Рішення

від 01.04.2019 по справі 914/2370/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2019 Справа №914/2370/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Ульма Опалубка Україна до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Західінфо , про: стягнення 322 564,07 грн.

СуддяОСОБА_1 Секретар судового засіданняОСОБА_2 За участю представників: позивача:ОСОБА_3 - адвокат, відповідача:не з'явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Ульма Опалубка Україна до товариства з обмеженою відповідальністю Західінфо про стягнення 322564,07 грн.

Ухвалою від 21.12.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 21.01.2019.

В подальшому підготовче засідання відкладалось на 11.02.2019, 04.03.2019, 18.03.2019.

Ухвалою суду від 18.03.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 01.04.2019. В судовому засіданні

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав усні пояснення по суті справи. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач у порушення договору оренди, заборгував позивачу 319'783,70 грн. орендної плати та вартості неповернутого обладнання. Зокрема, Позивач передав відповідачеві у строкове платне користування об'єкт оренди. Відповідач не оплатив надані позивачем послуги за період з березня по липень 2018 року у сумі 49006,07 грн. Об'єкт оренди вартістю 273558,00 грн., не повернув позивачу. Згідно з умовами договору оренди відповідач повинен був відшкодувати вартість неповернутого об'єкта оренди, чого, однак, не вчинив. Зважаючи на зазначене, сторони уклали договір про розстрочення заборгованості відповідача за договором оренди. Незважаючи на це, в обумовлені сторонами строки відповідач так і не погасив заборгованості, що виникла.

Представник відповідача відзиву на позов не подав, в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались на його адресу рекомендованою кореспонденцією.

Ухвали-виклики в судове засідання відповідач не отримав. Відділення поштового зв'язку повернуло до суду відповідні поштові відправлення із зазначенням "інших" причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, суд надіслав ухвалу-виклик в судове засідання засновнику та керівнику відповідача, ОСОБА_4 на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 79037, АДРЕСА_1. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, керівник відповідача отримав ухвалу-виклик 23.02.2019. Отже, засновник (керівник) відповідача був обізнаний про судове засідання, однак участь свого представника не забезпечив.

В судове засідання 01.04.2019 представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив суду.

Отже, судом було забезпечено змагальність сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 01.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

30.12.2016 року Сторони у справі уклали договір оренди №187/12-16. Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець (позивач у справі) зобов'язується передати, а орендар (відповідач у справі) зобов'язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях (Додаток №1), які є невід'ємною частиною цього Договору (далі - об'єкт оренди). Конкретний перелік обладнання, що складає об'єкт оренди, та його кількість, що передається в оперативну оренду, вказується в акті приймання-передачі (видача), який підписується сторонами під час передачі об'єкта оренди орендодавцем орендарю на складі орендодавця.

Положеннями пунктів 3.1 та 3.7-3.8 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди Орендодавцю на склад не пізніше останнього робочого дня перед датою, яка вказана в Додатковій угоді до Договору як строк дії Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, Додатковою угодою до нього або нормами цивільного законодавства. Датою повернення об'єкта оренди вважається дата підписання акта повернення або дата відшкодування орендарем 100% вартості об'єкта оренди відповідно до пункту 3.4 цього Договору. У разі ухилення орендарем від повернення об'єкта оренди або його складових, до чого прирівнюється ухилення від підписання акта повернення, протягом робочих 5 днів з дати, коли таке повернення або підписання повинно було відбутись, орендодавець має право вважати, що об'єкт оренди або його складові втрачені. У разі втрати об'єкта оренди чи його складових, орендар на вимогу орендодавця зобов'язаний відшкодувати останньому вартість втраченого об'єкта оренди або його втрачених складових. Вказане відшкодування здійснюється у розмірі втраченого об'єкта оренди або втрачених складових об'єкта оренди, що визначена у специфікаціях до Договору, з додаванням до цієї вартості податку на додану вартість за ставкою, встановленою чинним в Україні законодавством на дату такого відшкодування.

Згідно з пунктом 7.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. Ставка орендної плати на місяць вказується у Додатковій угоді до цього Договору, підписаній сторонами.

Додатковою угодою №1 сторони погодили ставку орендної плати та встановили, що Договір діє до 31.03.2017. Додатком №1 до Договору затверджено Специфікації . Додатком №3 до Договору сторони погодили розцінки вартості робіт з очистки, ремонту, заміни, відшкодування елементів опалубки .

Позивач передав у користування відповідача об'єкти, перелік яких визначено в актах прийому-передачі (долучені до матеріалів справи).

Заборгованість відповідача за надані послуги складає 49006,07 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Докази сплати відповідачем орендної плати за березень-липень 2018 року та докази повернення відповідачем об'єкта оренди в матеріалах справи відсутні.

28 серпня 2018 року сторони уклали договір про розстрочення боргу №28/08-02 . Відповідно до пунктів 1 та 2 договору про розстрочення сторони підтверджують, що боржник (відповідач у справі) станом на день укладення договору про розстрочення визнає заборгованість перед кредитором (позивач у справі) за Договором у розмірі 322564,07 грн., яка складається із:

- заборгованості за надані кредитором боржнику за Договором за березень-липень 2018 року послуги у сумі 49006,07 грн.;

- заборгованості за неповернуту боржником кредитору опалубку у сумі 273558,00 грн.

Розстрочену суму боргу боржник зобов'язується погасити у строк не пізніше 28.02.2019 за наступним графіком:

- не пізніше 30.09.2018 - 8200,00 грн. часткового погашення боргу за надані послуги та 45600,00 грн. часткового погашення боргу за неповернуту опалубку;

- не пізніше 31.10.2018 - 8200,00 грн. часткового погашення боргу за надані послуги та 45600,00 грн. часткового погашення боргу за неповернуту опалубку;

- не пізніше 30.11.2018 - 8200,00 грн. часткового погашення боргу за надані послуги та 45600,00 грн. часткового погашення боргу за неповернуту опалубку;

- не пізніше 31.12.2018 - 8200,00 грн. часткового погашення боргу за надані послуги та 45600,00 грн. часткового погашення боргу за неповернуту опалубку;

- не пізніше 31.01.2019 - 8200,00 грн. часткового погашення боргу за надані послуги та 45600,00 грн. часткового погашення боргу за неповернуту опалубку;

- не пізніше 28.02.2019 - 8006,07 грн. часткового погашення боргу за надані послуги та 45600,00 грн. часткового погашення боргу за неповернуту опалубку.

У разі порушення боржником будь-якого строку погашення боргу за договором про розстрочення кредитор наступного дня за днем прострочення виконання боржником грошового зобов'язання за договором про розстрочення отримує право вимагати від боржника негайного погашення всієї розстроченої суми боргу (за виключенням сплачених за договором про розстрочення платежів), а боржник зобов'язаний здійснити погашення всієї розстроченої суми боргу не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем прострочення виконання грошового зобов'язання. У разі невиконання боржником вимоги кредитора останній має право звернутися до господарського суду з позовом про розстрочення з боржника непогашеної розстроченої суми боргу.

Докази здійснення відповідачем будь-яких платежів на користь позивача в матеріалах справи відсутні.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов'язання за договором найму в силу статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на

певний строк.

Суд установив, що відповідач користувався об'єктом оренди протягом березня-липня 2018 року на загальну суму 49006,07 грн. Окрім того, не повернув позивачу опалубку загальною вартістю 273558,00 грн. Вимоги договору про розстрочення відповідач також не виконав. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Оскільки відповідач не виконав жодного взятого на себе обов'язку, позивач управі на підставі пункту 2 договору про розстрочення боргу №28/08-02 від 28.08.2018 вправі вимагати негайного погашення усієї розстрочено суми боргу.

Зважаючи на те, що відповідач не подав до суду жодних доказів сплати заборгованості, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 322564,07 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судові витрати покладаються на відповідача.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Західінфо (79069, місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 341, ідентифікаційний код 37073734) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ульма Опалубка Україна (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, кімната 414, ідентифікаційний код 31563803) 322564,07 грн. заборгованості та 4838,46 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03.04.2019.

Суддя Березяк Н.Є.