Рішення

від 02.04.2019 по справі 910/654/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.04.2019Справа №  910/654/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдинг “Група компаній “Атлант” (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства “Експериментальний механічний завод” (м. Київ) про стягнення 205 103, 31 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Холдинг “Група компаній “Атлант”  (далі - ТОВ “ХГК “Атлант”, позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства “Експериментальний механічний завод” (далі - ПАТ “ЕМЗ”, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 205 103, 31 грн. Свої позовні вимоги ТОВ “ХГК “Атлант” обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 10/03 від 03.10.2017 р. в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг охорони, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ “ХГК “Атлант” просить суд стягнути з відповідача вартість послуг, наданих у період з жовтня 2017 р. по липень 2018 р., у сумі 158 806,69 грн., пеню у сумі 32 571,70 грн., інфляційні нарахування у сумі 9 843,50 грн., 3 % річних у сумі 3 881,42 грн., що разом складає 205 103, 31 грн. Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2019 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач, належним чином повідомлений, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Отже, суд, розглянувши позовні вимоги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Установлено, що 03.10.2017 р. між ТОВ “ХГК “Атлант” (виконавець) та ПАТ “ЕМЗ” (замовник) був укладений договір про надання послуг з охорони № 10/03 (далі – договір). Відповідно до умов цього договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати за плату послуги з охорони майна замовника на об'єкті, розташованому у місті Києві, вул. Кирилівська, 69, а замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги (п.п. 2.1, 2.2). Кількість, вид, дислокація, завдання постів охорони, а також режим надання послуг з охорони кожним з постів охорони визначаються у дислокації (п. 2.4 договору). Вартість послуг за 1 місяць становить: за 1 цілодобовий пост охорони – 27 000,00 грн., а за 1 нічний пост охорони – 18 000,00 грн. (п. 3.1 договору). Замовник здійснює розрахунок за послуги з охорони щомісячно до 05 числа місяця, що слідує за звітнім, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця після попереднього надання виконавцем рахунка на оплату. Рахунок надається виконавцем після підписання сторонами акта приймання-здавання наданих послуг у відповідності до розділу 4 цього договору (п.п. 3.2, 3.3 договору). Відповідно до п. 4.1 договору приймання-передача наданих послуг з охорони здійснюється за актом, який готується виконавцем та підписується сторонами в останній день надання послуг. У разі відмови однієї сторони від підписання акта, така сторона зобов'язана протягом 5 днів з момента отримання акта надати другій стороні вмотивовану, викладену у письмовій формі відмову від підписання акта. Факт неотримання у визначений строк письмової відмови сторони від підписання акта дає підставі стороні, що підписала такий акт, вважати, що послуги з охорони за договором надані належним чином, при цьому акт вважається підписаним сторонами та є підставою для відображення його даних у бухгалтерському та податковому обліку сторін (п. 4.2). Пункт 7.12 договору встановлює обов'язок замовника своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги. Договір набирає чинності з 06.10.2017 р. і діє до 06.10.2018 р., а в частині грошових зобов'язань – до їх повного виконання сторонами (п. 10.1). Дислокацією до договору сторони погодили об'єкт охорони, перелік та режим надання виконавцем послуг на цьому об'єкті. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором у період з жовтня 2017 р. по липень 2018 р. позивач надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 416 806,69 грн., що підтверджується актами надання послуг № 544 від 31.10.2017 р., № 630 від 30.11.2017 р., № 647 від 31.12.2017 р., № 27 від 31.01.2018 р., № 75 від 28.02.2018 р., № 135 від 31.03.2018 р., № 179 від 30.04.2018 р., № 239 від 31.05.2018 р., № 283 від 30.06.2018 р., № 408 від 14.07.2018 р., наявними у матеріалах справи. Зі свого боку, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, вартість наданих послуг оплатив частково – лише на суму 258 115,64 грн. Отже, у відповідача виникла заборгованість за договором № 10/03 від 03.10.2017 р. у сумі 158 806,69 грн. Також із матеріалів справи вбачається, що 06.07.2018 р. виконавець - ТОВ “ХГК “Атлант”, вказуючи на невиконання відповідачем своїх обов'язків з оплати послуг охорони, листом № 60/18А повідомив замовника (ПАТ “ЕМЗ”) про розірвання з 14.07.2018 р. договору № 10/03 від 03.10.2017 р. Цим же листом просив відповідача забезпечити присутність його представника з метою передачі об'єкта охорони замовнику та повідомив про наслідки у разі його неприбуття. Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до п. 10.6 договору кожна із сторін має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку порушення іншою стороною хоча б однієї умови договору. Сторона, яка має намір розірвати договір в одностронньому порядку, зобов'язана повідомити про це іншу сторону не менш, як за 3 календарні дні. Договір вважається розірваним у день, визначений у відповідному повідомленні про розірвання договору. Відповідно до пункту 10.8 договору якщо замовник ухиляється (не забезпечує явку представника в час та день, визначений у відповідному повідомленні згідно з п. 10.6 договору), та/або не надає письмову вмотивовану відмову, та/або вчиняє будь-які інші дії, які прямо чи опосердковано свідчать про факт ухилення від прийняття об'єкта і підписання акту про зняття постів охорони, то виконавець, за умови дотримання вимог п. 10.6 договору щодо строків повідомлення про розірвання договору і зняття постів охорони, має право зняти пости охорони в односторонньому порядку без оформлення акта зняття постів охорони. Отже, умовами укладеного між сторонами договору № 10/03 від 03.10.2017 р. передбачено право сторін на розірвання договору в односторонньому порядку та наслідки ухилення замовника від прийняття об'єкта охорони і підписання ним акта про зняття постів охорони. Як свідчать матеріали справи, позивач скористався наданим йому пунктом 10.6 договору правом на дострокове розірвання договору охорони у зв'язку із порушенням замовником строків оплати наданих виконавцем послуг (пункт 3.2 договору), що не суперечить закону. За таких обставин суд дійшов висновку, що договір № 10/03 від 03.10.2017 р. припинив свою дію (є розірваним) з 14.07.2018 р. (з дня, визначеного позивачем у повідомленні № 60/18А від 06.07.2018 р.). Водночас, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Оскільки доказів належної сплати вартості послуг за період з жовтня 2017 р. по липень 2018 р. суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 158 806,69 грн. підлягають задоволенню. Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 32 571,70 грн., яку просив стягнути у судовому порядку. Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У пункті 3.4 договору сторони погодили, що за порушення замовником встановленого договором порядку розрахунків, замовнику нараховуєься пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, перевіривши розрахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, вимог ст. 232 ГК України та умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню у сумі 32 571,70 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем. Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 9 843,50 грн. та 3 % річних у сумі 3 881,42 грн., нараховані за порушення зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на встановлене судом порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 9 843,50 грн. та 3 % річних у сумі 3 881,42 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем. Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдинг “Група компаній “Атлант”  до Публічного акціонерного товариства “Експериментальний механічний завод” про стягнення заборгованості у сумі 205 103, 31 грн. задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Експериментальний механічний завод” (01033, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69; ідентифікаційний код 00110734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдинг “Група компаній “Атлант”  (03087, м. Київ, вул. Іскрівська, буд. 3, офіс 77; ідентифікаційний код 36567179) основний борг у сумі 158 806 (сто п'ятдесят вісім тисяч вісімсот шість) грн. 69 коп., пеню у сумі 32 571 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят одна) грн. 70 коп., інфляційне збільшення суми основного боргу у сумі 9 843 (дев'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 50 коп., 3 % річних у сумі 3 881 (три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 42 коп., судовий збір у сумі 3 076 (три тисячі сімдесят шість) грн. 55 коп. Повне судове рішення складено 2 квітня 2019 року. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                                                  Головіна К.І.