Рішення

від 03.04.2019 по справі 904/810/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019м. ДніпроСправа № 904/810/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецзахист", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас Компані", м. Дніпро

про стягнення 87 528,05 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецзахист" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 67 878 грн., 3% річних у розмірі 1 255 грн., пені у розмірі 14 877,37 грн., інфляційної складової у розмірі 3 517,68 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 052318/1 від 21.05.2018 зі сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Представники сторін вимоги ухвали суду не виконали, витребувані документи не надали.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецзахист" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" (покупець) було укладено договір поставки № 052318/1 (договір).

Відповідно до п. 12.1. договору, цей договір набирає чинності в момент підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2018, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного їх виконання. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії жодна із сторін не заявить про свій намір припинити договірні відносини або переукласти договір на інших умовах, договір автоматично продовжується на один рік і на тих же умовах.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 1.1 договору, на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору передавати покупцю у власність, а покупець - приймати та оплачувати спец. одяг та ЗОГ надалі іменований як товар .

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент товару вказуються у видатковій накладній, в рахунку-фактурі, що складається відповідно до замовлення покупця.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що ціна товару та асортимент, адреса доставки, строк поставки встановлюється у специфікації та вважається погодженою між постачальником і покупцем за наявності печаток та підписів уповноважених осіб і є невід'ємною частиною цього договору. Специфікацією № 8 від 12.06.2018 сторони узгодили ціну та асортимент товару, адресу доставки, строк поставки. Відповідно п. 3.2 договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в наступному порядку: 100% передоплати згідно виставленого рахунку.

З тексту п. 3.2 Договору та матеріалів справи не вбачається конкретної дати, коли відповідач має оплатити товар, але вбачається, що товар в будь-якому разі має бути оплачений до його поставки.

Позивач поставив товар відповідачу 21.06.2018 (див. видаткову накладну № 313 від 21.06.2018 а.с. 26). А отже, відповідач мав оплатити поставлений товар не пізніше 20.06.2018. Однак, відповідач порушив свої зобов'язання, і не оплатив вартість поставленого товару.

Позивач, 15.11.2018 направив на адресу відповідача претензію № б/н від 09.11.2018 з вимогами оплатити наявну заборгованість, зокрема, за товар, поставлений відповідно до видаткової накладної № 313 від 21.06.2018.

Вказана претензія була отримана відповідачем 10.02.2019, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта". Відповіді на претензію відповідач не надав.

Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" складає суму у розмірі 67 878 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 67 878 грн. слід задовольнити.

Пунктом 5.11 договору встановлено, що за порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 5.11 договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 22.06.2018 по 01.02.2019 (225 календарних днів) у розмірі 14 877,37 грн.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано положення частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

А отже, пеню слід нараховувати з першого дня прострочки (21.06.2018) протягом шести місяців (по 20.06.2018 включно). Разом з тим, позивачем заявлено пеню за період починаючи з 22.06.2018. Тому, належний розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, за загальний період з 22.06.2018 по 20.12.2018, складає 12 002,32 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково в розмірі 12 002,32 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 2 875,05 грн. - слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1255 грн. за загальний період з 22.06.2018 по 01.02.2019 та інфляційну складову у розмірі 3 517,68 грн. за загальний період з червня 2018 по грудень 2018.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що сума 3% річних за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання становила 1255,28 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення 3% річних слід задовольнити в заявленому розмірі - 1255 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової, доданий до позову, суд встановив, що позивачем при здійсненні нарахувань не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. До того ж, позивачем не враховано, що найменшим кратним періодом, за який нараховується інфляційна складова. Тому, позивачем помилково зазначено період нарахування інфляційної складової в днях з 21.06.2018 по 01.02.2019.

З урахуванням наведеного, належним періодом нарахування інфляційної складової є період з липня 2018 по грудень 2018. Разом з тим, незважаючи на коригування періоду нарахування, розмір втрат від інфляції не змінився та складає 3 517,68 грн.

А отже, вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 3 517,68 грн. слід задовольнити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" (місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 40-А; код ЄДРПОУ: 39724194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроспецзахист" (місцезнаходження: 49027, м. Дніпро, вул. Яворницького, буд. 6, кв. 3; код ЄДРПОУ: 40920034) суму основної заборгованості у розмірі 67 878 грн., 3% річних у розмірі 1 255 грн., пеню у розмірі 12 002,32 грн., інфляційну складову у розмірі 3 517,68 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1857,90 грн.

Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 875,05 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.04.2019.

Суддя Ніколенко М.О.