Рішення

від 12.03.2019 по справі 917/27/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 р. Справа № 917/27/19

м. Полтава

          за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

          до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВАТУТІНСЬКИЙ",вул. Ватутіна, 2, м. Полтава, 36039

          про стягнення 811,53 грн.

          Суддя Солодюк О.В.

          Секретар судового засідання Олійник Н.І.

          Представники:

          від позивача: не з'явився

          від відповідача: не з'явився

          Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу № 4112/15-КП-24 від 31.12.2014р. в сумі 811,53 грн., в т.ч. 769,11 грн. – пені, 42,42 грн. – 3% річних.

          Ухвалою від 08.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 05.02.2019р. на 09-45 год.

          Ухвалою від 05.02.2019р. відкладено розгляд справи на 12.03.2019р. на 09-00 год.

          Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням.

          Згідно ч.2 ст. 178, ч.1 ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

           12.03.2018р. суд ухвалив рішення згідно ст. 240 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) (далі-позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ватутінський» (покупець) (далі – відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 4112/15-КП-24 від 31.12.2014р., який діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

          Відповідно до п. 1.1 цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

          Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

          Відповідно до п. 2.1 продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 19, 6 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал 12,2 (січень – 3,5; лютий 5,2; березень – 3,5), ІІ квартал 0,5 (квітень – 0,5; травень – 0; червень – 0), ІІІ квартал (з липня по вересень – 0), ІV квартал 6,9 (жовтень – 0,6; листопад – 2,8; грудень – 3,5).

          Відповідно до п. 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

          Відповідно до п. 2.1.2 договору допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі плюс/мінус 5% від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

          Відповідно до п. 3.1 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

          Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

          Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

          Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

          Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

          -Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%

          -Податок на додану вартість за ставкою – 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ – 440,04 грн.

          До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 6 384,70 грн., крім того ПДВ – 20% - 1 276,94 грн., всього з ПДВ – 7 661,64 грн.

          Відповідно до п. 5.3 договору у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

          На виконання умов договору позивач відповідачу передав у власність природний газ на загальну суму 116 656,41 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 30-34).

          Між сторонами були укладені додаткові угоди №№ 1 - 10 до договору купівлі-продажу природного газу: додаткові угоди № 1 від 09.02.2015р., №2 від 30.03.2015р., №3 від 24.04.2015р., №4 від 29.05.2015р., №5 від 30.06.2015р., № 6 від 20.07.2015р., якими п.5.2 договору «Ціна газу» викладався в інших редакціях; додаткова угода №7 від 29.09.2015р., якою внесено доповнення до п.6.3 ст. 6 договору «Порядок та умови проведення розрахунків», додаткова угода №8 від 19.10.2015р. , якою викладено пункти 5.1, 5.2, 5.3 ст. 5 «Ціна газу» договору та п. 10.3 ст. 10 «Інші умови» договору в інших редакціях, додаткова угода №9 від 02.11.2015р., якою п.6.3 ст. 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору викладено в іншій редакції, додаткова угода №10 від 25.11.2015р., якою викладено п. 5.2 ст.5 «Ціна газу» договору в іншій редакції (а.с. 18-27).

          Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

          Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

          Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436- IV, зі змінами та доповненнями (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

          Згідно ч. 1, ч.2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

          Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

          Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

          Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання відповідачем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

          Позивачем заявлено до стягнення 769,11 грн. пені за період з 17.03.2015р. по 20.01.2016р. з урахуванням фактичної оплати за газ, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

          Вимога позивача про стягнення з відповідача 769,11 грн. пені по договору купівлі-продажу природного газу № 4112/15-КП-24 від 31.12.2014р. обґрунтована, не оспорена відповідачем та підлягає задоволенню.

          Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

          Позивач відповідачу нарахував 42,42 грн. – 3% річних за період з 17.03.2015р. по 20.01.2016р. з урахуванням фактичної оплати за газ, які перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

          Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу № 4112/15-КП-24 від 31.12.2014р. в сумі 811,53 грн., в т.ч. 769,11 грн. – пені, 42,42 грн. – 3% річних обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не оспорені відповідачем та підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 241 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

           1. Позов задовольнити.

           2.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВАТУТІНСЬКИЙ", вул. Ватутіна,2, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 34962836 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720 - борг у загальній сумі 811,53 грн., у тому числі 769,11 грн. - пені, 42,42 грн. - 3% річних та 1 762,00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

          Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

          Суддя Солодюк О.В.