Рішення

від 20.03.2019 по справі 915/1783/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року Справа № 915/1783/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: Вірченко І.П. - дов.№09-01/59 від 16.10.2018;

представника відповідача: Макарової Т.І. - голови ОСББ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

(54020, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, буд.18, код ЄДРПОУ 30083966),

до відповідача : Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморський-2" (54010, м.Миколаїв, вул.Паризької комуни, буд.26/3-(4, 5, 6), код ЄДРПОУ 38936307),

про : стягнення заборгованості у розмірі 79807,35 грн.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог №09.01/379ю від 06.03.2019: стягнення 46414,40 грн основного боргу, 3013,19 грн - 3% річних, 18152,33 грн пені, 8100,41 грн інфляційних втрат, -

в с т а н о в и в:

14.12.2018 Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/1984 від 13.12.2018, в якій просить стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморський-2" 79807,35 грн заборгованості, з яких: 50541,42 грн основного боргу за Договором №3401 від 01.01.2016 про постачання теплової енергії в гарячій воді, 8100,41 грн збитків від інфляції, 3013,19 грн - 3% річних та 18152,33 грн пені.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №3401 від 01.01.2016 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Ухвалою суду від 19.12.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.01.2019.

17.01.2019 судом було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 07.02.2019.

01.02.2019 за вхід.№1603/19 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнає частково, просить в частині позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних позивачу відмовити. Відповідач вказує, що отримує кошти на оплату комунальних від мешканців квартир, інших доходів у нього немає. Відповідач зазначає, що його вини в тому, що він несвоєчасно розрахувався з позивачем немає, оскільки склались обставини, відповідно до яких багато мешканців не мають змоги своєчасно сплачувати кошти за комунальні послуги. Як тільки кошти на сплату комунальних послуг надходять на рахунок відповідача, він одразу перераховує їх позивачу для погашення заборгованості. Відповідач просив суд взяти до уваги те що багато мешканців будинку отримують субсидії, які надходять з великою затримкою тому заборгованість сплачується несвоєчасно. Крім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про розстрочення сплати боргу.

07.02.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11.03.2019.

06.03.2019 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог №09.01/379ю від 06.03.2019 (вх.№14336/18), згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46414,40 грн боргу за спожиту теплову енергію, 8100,41 грн інфляційних втрат, 3013,19 грн - 3 % річних та 18152,33 грн пені.

Відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п.2) ч.2 ст.46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №09.01/379ю від 06.03.2019 (вх.№14336/18 від 06.03.2019).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що станом на 06.03.2019 відповідачем частково погашено заявлену в позові заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 4000,00 грн; в листопаді 2018 року була перерахована пільга за березень 2018 року у розмірі 107,22 грн; в грудні 2018 року була перерахована пільга за квітень 2018 року у розмірі 19,80 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.03.2019.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 20.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморський-2" (споживач, відповідач у справі) було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №3401 (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

У відповідності до п.5.3 Договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Згідно п.5.5 Договору, при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктами 6.2 та 6.3 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п.10.1 Договору, договір набуває чинності з моменту укладання та діє до 01.01.2017. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 Договору).

16.05.2017 відповідачу була направлена претензія №565-ю від 15.05.2017 (а.с.28) про сплату заборгованості за спожиту в опалювальному періоді 2016-2017 років теплову енергію, яка в листі вхід.№1658 від 22.08.2017 визнана відповідачем в сумі 49098,95 грн (а.с.27).

В опалювальному періоді 2017-2018 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Гонгадзе (Паризької Комуни), 26/3-4 (відповідно до Додатків НОМЕР_1, 1/1 до Договору), що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 08.11.2017 (а.с.41), відомостями споживання теплової енергії (а.с.96-99) та не заперечується відповідачем.

Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 237010,27 грн, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії (а.с.48-50), які направлялися на адресу відповідача разом з рахунками за теплову енергію (а.с.42-47, 51-55).

Відповідач умови договору виконав частково, перерахувавши позивачу частину суми основного боргу в розмірі 186468,85 грн, яка є оплатою поточних нарахувань за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року, що підтверджується платіжними дорученнями на вказану суму (а.с.56-95).

18.07.2018 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №456-ю щодо оплати наданих послуг в розмірі 92896,53 грн (а.с.32). Зазначена претензія залишилася без відповіді та виконання.

Відповідач вимогу щодо оплати наданих послуг не виконав, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка станом на день подання позову до суду становила 50541,42 грн.

З матеріалів справи вбачається, що після подання позову до суду відповідачем було здійснено частково погашено заборгованості в сумі 4000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №@2PL022509 від 18.01.2019. Крім того, в листопаді 2018 року позивачу була перерахована пільга за березень 2018 року у розмірі 107,22 грн, у грудні 2018 року - за квітень 2018 у розмірі 19,80 грн.

У зв'язку викладеним, позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог на суму 4127,02 грн та просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію в гарячій воді у сумі 46414,40 грн.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення залишку боргу за поставлену позивачем теплову енергію в гарячій воді у сумі 46414,40 грн та підтверджено наявність вказаної заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 46414,40 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.08.2017 по 26.11.2018 включно у сумі 3013,19 грн та збитків від інфляції у сумі 8100,41 грн за період з серпня 2017 року по жовтень 2018 року з урахуванням заборгованості за спожиту в опалювальному періоді 2016-2017 років теплову енергію.

Окрім збитків від інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.25 Закону України "Про теплопостачання", у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У відповідності до п.7.2.3. Договору несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996.

На підставі наведеного та керуючись ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем послуг за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 12.12.2017 по 10.10.2018 в розмірі 18152,33 грн.

Розрахунки 3% річних інфляційних втрат та пені судом перевірені, відповідачем не заперечені.

Перевіривши розрахунки 3% річних, збитків від інфляції та пені суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені обґрунтованими та арифметично вірними.

У судовому засіданні 20.03.2019 відповідач, просив суд зменшити розмір стягуваної пені до мінімальної суми, посилаючись на те, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є неприбутковою організацією та отримує кошти на оплату комунальних послуг від мешканців квартир, інших доходів у нього немає. Відповідач зазначає, що його вини в тому, що він несвоєчасно розрахувався з позивачем немає, оскільки склались обставини, відповідно до яких багато мешканців не мають змоги своєчасно сплачувати кошти за комунальні послуги. Зокрема, у квартирі НОМЕР_1 проживала мати з дитиною інвалідом, які довгий час хворіли та не мали можливості оплачувати комунальні послуги. На даний час мати дитини ОСОБА_5 померла, а опіка над дитиною ОСОБА_6 поки що не призначена. Відповідно заборгованість за спожиту теплову енергію відповідач не має можливості стягнути. Як тільки кошти на сплату комунальних послуг надходять на рахунок відповідача, він одразу перераховує їх позивачу для погашення заборгованості, на даний час кошти на рахунку об'єднання відсутні. Відповідач просив суд взяти до уваги те що багато мешканців будинку отримують субсидії, які надходять з великою затримкою, а тому заборгованість сплачується несвоєчасно. Відносно мешканців будинку, які систематично не сплачують кошти до Заводського районного суду відповідачем подані заяви про видачу судових наказів.

Оцінивши викладені у клопотанні відповідача обставини суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені та штрафу зменшувати їх розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Враховуючи, майновий стан відповідача (відсутність коштів на рахунку), а також те, що відповідач є неприбутковою організацією, яка утримується виключно за рахунок коштів на оплату комунальних послуг від мешканців квартир , та відсутність інших доходів; при цьому враховуючи те, що відповідач не ухиляється від виконання зобов'язання, а навпаки шукає всі можливі способи та вживає заходи для погашення основного боргу в повному обсязі (стягнення в судовому порядку заборгованості за спожиті мешканцями будинку послуги) ; а також те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, тощо.

Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3013,19 грн, інфляційних втрат в сумі 8100,41 грн та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, з метою співвідношення інтересів сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 200,00 грн, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 200,00 грн. пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач також клопотав суд розстрочити сплату боргу.

В судовому засіданні 20.03.2019 відповідач, просив суд розстрочити сплату основного боргу на два платежа обґрунтовуючи своє клопотання наступними обставинами:

Відповідач отримує кошти на оплату комунальних послуг від мешканців квартир, інших доходів у нього немає. В будинку в квартирі НОМЕР_1 проживала мати з дитиною інвалідом, хворіла як вона так і дитина, і тому довгий час зовсім не сплачувала за комунальні послуги, оскільки в неї не вистачало коштів на ліки. В даний час мати померла (копія свідоцтва про смерть додається), а дитина інвалід залишилася, і доки їй не призначать опікуна, відповідач немає з кого стягнути заборгованість.

Відповідач також зазначає, що в будинку проживають дві сім'ї які довгий час взагалі не сплачують за комунальні послуги, та мають значну заборгованість, а саме: ОСОБА_7 має заборгованість у сумі 29764,39 грн, та ОСОБА_8 має заборгованість у сумі 29764,39 грн. На теперішній час відповідач звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва із заявою про видачу наказу про стягнення з них в примусовому порядку боргу.

Представник позивача щодо відстрочення сплати основного боргу - заперечував, а щодо розстрочення - залишив на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується клопотання відповідача, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши вказані обставини та проаналізувавши докази, надані відповідачем в обґрунтування своєї позиції, суд вважає, що соціальний статус відповідача, його матеріальний стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, при цьому враховуючи те, що відповідач не ухиляється від виконання зобов'язання, а навпаки шукає всі можливі способи та вживає заходи для погашення основного боргу в повному обсязі (стягнення в судовому порядку заборгованості за спожиті мешканцями будинку послуги); несприятлива фінансова ситуація в економіці держави в цілому, а також те, що боржник не уникає від свого обов'язку перед стягувачем, що у сукупності надає суду достатньо підстав для задоволення заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності розстрочення виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу за наступним графіком: до 01.08.2019 - 20035,40 грн, з метою надання можливості відповідачу отримати кошти від спадкоємців померлої ОСОБА_5, яка мешкала в квартирі НОМЕР_1; та до 01.11.2019 - 26379,00 грн., з метою надання можливості відповідачу стягнути заборгованість за наказами Заводського районного суду м.Миколаєва з мешканців-боржників.

До того ж, судом враховано, що у зв'язку із закінченням у квітні 2019 року поточного опалювального сезону 2018-2019 років, відповідач в міжопалювальний період матиме змогу накопичити на своєму рахунку кошти та здійснити добровільне погашення суми заборгованості за спожиту у спірний період теплову енергію до початку наступного опалювального сезону 2019-2020 років.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1762,00 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 79807,35 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 75680,33 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1670,90 грн.

У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору (у даному випадку 91,10 грн (1762,00 - 1670,90) повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорноморський-2" (54010, м.Миколаїв, вул.Паризької комуни, буд.26/3-(4, 5, 6), код ЄДРПОУ 38936307) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м.Миколаїв, вул.Каботажний спуск, буд.18, код ЄДРПОУ 30083966) 46414,40 грн основного боргу, 3013,19 грн - 3% річних, 8100,41 грн інфляційних втрат, 200,0 грн пені та 1670,90 грн судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу згідно наступного графіка: до 01.08.2019 - 20035,4 грн; до 01.11.2019 - 26379,0 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 01.04.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва