Рішення

від 02.04.2019 по справі 910/996/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2019Справа № 910/996/19

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, Печерський район, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570)

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Іташ Україна" (02140, місто Київ, Дарницький район, вулиця Бориса Гмирі, будинок ?, офіс 2; ідентифікаційний код 36800460)

відповідача 2. ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1)

про стягнення 78 193,49 грн,

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У січні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іташ Україна" та ОСОБА_1 про стягнення 78 193,49 грн, з яких 33 373,63 грн - заборгованість за кредитом, 993,57 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 43 826,29 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1, як боржником, та відповідачем 2, як поручителем, взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № K3G0LON06874 від 28.07.2016 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/996/19, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

25.02.2019 через канцелярію суду позивачем подано до матеріалів справи заяву про долучення документів на підтвердження зміни відповідачем 2 адреси реєстрації.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 01.02.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02140, місто Київ, Дарницький район, вулиця Бориса Гмирі, будинок ?, офіс 2, а також за адресою відповідача 2, яка вказана в довідці Відділу адресно-довідкової служби: АДРЕСА_2, та за адресою, зазначеною в документах, що містяться в матеріалах справи: АДРЕСА_2.

Про фактичне вручення відповідачу 2 ухвали Господарського суду міста Києва від відкриття провадження у справі свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103049794120.

Проте, поштовий конверт, направлений на адресу відповідача 1 було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв'язку від 15.03.2019 "за закінченням встановленого терміну зберігання". При цьому, як вбачається з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказана поштова кореспонденція не була вручена одержувачу під час доставки.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення відмітки відділення поштового зв'язку про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається днем вручення відповідачу 1 відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва справі № 910/996/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2019, не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористались наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

28.07.2016 між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іташ Україна" (позичальник) було укладено кредитний договір № K3G0LON06874 від 28.07.2016 (далі - договір), відповідно до умов якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику у вигляді згідно з пунктом А1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А2. цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту А2. договору ліміт цього кредитного договору 41 946,59 грн, у тому числі у розмірі 11 713,61 грн на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг №36800460 (кредитний ліміт на поточний рахунок), у розмірі 27 250,76 грн на реструктуризацію заборгованості за Умовами та правилами надання банківських послуг №36800460 (кредит на гарантований платіж), у розмірі 34,00 грн для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в пункті 2.1.1 цього договору, у розмірі 2 948,22 грн на сплату судових витрат, передбачених пунктами 2.2.13, 2.3.13, 5.8 цього договору.

Згідно пункту А.2.1. ліміт кредитування на конкретну дату визначається сумою кредитних коштів, яка у цю дату може знаходитись в користуванні позичальника. Поточний ліміт встановлюється згідно з графіком зменшення поточного ліміту, зазначеним у додатку №1 до цього договору.

Пунктом А3. договору встановлено, що термін погашення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток №1 цього договору) понад 30 днів:

1)датою погашення заборгованості є 31-й день.

2)вся заборгованість по кредиту, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-й день), рахується простроченою.

3)вся заборгованість по кредиту, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-й день) рахується простроченою.

У відповідності до пункту А6. договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 32% річних.

Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у пункті А.6 цього договору.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (пункт 6.1. кредитного договору № K3G0LON06874 від 28.07.2016).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги кредитний договір № K3G0LON06874 від 28.07.2016 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 1054 Цивільного кодексу України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем 1 склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

Позивачем належним чином виконувалися зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 41 946,59 грн., що підтверджується випискою по рахунку, яка додана позивачем до матеріалів справи.

Проте, у зв'язку з тим, що відповідачем було прострочено повернення кредитних коштів станом на 29.08.2018 у останнього наявна наступна заборгованість: 33 373,63 грн. - заборгованість за кредитом; 993,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 43 826,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути зазначені грошові кошти в загальному розмірі 78 193,49 грн, у зв'язку з неналежним виконанням клієнтом своїх зобов'язань за кредитним договором № K3G0LON06874 від 28.07.2016.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу 1 кредит, що підтверджується випискою по рахунку, яка додана позивачем до матеріалів справи. В свою чергу, відповідачем 1 не у повному обсязі було погашено тіло кредиту та проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на момент подання позову його заборгованість становить 33 373,63 грн - заборгованість за кредитом, 993,57 грн - заборгованість по процентам.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту А7. кредитного договору № K3G0LON06874 від 28.07.2016 у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,178% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.

Згідно з пунктом 5.1 вказаного кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 2.2.2, 4.1, 4.2., 4.3. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 1.2., 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2. цього договору, винагороди, передбаченої пунктами 2.2.25, 4.4., 4.5., 4.6. цього договору позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за яких сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого пунктом А3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у пункті А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили, що розмір пеня, зазначеної в цьому пункті, може бути на розсуд банку зменшений.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, пунктом 5.4. кредитного договору сторони погодили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань , передбаченої пунктами 5.1, 5.2., 5.3 цього договору здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане позичальником.

Таким чином, сторонами погоджено строк нарахування пені інший, ніж той, який встановлено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 43 826,29 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частиною 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини 2 статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № K3G0LON06874/DP1 від 28.07.2016.

Умовами договору поруки № K3G0LON06874/DP1 від 28.07.2016 встановлено наступне.

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іташ Україна" зобов'язань за кредитним договором № K3G0LON06874 від 28.07.2016, згідно якого кредитор надав боржнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 41 946,59 грн, а боржник зобов'язаний: повернути кредит в строк згідно із графіком зменшення поточного ліміту, з кінцевим терміном повернення кредиту 25.07.2017, у відповідності до умов пунктів А.2.1., А3. кредитного договору сплачувати за його користування відсотки у розмірі 32% річних у порядку, що зазначений у пункті А8. кредитного договору, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати пеню в розмірі та порядку, що зазначений у пункті А.7 кредитного договору, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі. (пункт 1.1. договору поруки).

Згідно з положеннями пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

За змістом пункту 4.1. договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором, цей договір припиняє свою дію.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Іташ Україна" заборгованості за кредитним договором № K3G0LON06874 від 28.07.2016 в загальному розмірі 78 193,49 грн, з яких 33 373,63 грн - заборгованість за кредитом, 993,57 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 43 826,29 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання, належним чином доведений, документально підтверджений, позичальником та поручителем не спростований, та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 2, укладено договір поруки № K3G0LON06874/DP1 від 28.07.2016, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачами не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іташ Україна" та ОСОБА_1 про стягнення 78 193,49 грн, з яких 33 373,63 грн - заборгованість за кредитом, 993,57 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 43 826,29 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іташ Україна" (02140, місто Київ, Дарницький район, вулиця Бориса Гмирі, будинок ?, офіс 2; ідентифікаційний код 36800460) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 33 373,63 грн (тридцять три тисячі триста сімдесят три гривні 63 копійки) заборгованості за кредитом, 993,57 грн (дев'ятсот дев'яносто три гривні 57 копійок) заборгованості по процентам за користування кредитом, 43 826,29 (сорок три тисячі вісімсот двадцять шість гривень 29 копійок) пені за несвоєчасність виконання зобов'язання

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іташ Україна" (02140, місто Київ, Дарницький район, вулиця Бориса Гмирі, будинок ?, офіс 2; ідентифікаційний код 36800460) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 960,50 грн (дев'ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 960,50 грн (дев'ятсот шістдесят гривень 50 копійок) судового збору.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ