Ухвала

від 27.03.2019 по справі 911/2638/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" березня 2019 р. м. Київ

Справа № 911/2638/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

за участю секретаря судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хутір Ясний» про визнання недійсним рішення та договору оренди землі, за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1 (посвідчення);

від відповідача 1 - не з'явилися;

від відповідача 2 - ОСОБА_2 (ордер серії КС №373864)

ВСТАНОВИВ:

перший заступник керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю Хутір Ясний (далі - ТОВ Хутір Ясний ) та просить суд:

- визнати недійсним розпорядження Києво - Святошинської РДА від 21.05.2008 №327 Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Хутір Ясний ;

- визнати недійсним договір оренди земельних ділянок площею 1,0022га з кадастровим номером 3222487000:02:001:0004 та площею 0,5003га з кадастровим номером 3222487000:02:001:0003, укладений 25.06.2008 між Києво - Святошинською РДА та ТОВ Хутір Ясний (зареєстрований у реєстрі за №1-1512).

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що спірне розпорядження прийнято з перевищенням повноважень та з порушенням норм законодавства. Так, прокурор вказує на те, що відповідна земельна ділянка не вилучена у передбачений законом спосіб з постійного землекористування ОСОБА_3 лісової дослідної станції Національного аграрного університету (далі - ОСОБА_3 ЛДС НАУ) та надана ТОВ "Хутір Ясний" з перевищенням повноважень Києво-Святошинської РДА, яка розпорядилась землями лісогосподарського призначення, що є компетенцією обласної державної адміністрації. Окрім того, прокурор стверджує, що земельна ділянка надана не для потреб лісового господарства, особі, яка не є спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємством, без погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та площею, що значно перевищує визначену законом. З посиланням на недійсність розпорядження, прокурор просить визнати недійсним і договір, укладений на підставі такого розпорядження (т.1 а.с.4-21).

Ухвалою від 03.12.2018 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

18.12.2018 від відповідача 1 - Києво - Святошинської РДА, з дотриманням встановленого строку, надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.123-131) (зданий для відправлення відділенню зв'язку №115 м. Києва - 17.12.2018).

У відзиві на позов відповідач 1 заперечує проти позову, посилаючись на те, що земельні ділянки надані відповідачу 2 правомірно, оскільки ОСОБА_3 лісова станція добровільно відмовилась від земельних ділянок, відповідно до повноважень адміністрації та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Також, відповідач заявив про застосування позовної давності (т1 а.с.123-131).

21.12.2018 ухвалою, занесеною до протоколу засідання, судом відкладено підготовче засідання до 16.01.2019, враховуючи клопотання відповідача 2; встановлено строк прокурору - для надання відповіді на відзив відповідача 1 з наданням доказів в обґрунтування доводів та доказів направлення його копії з додатками іншим учасникам процесу до 08.01.2019 (т.2 а.с.161-162).

02.01.2019 відповідачем 2 - ТОВ Хутір Ясний подано відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач вказує на те, що земельна ділянка загальною площею 1,5025 га (ділянки площею 1,0022га з кадастровим номером 3,222487000:02:001:0004 та площею 0,5003га з кадастровим номером 3222487000:02:001:0003) передані в оренду ТОВ Хутір Ясний після відмови землекористувача - ОСОБА_3 лісової дослідної станції Національного аграрного університету, у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, які знаходяться на вищевказаних земельних ділянках, а також на підставі висновку державної землевпорядної експертизи. Відповідач 2 у поданому відзиві також просить застосувати позову давність (т.1 а.с.171-177).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2019 судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 лісову дослідну станцію Національного аграрного університету, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (т.1 а.с.197-199).

21.01.2019 від прокуратури надійшла відповідь на відзив Києво-Святошинської РДА, в якій прокурором підтримано вимоги, викладені ним у позовній заяві. Також, прокурор зазначає, що про порушення йому стало відомо лише після опрацювання інформації щодо земельних ділянок, наданої у 2018 році, у зв'язку з чим просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності (т.1 а.с.197-199).

22.01.2019 від прокуратури надійшла відповідь на відзив ТОВ Хутір Ясний , у якій прокурором підтримані заявлені вимоги (т.1 а.с.213-218).

13.02.2019 від ТОВ Хутір Ясний надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що для забезпечення діяльності товариства в частині ведення лісового господарства створено спеціалізований господарський підрозділ-управління з відповідним складом. Також, відповідач вказує на необґрунтованість тверджень прокурора про те, що строк позовної давності почав свій облік у 2008році (т.1 а.с.241-243).

Ухвалою від 13.02.2019, яка занесена до протоколу, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2019 (т.1 а.с.252-254).

01.03.2019 ТОВ Хутір Ясний подано клопотання про визнання поважними причин пропуску встановлено строку для надання заперечень на відповідь на відзив, з посиланням на отримання відповідь на відзив лише 12.02.2019 (т.2 а.с.4-6).

Ухвалою від 01.03.2019, що занесена до протоколу, відповідачу 2 продовжено строк для подання заперечень на відповідь на відзив, зважаючи на поважні причини пропуску такого строку.

В судове засідання 01.03.2019 представник відповідача 1 не з'явився про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засіданняповідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 01.03.2019, яка отримана відповідачем 06.03.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267220429.

В судовому засіданні 01.03.2019 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 27.03.2019, про що прийнято ухвалу, занесену до протоколу.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов у даній справі підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

В силу ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Так, ст.53 ГПК України визначені випадки участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

При цьому, передумовою участі органів та осіб, коло яких визначено ст.53 ГПК України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень; необхідною умовою такої участі є норми права, які визначають випадки такої участі. Отже, особи, визначені ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, прямо встановлених законом.

Так, відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Як передбачено ч.4 вказаної норми, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 ГПК України.

При цьому: у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача; у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача, а у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідні положення є втіленням вимог ч.1 ст.131 1 Конституції України, в силу якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, нормами Закону України Про прокуратуру , які є спеціальними, визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Як передбачено чч.1, 3, 4 ст. 23 відповідного закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 зазначеної норми; наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Аналіз положень чч.3-5 ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

При цьому, "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Проте, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль , замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор, при цьому, не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Так, звертаючись з даним позовом до суду в інтересах держави, прокурор зазначив, що оскаржуване розпорядження та укладений на його підставі договір оренди земель, які мають лісогосподарське призначення, суперечать нормам чинного законодавства, порушують інтереси держави у сфері земельних відносин, позбавляють Український народ правомочностей власника.

При цьому, як вказано прокурором суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування та відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, які, однак, не наділені повноваженнями звертатись до суду з позовами про визнання недійсними організаційно-розпорядчих актів органів державної влади та місцевого самоврядування при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель.

Так, у відповідності до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності , родючості ґрунтів.

Згідно п. 4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за: дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25 1 ).

Як визначено підпунктом 25 5 , 55 1 п.4 Положення, відповідний орган вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо, зокрема, припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону; проводить моніторинг земельних відносин, а також виконує інші функції, визначені Положенням.

У відповідності до п. 5 1 Положення, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

При цьому, Держгеокадастр є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Отже, посилання прокурора на те, що відповідний орган не наділений повноваженнями звертатись до суду з відповідним позовом хибні.

Так, прокурором не враховано того, що положення нормативних - правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави (правова позиція викладена у постанові Верїовного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що у даній справі не має передбачених закономи виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, не зазначаючи орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який має бути позивачем у справі.

За таких обставин, поданий позов, відповідно до п.1 ч.1 ст. 226 ГПК України, підлягає залишенню без розгляду, оскільки подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, п.1 ч.1 ст.226, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

залишити без розгляду позов першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, 67) в інтересах держави до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 126; ідентифікаційний код 23570148), Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 (08173, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Старокиївська, 1-А ; ідентифікаційний код 32105258) про визнання недійними розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 21.05.2008 №327 Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки ТОВ Хутір Ясний для ведення лісового господарства в межах Ходосівської сільської ради та договору оренди від 25.06.2008, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією та ТОВ Хутір Ясний (зареєстрований у реєстрі 25.06.2008 за №1-1512).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання її повного тексту у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено: 01.04.2019.

Суддя А.Р. Ейвазова