Рішення

від 03.04.2019 по справі 910/17192/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2019Справа № 910/17192/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРЛІФТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-ПМ"

про стягнення 116 456,28 грн.

Суддя Усатенко І.В

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРЛІФТ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-ПМ" про стягнення 116456,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 110 від 20.04.2011 зобов'язання по оплаті наданих послуг, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 111818,88 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Крім того, позивач нарахував відповідачу втрати від інфляції у розмірі 3634,10 грн та 3% річних у розмірі 1003,30 грн.

Ухвалою суду від 27.12.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.01.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 27.12.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.01.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він зазначає, що в процесі розгляду справи, відповідачем було частково сплачено суму основного боргу, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача: заборгованість у розмірі 37272,96 грн, втрати від інфляції у розмірі 4528,65 грн, 3% річних у розмірі 1553,20 грн.

19.02.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає позовні вимоги частково просить задовольнити позов в частині втрат від інфляції у розмірі 4528,65 грн та 3% річних у розмірі 1553,20 грн. Відповідач зазначає, що сума основного боргу була сплачена ним у повному обсязі. До відзиву додано докази оплати суми основного боргу.

Ухвалою суду від 01.04.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" про зменшення розміру позовних вимог від 07.02.2019 (вх. 01-20/1333/19 від 11.02.2019) у справі № 910/17192/18 повернуто заявникам без розгляду.

Ухвалою суду від 01.04.2019 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 111818,88 грн, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-ПМ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" (виконавець) укладено договір на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання № 110.

Згідно п. 1.1, 1.2, договору Замовник, доручає, а Виконавець приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання згідно відомості обсягів робіт (Додаток №1). Технічне обслуговування передбачає: всі види регламентних робіт, згідно технологічного процесу, а також здійснення аварійного обслуговування, що направлено на усунення аварійних ситуацій і несправностей. При цьому виконуються роботи з евакуації пасажирів з кабін ліфтів та роботи із запуску ліфтів при всіх непланових зупинках.

Вартість робіт визначена Сторонами у відповідності з розрахунками Відомості обсягів робіт, складає невід'ємну частину даного Договору та на день укладання Договору за кожен місяць технічного обслуговування становить: Вартість робіт за місяць без ПДВ - 15 530,40 гри. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять гривень 40 копійок). ПДВ - 3106,08 грн. (три тисячі сто шість гривень 08 копійок). Вартість робіт за місяць з ПДВ - 18 636,48 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять шість гривень 48 копійок). Вартість може бути змінена у сторону її збільшення чи зменшення у разі внесення змін у обсяг, склад робіт, а також у разі зміни базової ціни технічного обслуговування, коефіцієнтів складності та оформлюється додатковими угодами. Щомісяця Виконавець представляє Замовнику для підпису Акти приймання виконаних робіт. На основі підписаного Сторонами Акту проводяться розрахунки за виконані робота протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Акту на підставі, виставленого Виконавцем рахунку. (п. 2.1-2.4 договору).

Згідно п. 3.1 договору виконавець зобов'язаний виконувати передбачені Договором Роботи по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання цілодобово, починаючи з "01" травня 2011 року.

Відповідно до п. 3.2.14 договору замовник зобов'язаний своєчасно проводити оплату виконаних робіт згідно наданих Актів приймання-передачі виконаних робіт.

Цей Договір вважається укладеним, і набирає чинності з 01 травня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року включно. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік з урахуванням, додаткових угод за згодою Сторін (п. 5.1, 5.2 договору).

До матеріалів справи долучено перелік робіт з технічного обслуговування ліфтів, в якому зазначено, які роботи виконуються виконавцем та їх періодичність, та долучено відомість обсягів робіт з технічного обслуговування ліфтів, вартість щомісячних платежів за роботи на суму 18636,48 грн на місяць.

До матеріалів справи долучено в підтвердження обсягів та вартості виконаних позивачем робіт акти надання послуг: № 811 від 31.05.2018 на суму 18636,48 грн, № 1141 від 30.06.2018 на суму 18636,48 грн, № 1366 від 31.07.2018 на суму 18636,48 грн, № 1572 від 31.08.2018 на суму 18636,48 грн, № 1806 від 30.09.2018 на суму 18636,48 грн, № 2053 від 31.10.2018 на суму 18636,48 грн. Всі акти підписані та скріплені печатками контрагентів та підтверджують виконання робіт на суму 111818,88 грн.

Відповідачем до матеріалів справи долучено докази оплати суми боргу, здійснені після відкриття провадження у даній справі, платіжні доручення: № 2046 від 11.02.2019 на суму 30558,96 грн, № 2004 від 29.01.2019 на суму 55909,44 грн, № 2037 від 06.02.2019 на суму 18636,48 грн, № 2038 від 07.02.2019 на суму 37272,96 грн. В призначеннях платежу вказано: сплата заборгованості за техобслуговування ліфтів згідно договору № 110 від 20.04.2011. Загальна суму, що підтверджує оплату коштів, згідно перелічених платіжних доручень становить 142377,84 грн.

Відповідач вказує, що дані кошти були сплачені саме в погашення основної суми заборгованості за договором, позивачем вказана обставина не заперечується.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 843 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач роботи за Договором в період з травня 2018 по жовтень 2018 року виконав на загальну суму 111818,88 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актами надання послуг.

Вартість робіт була оплачена в процесі розгляду справи в повному обсязі, в зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог було закрито.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції за період з вересня по листопад 2018 року у сумі 3634,10 грн та 3% річних у розмірі 1003,30 грн за період з 15.06.2018 по 17.12.2018.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов договору відповідач зобов'язаний був оплати роботи позивача у повному обсязі протягом 10 банківських днів після підписання актів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що відповідач несвоєчасно виконав своє грошове зобов'язання на суму 111818,88 грн., в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення санкцій є обґрунтованими.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% у розмірі 1003,30 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд перевірив розрахунок втрат від інфляції, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму втрат від інфляції у розмірі 3634,10 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Крім того, суд зазначає, що у своєму відзиві відповідач не заперечував проти 3% річних та втрат від інфляції, розрахованих позивачем.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник, в зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо несвоєчасної оплати виконаних робіт, суд покладає судові витрати на відповідача у повному обсязі, в тому числі в частині позовних вимог, провадження за якими було закрито.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 165, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-ПМ" (04071, м. Київ, вулиця Ярославська, будинок 31-Б, ідентифікаційний код 24918955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" (04073, м. Київ, провулок Куренівський, будинок 17, літера Ш, ідентифікаційний код 33308688) 3% річних у розмірі 1003 (одна тисяча три) грн. 30 коп., втрати від інфляції у розмірі 3634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) грн 10 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко