Постанова

від 04.04.2019 по справі 910/9582/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. Справа№ 910/9582/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/9582/18 (суддя Ковтун С.А., повний текст складено - 27.12.2018) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР-ДА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" про стягнення 119 820, 00 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "АНКОР-ДА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" про стягнення 119 820,00 грн., які є вартістю оплаченого, проте не поставленого відповідачем позивачу товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/9582/18 позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР-ДА" 118 920,00 грн. боргу, 14 917,11 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 1 783,80 грн. судового збору.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині як поставки товару, так і повернення суми попередньої оплати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції зміни предмету договору згідно Додаткової угоди від 22.08.2017, а також вказує на те, що зобов'язання відповідача з передачі товару не виникло у зв'язку з неперерахуванням покупцем передоплати в повному обсязі.

Окрім наведеного, за доводами скаржника, місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в оскаржуваному рішенні послався на ст. 693 Цивільного кодексу України, тоді як позивач обґрунтовував вимоги положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №910/9582/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/9582/18; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Від позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Також, у відзиві позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 15 312 грн.

У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.

Лише 22.03.2019 (через місяць після спливу, встановленого судом строку) апелянтом було подано до суду заяву про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) її учасників.

При цьому, про поважність причин неподання вказаної заяви у встановлений судом строк, заявник не вказав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі №910/9582/18 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) учасників у справі залишено без розгляду, з огляду на те, що заява про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) її учасників була подана апелянтом після закінчення, встановленого, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі №910/9582/18, 15-тиденного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "АНКОР-ДА" (покупець) 05.09.2016 укладено договір № 0905/1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язався прийняти й оплатити товар.

Загальна кількість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

У специфікації до Договору сторони домовилися про поставку кришок технічних в кількості 30 000 (тридцять тисяч) штук за ціною 5,00 грн. за штуку без врахування ПДВ загальною вартістю 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок з ПДВ (далі - товар).

Відповідно до пункту 1 специфікації оплата мала здійснюватись в такому порядку:

- 30 % від загальної суми договору - протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати виставлення ТОВ "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" рахунку-фактури;

- 70 % від загальної суми договору - протягом 6 (шести) місяців трьома рівними платежами.

Пунктом 2 специфікації визначено строк поставки готових виробів - не більше 2 (двох) місяців з дати внесення оплати на підставі рахунку-фактури.

Згодом, а саме 22.08.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 0905/1 від 05.09.2016, в якій сторони дійшли згоди припинити дію пункту 1 специфікації до Договору та встановили наступний порядок оплати та відвантаження товару: передплата протягом 5 банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку-фактури у розмірі 60 000,00 грн. Дана сума включає витрати на: створення креслення готового виробу за зразком та литтєвої оснастки; підбір матеріалу; конструювання та виготовлення формуючого інструмента (литтєвої форми).

Інші 120 000,00 грн. покупець зобов'язувався сплатити трьома рівними платежами у наступні терміни: 22.08.2017 - 40 000,00 грн., з ПДВ; 15.09.2017 - 40 000,00 грн. з ПДВ; 28.11.2017 - 40 000,00 грн. з ПДВ.

Також, додатковою угодою № 1 від 22.08.2017 змінено умови поставки товару, а саме:

- 10 000 (десять тисяч) готових виробів після зарахування на поточний рахунок ТOB "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" другого платежу, що в сумі з попередніми оплатами становить 140 000,00 грн. - до кінця жовтня 2017 року.

- 20 000 (двадцять тисяч) готових виробів після зарахування на поточний рахунок ТОВ "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" третього платежу, тобто оплати повної вартості товару - до кінця грудня 2017 року.

Крім того, додатковою угодою № 1 від 22.08.2017 до Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань покупцем, а саме несплати в установлений термін зазначеної суми, вартість одиниці готового виробу збільшується до 15 грн./шт. без урахування ПДВ.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачеві 11.11.2016 - 60 000,00 грн. (платіжне доручення від 11.11.2016 № 191), 22.08.2017 та 14.09.2017 перерахував по 40 000,00 грн. (платіжні доручення від 22.08.2017 №218 та від 14.09.2017 №1594), а всього 120 000,00 грн.

В свою чергу, останній платіж у розмірі 40 000,00 грн. позивач перерахував відповідачу 04.01.2018 замість 28.11.2017 (платіжне доручення від 04.01.2018 №22).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 61 080 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 16.03.2017 № 31603, від 05.04.2017 № 40503, від 06.10.2017 №100603 та від 26.10.2017 № 102601.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі у визначені договором строки не виконав, як і не повернув позивачу кошти, сплачені за непоставлений товар.

Враховуючи те, що відповідачем зобов'язання з поставки, оплаченого позивачем, товару було виконано частково, ТОВ "АНКОР-ДА" звернулося до ТOB "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" з претензією від 02.04.2018 №2018-04-02, в якій вимагало від відповідача або здійснити поставку решти товару, або повернути сплачені позивачем кошти за товар, що залишився не поставленим.

Вказана претензія була отримана відповідачем 23.04.2018, що підтверджується витягом з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів в сумі 119 820,00 грн., які є сумою оплаченого, проте не поставленого товару.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно умов додаткової угоди № 1 від 22.08.2017 відвантаження готових виробів у кількості 10 000 (десять тисяч) шт. відбувається після зарахування на поточний рахунок продавця другого платежу, що в сумі з попередніми оплатами становить 140 000,00 грн. Термін відвантаження - до кінця жовтня 2017 року.

Поставка готових виробів у повному обсязі, а саме 20 000 (двадцять тисяч) шт. відбувається після зарахування третього платежу, тобто оплати повної вартості товару. Термін відвантаження - до кінця грудня 2017 року.

Як вже вказувалося, позивач перерахував відповідачеві 11.11.2016 - 60 000,00 грн. (платіжне доручення від 11.11.2016 № 191), 22.08.2017 та 14.09.2017 перерахував по 40 000,00 грн. (платіжні доручення від 22.08.2017 №218 та від 14.09.2017 №1594), а всього 120 000,00 грн.

В свою чергу, останній платіж у розмірі 40 000,00 грн. позивач перерахував відповідачу 04.01.2018 замість 28.11.2017 (платіжне доручення від 04.01.2018 №22).

Враховуючи те, що вказаною вище умовою Додаткової угоди передбачено, що поставка готових виробів у повному обсязі відбувається після зарахування третього платежу, тобто оплати повної вартості товару, у відповідача виникло зобов'язання з поставки решти товару позивачу після отримання від нього останнього платежу, який було здійснено 04.01.2018.

Разом з тим, відповідач не виконав своє зобов'язання з поставки решти попередньо оплаченого позивачем товару у встановлений строк.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Враховуючи те, що відповідач у встановлений угодою строк не поставив позивачу товар в повному обсязі, покупець набув права на повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Стосовно доводів апелянта про зміну Додатковою угодою предмету договору, оскільки лише витрати на створення відповідачем креслення готового виробу за зразком та литтєвої оснастки, підбір матеріалу, конструювання та виготовлення формуючого інструмента (литтєвої форми) складають 60 000 грн., слід зазначити наступне.

Так, як сам договір від 05.09.2016 № 0905/1, так і Додаткова угода до нього передбачають поставку відповідачем позивачу лише товару - кришки технічної, в свою чергу, витрати на створення креслення готового виробу за зразком та литтєвої оснастки, підбір матеріалу, конструювання та виготовлення формуючого інструмента (литтєвої форми) є лише однією зі складових собівартості готового виробу.

При цьому, слід зазначити, що виходячи з положень Додаткової угоди вказані витрати (на: створення креслення готового виробу за зразком та литтєвої оснаски, підбір матеріалу, конструювання та виготовлення формуючого інструмента (литтєвої форми)), які до того ж були оплачені позивачем в повному обсязі, розраховані виходячи з встановленої договором кількості товару, який підлягав поставці (30 000 тис. виробів).

В свою чергу, відповідач не довів того, що вказані витрати (60 000 грн.) ним були понесені для виробництва лише тієї частини товару, що був поставлений позивачу.

Отже, вказані доводи скаржника не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про те, що зобов'язання відповідача з передачі товару не виникло у зв'язку з неперерахуванням покупцем передоплати в повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, апелянт обґрунтовуючи вказані доводи посилається на положення Додаткової угоди, яким передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань покупцем, а саме несплати в установлений термін зазначеної суми, вартість одиниці готового виробу збільшується до 15 грн./шт. без урахування ПДВ.

Таким чином, скаржник вважає, що оскільки позивачем було здійснено оплату товару з прострочкою, його вартість збільшилася до 15 грн./шт. без урахування ПДВ (в тому числі і того товару, який вже був оплачений та поставлений), а тому кошти за товар були оплачені покупцем не в повному обсязі.

Як вже було вказано, 22.08.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 0905/1 від 05.09.2016, в якій сторони встановили наступний порядок оплати та відвантаження товару: передплата протягом 5 банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку-фактури у розмірі 60 000,00 грн. Дана сума включає витрати на: створення креслення готового виробу за зразком та литтєвої оснастки; підбір матеріалу; конструювання та виготовлення формуючого інструмента (литтєвої форми). Інші 120 000,00 грн. покупець зобов'язувався сплатити трьома рівними платежами у такі терміни: 22.08.2017 - 40 000,00 грн., з ПДВ; 15.09.2017 - 40 000,00 грн. з ПДВ; 28.11.2017 - 40 000,00 грн. з ПДВ.

Позивач перерахував відповідачеві 11.11.2016 - 60 000,00 грн. (платіжне доручення від 11.11.2016 № 191), 22.08.2017 та 14.09.2017 перерахував по 40 000,00 грн. (платіжні доручення від 22.08.2017 №218 та від 14.09.2017 №1594), а всього 120 000,00 грн.

Таким чином, вказані кошти були перераховані позивачем у встановлені Додатковою угодою строки.

В свою чергу, останній платіж у розмірі 40 000,00 грн. позивач перерахував відповідачу 04.01.2018 замість 28.11.2017 (платіжне доручення від 04.01.2018 №22).

Відповідно до норм статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається .

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що зміна ціни на частину товару, вже поставленого відповідачем позивачу, не допускається після його отримання покупцем.

Отже, в частині виконаних зобов'язань за договором зміна ціни на товар після його отримання позивачем неможлива, а тому посилання апелянта на оплату покупцем товару не в повному обсязі є необґрунтованими.

При цьому, слід зазначити, що позивач у своїй претензії відповідачу від 02.04.2018 №2018-04-02 вказував на те, що збільшення ціни вартості одиниці готового виробу до 15 грн./шт. без урахування ПДВ можливе лише стосовно непоставленої частини продукції та вимагав від відповідача або здійснити поставку товару в кількості 6 656 одиниць (вказана кількість товару, що підлягав поставці розрахована позивачем виходячи зі збільшення ціни на одиницю товару 15 грн./шт. без урахування ПДВ), або повернути вартість оплаченого, проте не поставленого товару.

Відповідач, в свою чергу, товар, на оплачену позивачем суму не поставив, кошти не повернув, а враховуючи те, що вказаною вище умовою Додаткової угоди передбачено, що поставка готових виробів у повному обсязі відбувається після зарахування третього платежу, тобто оплати повної вартості товару, у відповідача виникло зобов'язання з поставки решти товару позивачу після отримання від нього останнього платежу, який було здійснено 04.01.2018.

Стосовно доводів апелянта про те, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в оскаржуваному рішенні послався на ст. 693 Цивільного кодексу України, тоді як позивач обґрунтовував вимоги положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.

Так, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно здійснено правову кваліфікацію спірних правовідносин, а послання на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Отже, вказані доводи також не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

Таким чином, як було вказано, враховуючи те, що відповідач у встановлений угодою строк не поставив позивачу товар в повному обсязі, покупець набув права на повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки позивач сплатив суми попередньої оплати, тоді як відповідач не передав в повному обсязі оплачений товар у встановлений угодою строк, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про повернення попередньої оплати за товар підлягає задоволенню частково.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Стосовно заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 15 312 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Між позивачем (довіритель) та Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Столичний" 28.03.2018 укладено договір про надання правової допомоги №2018-03-28.

Відповідно до п.1.1 договору довіритель доручає, а Адвокатська фірма бере на себе зобов'язання надавати йому необхідну професійну правничу допомогу.

Згідно п. 2.1 договору Адвокатська фірма бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу (правову) допомогу згідно умов Договору на підставі Протоколів доручення до цього Договору, що підписуються обома Сторонами.

У Протоколах доручення Сторони узгоджують зміст та строки виконання доручення (доручень) довірителя, розмір та строки сплати гонорару (винагороди) Адвокатській фірмі та інші умови щодо виконання доручень довірителя, даних ним Адвокатській фірмі.

Відповідно до п. 1 Протоколу доручення №4 Адвокатська фірма зобов'язалася надати довірителю професійну правничу (правову) допомогу, пов'язану з розглядом судової справи за позовом Довірителя до ТOB "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА", у суді апеляційної інстанції до прийняття ним рішення у формі постанови у справі.

Згідно п. 2 Протоколу доручення №4 професійна правнича (правова) допомога, пов'язана з розглядом судової справи, зазначеної у п. 1 цього Протоколу, полягає у підготовці та поданні до суду відзиву на апеляційну скаргу, а також, за необхідності, - представництві довірителя під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, підготовку та подання до суду додаткових документів (заяв, заперечень, пояснень, клопотань, скарг, доводів, міркувань тощо) з метою захисту прав та інтересів Довірителя.

Пунктом 4 Протоколу доручення №4 визначено, що загальний обсяг робіт передбачений даним Протоколом, оцінюється Сторонами в обсязі, що не перевищує 10 годин роботи адвоката та /або юриста Адвокатської фірми.

Винагорода (гонорар) Адвокатської фірми за виконання доручення, визначеного в п.п. 1 та 2 даного Протоколу, з урахуванням умов п. 4 цього Протоколу, складає - 12 760 грн., ПДВ - 2 552 грн., всього з ПДВ - 15 312 грн. (п. 5 Протоколу доручення №4).

Представник позивача - Тонконожко Є.П. є адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КВ №005709 від 17.03.2016.

В матеріалах справи наявний ордер серія КВ №391728 від 28.03.2018 року.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесення таких витрат позивачем за представлення його інтересів в суді апеляційної інстанції заявником надано платіжне доручення від 20.02.2019 №1002 на суму 15 312 грн.

Враховуючи наведене, позивачем доведено фактичне здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 15 312 грн.

Згідно ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 вказаної статті).

В свою чергу, відповідачем до суду апеляційної інстанції відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката подано не було.

При цьому, колегією суддів враховується, що відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив покласти на відповідача вказані витрати, було надіслано апелянту, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення.

Виходячи з того, що необхідність представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції було зумовлено зверненням саме відповідача до суду з апеляційною скаргою, вказані витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 312 грн. слід покласти на апелянта - ТOB "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА".

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/9582/18 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №910/9582/18.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМПОСТАЧ УКРАЇНА" (вул. Сімферопольська, 13А, оф 121, м. Київ, 02096, код ЄДРПОУ 38907674) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АНКОР-ДА" (вул. Ольжича, 5, м. Київ, 04060, код 37356049) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 312 грн.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 04.04.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко