Рішення

від 28.03.2019 по справі 917/1491/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 року Справа № 917/1491/18

Суддя Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Київська Русь", вул. Пушкіна, 1-б, с. Копили, Полтавський район, Полтавська область, 38761, код ЄДРПОУ 37531714

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Київська Русь" про зобов'язання визнати кредиторські вимоги за договором б/н від 27.06.2012 р. (розділ 3.2.1 Умов та правил «Кредитний ліміт» ), яка утворилася станом 12.10.2018 р., в сумі 91 512,71 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом - 14 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 38 760,81 грн., заборгованість по комісії - 7 358,00 грн., пеня - 31 393,90 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Позивач просить позов задовольнити мотивуючи тим, що відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань за кредитним договором б/н від 27.06.2012 року, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується прострочена заборгованість за основним платежем, процентами за користуванням кредитом, комісії. Крім того, позивач нарахував пеню за прострочення виконання основного зобов'язання. У зв'язку з наведеним та внаслідок перебування відповідача в стані ліквідації позивачем було здійснено заходи щодо включення вказаної заборгованості до ліквідаційного балансу відповідача, у порядку ст. ст. 105, 111, 112 Цивільного кодексу України. Однак, оскільки відповідач ухилявся від розгляду кредиторських вимог позивача, в порядку ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України позивач просить суд зобов'язати ліквідаційну комісію відповідача в особі голови ліквідаційної комісії, визнати грошові вимоги позивача та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

05.12.2018 року Господарським судом Полтавської області було прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Суд ухвалив розглядати справу у порядку загального провадження.

03.01.2019 року Господарським судом Полтавської області було відкладено підготовче засідання на 05.02.2019 року на 11 год.15 хв., так як відповідач вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, ухвала, направлена на адресу, вказану в позовній заяві (вул. Пушкіна, 1-б, с. Копили, Полтавський район, Полтавська область, 38761), повернулась до суду з відміткою "інші причини".

05.02.2019 року Господарський суд Полтавської області закрив підготовче провадження у справі і призначив справу до судового розгляду по суті на 26.02.2019 року на 10 год. 00 хв.

Ухвала від 05.02.2019 р. повернулась до суду з відміткою пошти на конверті про те, що адресат не знайдений, однак вона була направлена на адресу відповідача, зазначену у позові та перевірена судом по безкоштовному пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (позивачем) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Київська Русь" (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку від 27.06.2012 р. (заява), згідно умов якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (умови), тарифів банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування від 27.06.2012 р (договір)

Відповідно до умов вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26008054605641 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно "Умов та Правил надання банківських послуг" до яких клієнт приєднався, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів за весь час фактичного користування кредитом, винагороди, проте свої грошові зобов'язання перед банком не виконав.

Позивач вказує, що станом на 12.10.2018 р. відповідач має заборгованість, яка складається з: 14 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 38 760,81 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 7 358,00 грн. комісія, 31 393,90 грн. пені.

Як стало відомо позивачу з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 08.10.2018 року відповідач перебуває в стані припинення.

19 жовтня 2018 року позивач направив на адресу відповідача заяву з вимогами, проте 31 жовтня 2018 року поштовий конверт з направленою претензією на адресу Банку повернувся.

Вважаючи, що вказані обставини свідчать про ухилення від визнання грошових вимог, позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Київська Русь" визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в розмірі 91 512,71 грн. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, останній за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як було визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, заява про відкриття поточного рахунку, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, що розміщені в мережі Інтернет, копії яких містяться в матеріалах справи, свідчить про укладення між сторонами договору банківського обслуговування.

Укладений між сторонами у даній справі кредитний договір не суперечить чинному законодавству, укладений у письмовій формі, а своїм підписом в графі "Підпис" на заяві, що разом з Умовами складає кредитний договір, відповідач підтвердив свою згоду з умовами даного кредитного договору.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідачем не спростоване посилання позивача на те, що він кредит не повернув, проценти за користування кредитом та комісію не сплатив.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за договором станом на 12.10.2018 р. заборгованість відповідача згідно даних позивача становить 91 512,71 грн., з них: 14 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 38 760,81 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 7 358,00 грн. комісія, 31 393,90 грн. пені.

Відповідачем жодних доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, чи контррозрахунку не надано.

Згідно статей 12, 14 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вправі звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі відмови у задоволенні його вимог або ухилення від їх розгляду протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову.

Розглядаючи позов з вимогами про зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Київська Русь" в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу, дослідженню судом підлягає наступне коло питань: в чому полягає порушення прав чи інтересів позивача, чи буде поновлене таке порушене право чи інтерес позивача в разі задоволення таких вимог, правомірність заявлення до відповідача спірних грошових вимог, дотримання строку для звернення з позовом, передбаченого ч. 3 ст. 112 ЦК України.

Згідно частини 1 та 7 статті 59 Господарського кодексу України (ГК України) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному законом.

Згідно частини 2 та 3 статті 60 ГК України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частиною 6 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як встановлено судом, позивач 19 жовтня 2018 року направив на адресу відповідача заяву з вимогами. Розрахунок заборгованості був оформлений станом на 12.10.2018 р., відповідно до якого загальна заборгованість становить 91 512,71 грн.

Поштовий конверт з направленою претензією на адресу банку повернувся 31 жовтня 2018 року.

Вказана обставина свідчить про протиправне ухилення ліквідаційної комісії відповідача від виконання обов'язку, передбаченого ст. 111 ЦК України, щодо включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу.

Згідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії

З огляду на дату повернення поштового конверту з направленою претензією на адресу позивача - 31 жовтня 2018 року, враховуючи положення частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку, визначеного законодавством, а тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Київська Русь" (вул. Пушкіна, 1-б, с. Копили, Полтавська область, 38761, код ЄДРПОУ 37531714) в особі голови ліквідаційної комісії, визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код в ЄДРПОУ 14360570) із заборгованості за договором б/н від 12.10.2012 року, яка утворилася станом на 12.10.2018 року у сумі 91 512,71 грн., в т.ч. 14 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 38 760,81 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 7 358,00 грн. комісія, 31 393,90 грн. пені та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Завод мінеральних вод "Київська Русь" (вул. Пушкіна, 1-б, с. Копили, Полтавський район, Полтавська область, 38761, код ЄДРПОУ 37531714) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського 1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) 1 762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копії рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 03.04.2019 року.

Суддя Білоусов С. М.