведеність недостатності в даному випадку застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що під час обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту слідчим суддею взагалі не з`ясовувалась наявність чи відсутність визначеного п.3 ч.1 ст. 177 КПК України ризику, за наявності наведених вище обставини не може бути підставою до скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді та застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовує наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені судом першої інстанції, та знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження.
Крім того, про наявність такого ризику, як вплив на свідків, потерпілого чи іншого учасника кримінального провадження, що передбачено п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, не вказувалося в клопотанні слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу, оскільки такий ризик не було встановлено під час досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_7 . Тому помилкове, на думку апеляційного суду, зазначення даного ризику в ухвалі слідчим суддею не може бути безумовною підставою для її скасування.
Те, що підозрюваний ОСОБА_7 має намір працевлаштуватися та з цього приводу звертався до ТОВ «ДІ-ЄТАР СЕРВІС», що підтверджується довідкою згаданого Товариства, наданою стороною захисту, не може бути в даному випадку на думку колегії суддів з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи підозрюваного безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі і домашнього арешту, оскільки вказана обставина свідчить тільки про намір працевлаштування та не зменшує наявних в даному випадку ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Безпідставним є посилання захисника в апеляційній скарзі на необгрунтованість мотивування слідчим суддею необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, оскільки сам підозрюваний ОСОБА_7 та вчинений ним злочин цілком підпадають під дію положень п. 4, 5 ч. 2 ст.183 КПК України. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_7 є раніше судимим, а за інкримінований йому злочин, передбачено покарання понад 3 роки.
Не може бути підставою до скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді відносно підозрюваного ОСОБА_7 і доводи захисника про те, що слідчим суддею було безпідставно та протиправно, усупереч вимогам ч.2 ст. 2 КК України та ч.1 ст. 88 КПК України, долучено до матеріалів справи за клопотанням прокурора копії направлених до суду обвинувальних актів щодо ОСОБА_7 в інших кримінальних провадженнях. Так, підозрюваний ОСОБА_7 , як згадувалось вище, раніше судимий, і направлені до суду обвинувальні акти щодо нього за ч.1 ст.187, ч.2 ст.190, ч.2 ст.125 КК України додатково характеризують його особу як таку, що схильна до протиправної діяльності, та додатково підтверджують наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
У своїй сукупності вказані обставини були враховані слідчим суддею, їм надана належна оцінка судом першої інстанції, з якою погоджується і колегія суддів.
Під час розгляду клопотання слідчого слідчим суддею перевірено доводи про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та наявність ризиків, пов`язаних з застосуванням запобіжного заходу, а також враховані всі обставини, які мають вагоме значення для визначення виду запобіжного заходу для підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
На переконання апеляційного суду, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою на даній стадії досудового розслідування може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та запобігти наведеним вище ризикам.
За наведених обставин, підстав для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 18 березня 2019 року про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
Суд | Житомирський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.03.2019 |
Оприлюднено | 15.02.2023 |
Номер документу | 80914039 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про застосування запобіжних заходів тримання під вартою |
Кримінальне
Житомирський апеляційний суд
Бережна С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні