Рішення

від 28.03.2019 по справі 910/912/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.03.2019Справа №  910/912/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до   Редакції дитячого журналу "Соняшник" про стягнення 112 300, 47 грн., Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Редакції дитячого журналу "Соняшник" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 112 300, 47 грн., з яких: 102 204, 13 грн. - основного боргу, 2 419, 00 грн. - 3 % річних та 7 677, 34 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 10/3067 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яка передається в оренду від 23.05.2008. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності). Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.   6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Так, з метою повідомлення відповідача   про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2 та отримана представником відповідача 25.03.2019 згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором - 0103049210870. Згідно з ч.  6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Таким чином, враховуючи вимоги процесуального законодавства щодо дотримання строків розгляду справи, а також те що провадження у справі відкрито 28.01.2019, приймаючи до уваги, що відповідач в межах строку розгляду даної  справи не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 23.05.2008 між  Комунальним підприємством  "Київжитлоспецексплуатація" (далі – орендодавець) та    Редакцією дитячого журналу "Соняшник" (далі - орендар) укладено договір № 10/3067 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду, умовами якого передбачено, що орендодавець на підставі рішення Постійної комісії з питань власності від 19.05.2008 (протокол № 57 пункт 3) та листа Головного управління комунальної власності м. Києва від 23.05.2008 № 042/11/10-3620 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) за адресою: вул. Б.Хмельницького, буд. № 51 літ. А для розміщення видавництва та редакції журналу, що друкується українською мовою. Відповідно до п. 2.1. договору, об'єктом оренди є: нежитлові приміщення, загальною площею 158, 90 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі – 158, 90 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація" (п. 2.4. договору). Згідно п. 3.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91 та на дату підписання договору становить: 12, 76 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає: 2  027, 14 грн., місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору на дату підписання договору, становить: 12, 76 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 2  027, 14 грн. Розмір орендної плати підлягає коригуванню після виготовлення нової експертної оцінки нежитлових приміщень, орендна плата буде донарахована з дати укладення цього договору оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору). Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендареві. За умовами п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Відповідно до п. 4.2. договору, орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі. На виконання умов договору № 10/3067 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 23.05.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно (нежитлові приміщення), загальною площею 158, 90 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі – 158, 90 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, розташоване  за адресою: вул. Б.Хмельницького, буд. № 51 літ. А для розміщення видавництва та редакції журналу, що друкується українською мовою, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.05.2008, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками. Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за Редакцією дитячого журналу "Соняшник" утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 102  204, 13  грн. за період з 01.09.2017 по 17.11.2018. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 419, 00 грн. - 3 % річних за період з 01.09.2017 по 11.01.2019 та 7 677, 34 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2017 по 31.12.2017. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 10/3067  від 23.05.2008, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди. Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до  ст. 760 Цивільного кодексу України,  предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно  ст. 283 Господарського кодексу України,  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунальна майна», істотними умовами договору оренди є, зокрема об'єкт оренди  (склад  і  вартість  майна  з  урахуванням  її індексації); термін, на який укладається договір оренди;  орендна плата з урахуванням її індексації. Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон). Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.   Договір, відповідно до  ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Як встановлено судом вище, на виконання умов договору № 10/3067 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 23.05.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно (нежитлові приміщення), загальною площею 158, 90 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі – 158, 90 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, розташоване  за адресою: вул. Б.Хмельницького, буд. № 51 літ. А для розміщення видавництва та редакції журналу, що друкується українською мовою, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.05.2008, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, без зауважень  та заперечень. Судом встановлено, що за надані позивачем орендні послуги за період 01.09.2017 по 17.11.2018  відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Редакцією дитячого журналу "Соняшник" утворилась заборгованість у розмірі 102  204, 13  грн., доказів зворотного суду не надано. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 3.5. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендареві. За умовами п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином, враховуючи умови п. 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був перераховувати орендну плату  не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, тобто починаючи з 11 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 10/3067 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 23.05.2008, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі  102  204, 13 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 419, 00 грн. - 3 % річних за період з 01.09.2017 по 11.01.2019 та 7 677, 34 грн. - інфляційних втрат за період з 01.09.2017 по 31.12.2017. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року). Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від  17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”,  інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені періоду  нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище з урахуванням п. 3.6. договору прострочення виконання грошового зобов'язання відбувалося починаючи з 11 числа кожного поточного місяця, при цьому розмір 3% річних та інфляційних втрат визначений позивачем вірно. Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 10/3067 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 23.05.2008, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 2 419, 00 грн. - 3 % річних за період з 11.09.2017 по 11.01.2019 та 7 677, 34 грн. - інфляційних втрат за період з 11.09.2017 по 31.12.2017.                         Тож, позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"  підлягають задоволенню у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись   статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва. ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"  задовольнити. 2. Стягнути з Редакції дитячого журналу "Соняшник" (01024, м. Київ, вул. Банкова, буд. 2, ідентифікаційний код - 20016182) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А, ідентифікаційний код - 03366500) 102 204 (сто дві тисячі двісті чотири) грн. 13 коп. – заборгованості,  2  419  (дві тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 00 коп. – 3 % річних, 7  677 (сім тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 34 коп. – інфляційних втрат та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. – судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом  17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.          Суддя                                                                                                   С. О.  Щербаков