Рішення

від 03.04.2019 по справі 910/1147/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2019Справа № 910/1147/19 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрілайн" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 26-Б, офіс 24)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індосамент компані" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1Б)

про стягнення 221 304,46 грн.

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керрілайн" (надалі також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індосамент компані" (надалі також - відповідач) про стягнення 221 304,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів № КЛ-78/05-16 від 11.05.2016 з оплати наданих послуг організації перевезення вантажів, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 221 304,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 відкрито провадження по справі № 910/11147/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

01.03.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позов, у якому не погодився із заявленою позивачем сумою заборгованості.

15.03.2019 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 06.02.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

11.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керрілайн" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індосамент компані" (Замовник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів № КЛ-78/05-16 (надалі також - Договір), за умовами якого Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника надає послуги з організації перевезень вантажів шляхом надання напіввагонів (далі - вагонів), з признаком власний.

Відповідно до п.п. 1.2-1.4 Договору, кількість вагонів для здійснення Послуги, їх номери, модель, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагону після здійснення перевезення відображаються в актах подачі/повернення вагонів.

Послуги надаються тільки для перевезення вантажів, дозволених до перевезення у вагонах згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень вантажів) та угод про залізничні міжнародні сполучення.

Послуги надаються на території України (крім станцій АР Крим, згідно факсограми Укрзалізниці № ЦЗМ -14/1350 від 11.08.2014р.,) і країн СНД та Балтії, при цьому одна зі станцій (навантаження або вивантаження) повинна знаходитись в межах України.

За приписами п.п. 3.1-3.5 Договору, розмір ставки за кожен вагон за кожну добу періоду надання Послуг визначається Протоколом узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 1). Розмір ставки за кожен вагон за кожну добу періоду надання Послуг може переглядатися що квартально за згодою сторін.

Розрахунки згідно цього Договору здійснюються Замовником в безготівковій формі, її національній валюті України - гривні.

Замовник проводить 100% (сто відсотків) попередню оплату вартості послуг Виконавця за поточний період (календарний місяць) протягом 5-ти (п'яти) календарних діб з моменту отримання рахунку Виконавця, згідно з бланк-заявки (Додаток №4).

Замовник зобов'язаний отримати рахунок на оплату послуг в перший робочий день поточного місяця у Виконавця.

Оплата за надані Виконавцем послуги здійснюється Замовником по пред'явленому рахунку згідно з Актами подачі/повернення вагонів (додаток 2) та актів наданих послуг (додаток 3).

Період надання послуг починається з дати подачі вагонів під навантаження, що відображається в Акті подачі/повернення вагонів (додаток 2).

Доставка вагонів до станції навантаження вказаній в заявці Замовника здійснюється за рахунок Виконавця.

Період надання Послуг закінчується датою підписання Акту повернення вагонів на ст. Стрий ДТГО Львівської залізниці , або іншу станцію в межах України, узгоджену між Замовником та Виконавцем (додаток 2). Доставка вагонів до ст. Стрий Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ Укрзалізниця , або іншої станції в межах України, узгодженої між Замовником та Виконавцем здійснюється за рахунок Замовника.

Згідно з п. 4.1 Договору, сторони несуть у відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків по цьому Договору відповідно до діючого законодавства.

Як визначено у п.п. 5.1-5.5 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажор), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів (не пізніше) з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце обставини непереборної сили.

Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови сторони від сплати за послуги, надані до виникнення вказаних обставин.

Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як підставу, звільняючу від виконання зобов'язань.

Договір набирає чинності з дати підписання обома сторонами та діє строком на один рік, в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного здійснення розрахунків. (п. 10.1 Договору)

В порядку п. 3.1 Договору сторонами були підписані протоколи узгодження договірної ціни від 11.05.2016, № 2 від 01.08.2016, № 3 від 08.08.2016, № 4 від 01.10.2016, № 5 від 01.12.2016, № 6 від 25.11.2016, № 7 від 01.03.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним були надані, а відповідачем прийняті послуги з організації перевезень, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг): № 220 від 31.5.2016 на суму 1 980,00 грн, № 265 від 30.06.2016 на суму 29 370,00 грн, № 332 від 31.07.2016 на суму 157 080,00 грн, № 387 від 31.08.2016 на суму 183 520,00 грн, № 415 від 31.08.2016 на суму 7 830,00 грн, № 466 від 30.09.2016 на суму 177 600,00 грн, № 467 від 30.09.2016 на суму 86 130,00 грн, № 564 від 31.10.2016 на суму 91 930,00 грн, № 565 від 31.10.2016 на суму 183 920,00 грн, № 662 від 30.11.2016 на суму 182 400,00 грн, № 663 від 30.11.2016 на суму 1 160,00 грн, № 664 від 30.11.2016 на суму 10 440,00 грн, № 755 від 31.12.2016 на суму 85 260,00 грн, № 756 від 31.12.2016 на суму 247 500,00 грн, № 056 від 31.01.2017 на суму 94 395,00 грн, № 057 від 31.01.2017 на суму 221 873,60 грн, № 0125 від 28.02.2017 на суму 210 000,00 грн, № 0126 від 28.02.2017 на суму 127 455,00 грн, № 226 від 31.03.2017 на суму 150 880,00 грн, № 227 від 31.03.2017 на суму 166 380,00 грн, № 305 від 18.04.2017 на суму 4 899,80 грн, № 476 від 12.06.2017 на суму 3 039,66 грн, а загалом на суму 2 425 043,06 грн.

30.06.2017 позивачем було здійснено коригування № 555 до акту виконаних робіт № 227, за наслідками чого вартість послуг було зменшено на 45 120,00 грн.

За твердженнями позивача, відповідачем було сплачено за надані послуги 2 158 618,60 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 221 304,46 грн., яку і просить стягнути позивач у даному позові.

Відповідно до заперечень відповідача, викладених у відзиві, він може погодитися із заборгованістю в розмірі 141 205,00 грн, натомість з рештою боргу відповідач не згодний, а саме, з сумами, вказаними у актах № 226 від 31.03.2017, № 476 від 18.06.2017 та № 305 від 18.04.2017.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги з організації перевезень, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг): № 220 від 31.5.2016 на суму 1 980,00 грн, № 265 від 30.06.2016 на суму 29 370,00 грн, № 332 від 31.07.2016 на суму 157 080,00 грн, № 387 від 31.08.2016 на суму 183 520,00 грн, № 415 від 31.08.2016 на суму 7 830,00 грн, № 466 від 30.09.2016 на суму 177 600,00 грн, № 467 від 30.09.2016 на суму 86 130,00 грн, № 564 від 31.10.2016 на суму 91 930,00 грн, № 565 від 31.10.2016 на суму 183 920,00 грн, № 662 від 30.11.2016 на суму 182 400,00 грн, № 663 від 30.11.2016 на суму 1 160,00 грн, № 664 від 30.11.2016 на суму 10 440,00 грн, № 755 від 31.12.2016 на суму 85 260,00 грн, № 756 від 31.12.2016 на суму 247 500,00 грн, № 056 від 31.01.2017 на суму 94 395,00 грн, № 057 від 31.01.2017 на суму 221 873,60 грн, № 0125 від 28.02.2017 на суму 210 000,00 грн, № 0126 від 28.02.2017 на суму 127 455,00 грн, № 226 від 31.03.2017 на суму 150 880,00 грн, № 227 від 31.03.2017 на суму 166 380,00 грн, № 305 від 18.04.2017 на суму 4 899,80 грн, а загалом на суму 2 422 003,40 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

30.06.2017 позивачем було здійснено коригування № 555 до акту виконаних робіт № 227, за наслідками чого вартість послуг було зменшено на 45 120,00 грн.

Відтак, з урахуванням вказаного коригування вартість наданих позивачем послуг за Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів № КЛ-78/05-16 від 11.05.2016 становить 2 376 883,40 грн.

Проте, вказані послуги відповідач оплатив частково на суму 2 158 616,60 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача.

При цьому, Суд не вважає підтвердженим належними доказами позивачем надання послуг на суму 3 039,66 грн за Актом № 476 від 12.06.2017, з огляду на таке.

Суд зазначає, що всупереч твердженням позивача, вказаний Акт не підписаний уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Індосамент компані", а сам акт разом з Актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2017 року - грудень 2018 року направлений відповідачу лише 29.01.2019 (опис вкладення у цінний лист а поштова накладна від 29.01.2019), що не відповідає підпункту 2.1.3 п. 2.1 Договору, за яким виконавець зобов'язаний складати акти наданих послуг з нарахуванням сум платежів згідно з умовами п.3.6 Розділу 3 цього Договору та надавати їх для оформлення Замовнику не пізніше 8-го числа місяця наступного за звітним.

Окрім того, у Додатку № 1 до Акта виконаних робіт № 476 від 12.06.2017 Звіт виконавця про надання послуг з організації перевезень вантажів по Договору № КЛ-78/05-16 від 11.05.2016 з 01.06.2017 по 12.06.2017 йдеться про ремонт вагонів №№ 67389551, 67171280 в період з 01.06.2017 по 12.06.2017 в той час, як відповідно до Акта подачі/повернення вагонів від 11.05.2017, підписаного директором позивача, вказані вагони прийнято останнім від відповідача 11.05.2017.

Разом з цим, інших доказів, які б підтверджували надання означених у Акті виконаних робіт № 476 від 12.06.2017 послуг, позивачем не надано.

Поряд з викладеним, матеріалами справи та самими сторонами спору підтверджується, що 15.03.2017 листом № 15/03-01 Товариство з обмеженою відповідальністю ІНДОСАМЕНТ КОМПАНІ повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю Керрілайн про неможливість виконання взятих на себе за договором організації перевезень вантажів № КЛ-78/05-16 від 11.05.2016 зобов'язань, у зв'язку з прийняттям Указу Президента України №62/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України".

28.06.2017 листом за № 28/06-1 Товариство з обмеженою відповідальністю ІНДОСАМЕНТ КОМПАНІ повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю Керрілайн про отримання Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7644 від 27.06.2017, який було видано Торгово-промисловою палатою України, про неможливість виконання взятих на себе за договором організації перевезень вантажів № КЛ-78/05-16 від 11.05.2016 зобов'язань.

Посилаючись на вказані форс-мажорні обставини, підтверджені Сертифікатом № 7644 від 27.06.2017, відповідач зазначає про те, що він звільняється від оплати частини наданих послуг за Актом № 226 від 31.03.2017, визнаючи лише суму 78 720,00 грн.

Проте, Суд не погоджується з указаною позицією відповідача, з огляду на таке.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Нормами статей 614, 617 ЦК України, які кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як визначено у п.п. 5.1-5.5 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажор), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів (не пізніше) з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце обставини непереборної сили.

Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови сторони від сплати за послуги, надані до виникнення вказаних обставин.

Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як підставу, звільняючу від виконання зобов'язань.

15.03.2017 Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", відповідно до якого тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12.02.2015, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України вирішено припинити переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. Кабінету Міністрів України потрібно невідкладно вжити заходів щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, крім вантажів, що мають гуманітарний характер і надаються українськими та міжнародними гуманітарними організаціями. Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції України, Національній гвардії України, Державній фіскальній службі України за участю Служби безпеки України необхідно невідкладно: забезпечити виконання цього рішення, припинивши переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення; створити умови для залучення громадськості до контролю за реалізацією заходів, передбачених цим рішенням; вжити додаткових заходів щодо зміцнення публічної безпеки, протидії диверсійним і терористичним проявам, спробам порушення громадського порядку.

Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017 введено в дію зазначене рішення Ради національної безпеки і оборони України.

Як встановлено Судом, за наслідками звернення відповідача до Торгово-промислової палати України стосовно засвідчення форс-мажорних обставин, зумовлених зазначеними заходами, останньою було видано Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7644 від 27.06.2017, у якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, Товариству з обмеженою відповідальністю "Індосамент компані", щодо обов'язку (зобов'язання), а саме, згідно з місячними планами і заявками, забезпечити завантаження-вивантаження вантажу, в тому числі при імпортних/експортних перевезеннях і використовувати : вагони для його перевезення та здійснювати оплату послуг за договірною ціною, визначеною сторонами згідно протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору), у термін до 16.03.2017 року, за договором № КЛ-787/05-16 про надання послуг з організації перевезень вантажів від 11.05.2016 р., укладеним з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КЕРРІЛАЙН" (код ЄДРПОУ 38327642), відповідно до: Протоколу узгодження договірної ціни від 11.05.2016 р.; Лист ТОВ "ІНДОСАМЕНТ КОМПАНІ" на адресу ТОВ "КЕРРІЛАЙН" 15/03-1 від 15.03.2017 р.; Додаткової угоди № 1 від 12 квітня 2017 року до договору № КЛ-787/05-16 про надання послуг з організації перевезень вантажів; Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року Про невідкладні додаткові заходи щодо протидії гібридним загрозам національній безпері України від 15 березня 2017 року № 62/2017; Рішення Ради національної безпеки і оборони України Про невідкладні додаткові заходи щодо протидії гібридним; загрозам національній безпеці України від 15 березня 2017 року, які унеможливили його виконання в зазначений термін.

У вказаному Сертифікаті зазначено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 16 березня 2017 року, дата закінчення - тривають на 26 червня 2017 року.

За приписами Закону України Про торгово-промислові палати в Україні завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, Сертифікат № 7644 від 27.06.2017, виданий Торгово-промисловою палатою України, є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), однак зазначений доказ оцінюється судом в сукупності з іншими доказами та обставинами по справі. У даному випадку доведення факту настання обставин непереборної сили не є достатніми для звільнення від виконання зобов'язання на час дії цих обставин, оскільки необхідно підтвердити їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 10.06.2015 у справі №3-216гс15, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

За висновками суду, наданий відповідачем Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7644 від 27.06.2017, виданий Торгово-промисловою палатою України, не підтверджує наявності обставин, які звільняють боржника від обов'язку оплати наданих послуг за Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів № КЛ-78/05-16 від 11.05.2016.

При цьому, суд виходить з того, що у даному сертифікаті було засвідчено факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які, на думку Суду, не можуть вважатися такими, що впливають саме на здатність відповідача здійснювати оплату наданих послуг, факт належного надання яких позивачем підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних робіт від 31.03.2017 на суму 150 880,00 грн. та Додатком № 1 до нього.

Крім того, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, у випадку порушення зобов'язання, виконання якого виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, сторона звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку його виконання. Враховуючи те, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення грошових зобов'язань за Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів № КЛ-78/05-16 від 11.05.2016, а не штрафних санкцій, нарахованих за його невиконання, підстави для звільнення відповідача від виконання грошових зобов'язань за Договором відсутні.

Щодо заперечень відповідача проти суми 4 899,80 грн, нарахованої позивачем у Акті № 305 від 18.04.2017 з Додатками № 1 та № 2 до нього, Суд зазначає, що підстав для її неврахування немає, оскільки уповноважений представник відповідача підписав вказані первинні документи, чим підтвердив надання послуг за Договором, а підстав для звільнення від їх оплати немає, з огляду на викладене вище.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 218 264,80 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд, може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2019 між Адвокатським бюро Олега Сулімова в особі адвоката ОСОБА_2 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРРІЛАЙН" (Замовник) укладено Додаткову угоду № 7 до договору про надання правничої допомоги № 0203 від 01.03.2018, за умовами якої сторони узгодили, що вартість послуг Виконавця за надання професійної правничої допомоги, пов'язаної з підготовкою та поданням позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості з ТОВ "Індосамент Компані" (ідентифікаційний код 40106209) буде складати 5 000,00 (п'ять тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Відповідно до п. 2 вказаної угоди професійна правнича допомога, пов'язана з поданням вказаної позовної заяви до Господарського суду міста Києва, складається з наступного: аналіз первинної документації та надання правової консультації щодо перспектив подання позовної заяви (2 год - 500,00 грн); підготовка позовної заяви (6 год - 4 200,00 грн); виготовлення копій та додатків до позовної заяви (1 год - 200,00 грн); відправлення позовної заяви з додатками відповідачу та на адресу суду (1 год - 100,00 грн).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано платіжне доручення № 12944 від 28.01.2019 на суму 5 000,00 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг від 25.01.2019 на суму 5 000,00 грн.

При цьому, Суд звертає увагу, що Судом було перевірено та встановлено наявність ОСОБА_2 у Єдиному реєстрі адвокатів України, розміщеному на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача та відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індосамент компані" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1Б, ідентифікаційний код 40106209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрілайн" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 26-Б, офіс 24, ідентифікаційний код 38327642) борг у розмірі 218 264 (двісті вісімнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 80 коп., судовий збір у розмірі 3 273 (три тисячі двісті сімдесят три) грн 98 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 931 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 32 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03.04.2019

Суддя Т.Ю. Трофименко