Рішення

від 01.04.2019 по справі 907/28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.04.2019 м. Ужгород Справа № 907/28/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Петрова Ю.А.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Інвест» , м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес ОСОБА_1» , м. Ужгород про стягнення суми 2.144.414,13 грн.

За участю представників:

Від позивача - ОСОБА_2, адвокат

Від відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення суми 2.144.414,13 грн., у тому числі 2.000.000,00 грн. заборгованості за Договором №ФП11/05/2016 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2016 р., 103.647,01 грн. інфляційних втрат, 40.767,12 грн. три відсотки річних, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 625, 629,1049,1050 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2019 р. відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/710/18 та призначено підготовче засідання на 12.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2019 р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю Гранум Інвест , м. Київ б/н від 14.01.2019 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес ОСОБА_1 , м. Ужгород у межах суми заявлених позовних вимог задоволено.

У хвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.02.2019 р. відкладено підготовче засідання на 11.03.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.03.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 01.04.2019 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов укладеного 11.05.2016 року між сторонами у справі договору №ФП 11/05/2016 про надання поворотної фінансової допомоги, зокрема в частині своєчасного повернення коштів. У зв'язку з чим, позивачем заявлено позов про стягнення суми 2.000.000,00 грн. заборгованості в судовому порядку.

Зважаючи на прострочення здійснення погашення заборгованості, позивачем, крім основної заборгованості, просить стягнути на його користь суму 103.647,01 грн. інфляційних втрат та 3.887,67 грн. три відсотки річних.

Представник позивача у ході розгляду справи по суті заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з'явився, хоча підготовче провадження судом відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали було надіслано на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву ні у встановлений судом строк, ні потягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 01.04.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранум Інвест (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес ОСОБА_1 (відповідач) 11.05.2016 було підписано Договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФП 11-05/2016 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) поворотну фінансову допомогу, яку останній зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах визначених даним договором.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що сума фінансової допомоги за даним Договором визначена у розмірі 2.000.000,00 гри.

Сторони обумовили, що фінансова допомога надається Товариству на безоплатній, тобто плати за користування грошовими коштами не стягується основі (пункт 1.2 Договору).

На виконання умов договору підприємство перерахувало обумовлену в договорі суму, що підтверджується платіжним дорученням від 11 травня 2016 року №25251 на суму 2.000.000,00 грн. Факт перерахунку підтверджується також банківською випискою ПАТ КРЕДИТВЕСТ БАНК з рахунку від 11.05.2016 р., копію якого долучено до позовної заяви.

Згідно з умовами п. 3.1 та п.3.2 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 11.05.2017 року включно та має право достроково повернути отриману фінансову допомогу позикодавцю. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця. Фінансова допомога вважається повернутою з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавець.

05.05.2017 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни та викладено пункт 3.1 договору в наступній редакції: поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 11.05.2018 року включно та має право достроково повернути отриману фінансову допомогу позикодавцю .

Відповідно до п. 7.1 договору останній вступає в силу з моменту перерахування грошових коштів на рахунок позичальника та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором та може бути розірвано за домовленістю сторін.

Однак, відповідач на виконання взятих на себе зобов'язань за договором, заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом.

Зважаючи на прострочення виконання зобов'язань, та посилаючись на передбачені законодавством та умовами договору норми, позивачем також здійснено нарахування 103.647,01 грн. інфляційних втрат та 3.887,67 грн. три відсотки річних, які разом з основною заборгованістю за договором складають предмет позову.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем належним чином доведено факт виконання умов Договору №ФП 11/05/2016 від 11.05.2016 р., - оскільки платіжним дорученням від 11 травня 2016 року №25251 на суму 2.000.000,00 грн. - перераховану обумовлену сторонами суму фінансової допомоги, факт перерахунку якої також підтверджується банківською випискою ПАТ КРЕДИТВЕСТ БАНК з рахунку від 11.05.2016 р.

Відповідачем отримані кошти у встановлений договором та додатковою угодою строк повернуті не були.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснив повернення суми фінансової допомоги за Договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 2000000,00 грн., факт існування якої позивачем належним чином доведений.

Окрім, суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 40.767,12 грн. за період прострочення боржником зобов'язань за Договором з 12.05.2018 по 14.01.2019 р.р., а також суму 103.647,01 грн. інфляційних втрат нараховану на основну суму заборгованості у період травень-грудень 2018 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за визначений ним період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, доказів повернення наданої позивачем поворотної фінансової допомоги відповідачем не надано.

Позивачем належним чином у відповідності до ст.ст.73-74, 76 ГПК України документально підтверджено та не спростовано відповідачем факту наявності у останнього заборгованості у вигляді повернення фінансової допомоги за договором №ФП 11/05/2016 від 11.05.2016 про надання поворотної фінансової допомоги, отже, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача вказаної заборгованості.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги позивача про стягнення 2.144.414,13 грн., у тому числі 2.000.000,00 грн. заборгованості за Договором №ФП11/05/2016 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2016 р., 103.647,01 грн. інфляційних втрат, 40.767,12 грн. три відсотки річних підлягають задоволенню повністю.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути суму 2.144.414,13 грн. заборгованості за Договором №ФП 11/05/2016 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2016 р., 2.000.000,00 грн. основного боргу, 103.647,01 грн. інфляційних втрат та 40.767,12 грн. три відсотки річних.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 32166,21 грн. за подання позовної заяви та у сумі 960,50 грн. судового збору - за подання заяви про забезпечення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч.7 ст.145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відтак, у відповідності до ч.7 ст.145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2019 року у справі №907/28/19 зберігають свою дію протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 145, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес ОСОБА_1» (88000, м. Ужгород, пл.Театральна, буд.5,7, код ЄДРПОУ 22084291) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Гранум Інвест (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.13/1,кім.406, код ЄДРПОУ 38451405) суму 2.144.414,13 грн. (два мільйони сто сорок чотири тисячі чотириста чотирнадцять гривень 13 коп.), в т. ч. 2.000.000,00 грн. суми основного боргу за Договором №ФП 11/05/2016 про надання поворотної фінансової допомоги від 11.05.2016 року, 103647,01 грн. інфляційних втрат та 40767,12 грн. три відсотки річних, а також суму 32166,21 грн. (тридцять дві тисячі сто шістдесят шість гривень 21 коп.) - на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та суму 960,50 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень 50 коп.) - на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 21.01.2019 року у справі №907/28/19 зберігають свою дію протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 04.04.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі