Постанова

від 02.04.2019 по справі 756/255/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/255/19 Головуючий у І інстанції Диба О.В.

Провадження № 22-ц/824/5363/19 Доповідач у ІІ інст. Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Журби С.О. , Приходька К.П.,

за участі секретаря Тимошевскої С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - Ляшенко АнниВадимівни на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство АДС Бетон про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИВ:

у грудні 2018 року заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 Вимоги мотивує тим, що 27.06.1997 заінтересованою особою заявнику було видано свідоцтво про право власності на вказану квартиру. Однак, оригінал свідоцтва про право власності на сьогодні втрачено. Посилаючись на неможливість одержати або відновити загублений документ, який посвідчує її право власності на квартиру, просила суд своїм рішенням встановити зазначений нею факт.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження по справі за її заявою з посиланням на ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції, заявниця ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Ляшенко А.В. звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства, просить ухвалу скасувати, повернувши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зі змісту заяви вбачається спір про право, який має бути вирішений в порядку ст. 392 ЦК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України , окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

За ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України , суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За ч. 4 ст. 315 ЦПК України , суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, ОСОБА_2 зазначила, що вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі розпорядження №149 Відкритого акціонерного товариства Азбодеревскло від 27.06.1997 року. 26 серпня 1997 року видане на підставі розпорядження Свідоцтво про право власності на житло було зареєстроване в БТІ і записане в реєстрову книгу за №7781.

В подальшому ВАТ Азбодеревскло перетворилось на ПАТ АДС Бетон .

Оригінал Свідоцтва про право власності на житло заявником втрачено, що перешкоджає їй реалізувати своє право розпорядження належним на праві власності нерухомим майном.

Заявник зазначила також, що листом від 18.05.2018 року №062/14-5965 КП Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації повідомило її, що за даними реєстрових книг об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 27.06.1997 року ВАТ Азбодеревскло , наказ №149.

З метою отримання дублікату втраченого документу заявник також зверталась до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, до Житлово-експлуатаційної контори №504, до Державної архівної служби України, до Державного архіву м. Києва, а також до Приватного акціонерного товариства АДС Бетон , яке є правонаступником ВАТ Азбодервскло , однак вказані звернення очікуваного результату не принесли.

З огляду на зазначене вбачається, що підставою звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про встановлення факту є відсутність у неї іншої можливості одержати або відновити втрачений документ, який посвідчує факт належності їй на праві власності квартири, ніж відповідне рішення суду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.1995, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення ; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що з поданої заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право заявника на отримання документа, який засвідчує його право власності на квартиру, а тому у відкритті провадження у справі за вказаною заявою слід відмовити. Крім того, суд послався на положення статті 392 ЦК України, відповідно до яких власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального та матеріального права з огляду на наступне.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови № 5 від 25.05.1998 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема з'ясувати, які фізичні особи та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Відмовивши у відкритті провадження у справі з підстав наявності спору про право, суд першої інстанції належним чином не перевірив, чи дійсно в даних правовідносинах існує спір, пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням прав певних осіб, формально підійшов до вирішення даного питання і не з'ясував та не перевірив наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Об'єктивне з'ясування фактичних обставин справи та встановлення всіх осіб, які можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи, можливе лише в судовому засіданні, а на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі висновок про наявність спору про право власності є передчасним.

Згідно із пунктом 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4 порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Ляшенко АнниВадимівни - задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 січня 2019 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2019 року.

Суддя-доповідач: ТаргонійД.О.

Судді Журба С.О.

ПриходькоК.П.