Рішення

від 20.03.2019 по справі 910/26450/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2019 р.Справа № 910/26450/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпроект-Україна"

до Фізичної особи-підприємця Александрова Андрія Юрійовича

про захист права інтелектуальної власності

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Прокопенко Л.В. перебувала справа №910/26450/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпроект-Україна" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Александрова Андрія Юрійовича (далі - відповідач) про захист права інтелектуальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, на думку позивача, незаконно використовує позначення позивача, захищені Свідоцтвами на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Відповідач, заперечуючи поти позову, зазначав, що він не використовує позначення позивача, захищені Свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3; натомість, використовує власний знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_4, від 10.03.2016 р.

Ухвалою суду від 25.11.2015 р. у справі №910/26450/15 призначено судову експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України ОСОБА_2, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/1972 від 27.09.2016 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку зі звільненням судді Прокопенко Л.В.

У результаті здійсненого повторного автоматичного розподілу справу передано для розгляду Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 01.02.2017 р. справу прийнято до свого провадження суддею Зеленіною Н.І., розгляд справи призначено на 22.02.2017 р.

15.02.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення.

17.02.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на проведення судової експертизи.

22.02.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 22.02.2017 р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 22.02.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 22.02.2017 р. оголошувалась перерва до 15.03.2017 р.

Ухвалою від 15.03.2017 р. зупинено провадження у справі № 910/26450/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпроект-Україна" до Фізичної особи-підприємця Александров Андрій Юрійович про захист права інтелектуальної власності, до вирішення Солом'янським районним судом міста Києва справи №760/1821/17 та набрання рішенням у цій справі законної сили, зобов'язано сторони повідомити господарський суд міста Києва про вирішення Солом'янським районним судом міста Києва справи №760/1821/17 та набрання рішенням у цій справі законної сили.

Ухвалою від 06.02.2019 р. поновлено провадження у справі та, у зв'язку з набранням чинності 15.12.2017 р. Законом України від 03.10.2017 р. №2147-VIII, яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції, ухвалено справу №910/26450/15 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначено на 20.02.2019 р.

Протокольною ухвалою від 20.02.2019 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2019 р.

Представник позивача у судовому засіданні 20.03.2019 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 20.03.2019 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 20.03.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрпроект-Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Александрова Андрія Юрійовича про захист права інтелектуальної власності, яким просить суд зобов'язати Фізичну особу-підприємця Александрова Андрія Юрійовича припинити використання будь-яким способом позначення

, схоже зі знаками, які використовує позивач: та .

Відповідач, заперечуючи поти позову, зазначав, що він не використовує позначення позивача, захищені Свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3; натомість, використовує власний знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 10.03.2016 р.

Не погоджуючись із здійсненням реєстрації Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрпроект-Україна" звернулось до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України та Александрова Андрія Юрійовича про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_4.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 15.06.2019 р. у справі №760/1821/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпроект-Україна" до Державної служби інтелектуальної власності України та Александрова Андрія Юрійовича про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_4, зокрема, визнано недійсним повністю знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України №209594.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач являється користувачем знаків для товарів і послуг та за Свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, відповідно до ліцензійного договору №1 від 10.12.2013р., з власником вказаних знаків ОСОБА_4.

Позивач вказує, що ним було виявлено сайти ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2 власником (реєстратором) яких є відповідач.

На зазначених сайтах відповідачем пропонуються до продажу кондитерські вироби, марковані позначенням , яке є схожим настільки, що його можна сплутати, із раніше зареєстрованими в Україні знаками за Свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 420 Кодексу, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

За приписами ст. 424 Кодексу, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 426 ЦК України передбачено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частинами 2, 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Згідно зі ст. 16 Закону, права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Як роз'яснено п. 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів.

З метою встановлення факту схожості спірних знаків настільки, що їх можна сплутати, ухвалою від 25.11.2015 р. було призначено судову експертизу.

Із Висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 26 січня 2017 року № 1070 (т.2, а.с. 2-22) вбачається, що:

1. Позначення відповідача "Сладкая доза", нанесене на його продукції та застосоване в листах-роздруківках з мережі Інтернет, є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_3 та знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2, виданими Державною службою інтелектуальної власності України та зареєстрованими у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10.12.2013.

2. Позначення "Сладкая доза", яке використав відповідач, є таким, що може ввести в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товари.

Дослідивши матеріали справи та Висновок судової експертизи №1070 від 26.01.2017 р., судом встановлено, що висновок експерта із поставлених судом питань являється належним чином обґрунтованим та відповідає матеріалам справи, під час проведення експертного дослідження експертом застосовано достатній обсяг матеріалів, нормативних актів та науково-практичної літератури.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування доводів і тверджень позивача не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Александрова Андрія Юрійовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) припинити використання будь-яким способом позначення , схожого із знаками для товарів і послуг та за Свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Александрова Андрія Юрійовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрпроект-Україна" (61052, м. Харків, вул. Гвардійців-Залізничників, буд. 8, корпус Б-2; код ЄДРПОУ 38495007) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.04.2019 р.

Суддя Н.І. Зеленіна