Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/13285/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/13285/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерізол"

про стягнення 7 157 510,97 грн.

При секретарю судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Ткаченко О.О. - представник за довіреністю № 1-235 від 02.10.2018 р.;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства "Укртрансгаз"в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерізол" про 7 157 510,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2016 року між сторонами укладено договір №1608000485.

Оскільки, загальна сума невиконаних зобов'язань за договором станом на 05.01.2018 року становить 28 630 043,88 грн., тому за порушення строків виконання робіт відповідачу нараховано пеню в розмірі 5 153 407,90 грн. та штраф у розмірі 2 004 103,07 грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2018 р.

29.10.2018 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про відкладення судового засідання.

У зв'язку з тим, що суддя Мудрий С.М. 30.10.2018 р. перебував на лікарняному, суд визнав за доцільне призначити розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2018 року призначено розгляд справи на 20.11.2018 року.

20.11.2018 року до канцелярії суду позивачем подано додаткові документи.

20.11.2018 року до канцелярії суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення судового засідання та клопотання про призначення експертизи.

В судовому засіданні 20.11.2018 р. судом постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви підготовчого засідання до 10.12.2018 р.

07.12.2018 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву та заперечення проти клопотання ТОВ "Полімерізол" від 20.11.2018 року про призначення будівельно-технічної експертизи.

10.12.2018 р. відповідач до канцелярії суду подав клопотання про призначення експертизи (нова редакція), клопотання про долучення документів.

В судовому засіданні 10.12.2018 року постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.01.2019 року та про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів.

21.12.2018 р. відповідач до канцелярії суду подав повідомлення про припинення повноваження адвоката Матвійчука Дмитра Володимировича як представника товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерізол".

21.01.2019 р. до канцелярії суду надійшла заява свідка відповідно до ст. 88 ГПК України.

21.01.2019 р. позивач до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 22.01.2019 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 12.02.2019 року.

04.02.2019 р. відповідач до канцелярії суду подав повідомлення про припинення з 01.02.2019 року повноваження адвокатського об'єднання Скляренко, Сидоренко та партнери представляти інтереси товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерізол" та припинення повноважень адвокатів, які представляли ТОВ "Полімерізол".

У судове засідання 12.02.2019 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2019 року відкладено розгляд справи на 11.03.2019 року.

В судове засідання 11.03.2019 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.08.2016 року між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерізол" (підрядник) укладено договір №1608000485.

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору технічне переоснащення системи автоматичного керування цехом на компресорній станції Зіньків Диканського лінійного управління магістральних газопроводів (ДК 021:2015-45000000-7 Будівельні роботи) (далі роботи) в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а замовник зобов'язується на умовах договору прийняти ці роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна договору становить 113 868 966,70 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 18 978 161,12 грн., з якої: вартість матеріалів та робіт складає 16 153 323,42 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 2 692 220,57 грн.; вартість обладнання складає 97 715 643,28 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 16 285 940,55 грн.

Договір набирає чинність з моменту його укладення і діє протягом 15 місяців з дати укладенні. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мали місце під час дії договору (п.11.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору передбачені цим договором роботи підрядник виконує із своїх матеріалів, а також обладнання, поставку якого, як і початок виконання робіт за цим договором підрядник здійснює після отримання від замовника відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт. Підрядник в рамках виконання договору зобов'язаний поставити обладнання згідно Специфікації (додаток №3), яка є невід'ємною частиною договору.

Замовник передає підряднику один комплект затвердженої технічної документації не пізніше 10 календарних днів з дати укладення договору (п.3.14 договору).

Згідно з п.3.3 договору, підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 252 календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору (додаток №2).

Листом №2518/21-03 від 23.12.2016 року (на підставі Дозволу ДАБІ України №ІУ 115163503046 від 15.12.2016) позивач надав відповідачу дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт на об'єкті.

Також, позивач надав відповідачу проектну документацію, затверджену в установленому порядку, що підтверджується накладною № б/н від 20.08.2016 (Перелік проектної документації, що передається (стадія Проект )) .

Листом вих. №276 від 26.12.2016 року відповідач звернувся до позивача з проханням призупинити початок виконання монтажних робіт по договору №1608000485 в зв'язку з роботою КС.

У відповідь листом №109/24-04 від 11.01.2017 року позивач відповідно до п.3.17 договору №16088000485 від 19.08.16 погодив призупинення виконання робіт, та зазначив, що про термін відновлення виконання робіт буде визначено додатково та повідомлено окремо.

09.03.2017 позивач листом №1712/24-04 повідомив відповідача про відновлення виконання робіт по об'єкту, зупинку яких було погоджено листом від 11.01.2017 №109/24-04.

06.04.2017 року позивач листом №2690/24-04 повідомив відповідача про призупинення виконання робіт по договору з 06.04.2017 року, а листом №4307/24-04 від 12.06.2017 року позивачем було відновлено з 12.06.2017 виконання підрядником робіт по договору.

Позивачем зазначено, що оскільки підрядник згідно п.3.3 договору зобов'язаний був виконати роботи протягом 252 календарних днів з дати отримання дозволу на початок виконання робіт, при підрахунку строків початку та закінчення виконання робіт позивач виходить з наступного.

Початок виконання робіт - дата отримання дозволу на початок виконання робіт - 26.12.2016.

Роботи повинні були виконуватись з 26.12.2016 до 10.01.2017 (всього 16 календарних днів строку виконання робіт).

Виконання робіт було призупинено з 11.01.2017 по 08.03.2017 (включно).

Виконання робіт продовжено з 09.03.2017 по 05.04.2017 (всього 28 календарних днів строку виконання робіт).

Виконання робіт повторно було призупинено з 06.04.2017 по 11.06.2017(включно).

Виконання робіт продовжено, починаючи з 12.06.2017.

Враховуючи строк виконання робіт, передбачений п.3.3 договору, підрядник мав виконати роботи до 05.01.2018 (всього 208 календарних днів строку виконання робіт).

Тобто в період з 26.12.2016 до 05.01.2018 (включно), з врахуванням періодів на які призупинялось виконання робіт, сплинуло всього 252 календарних дні загального строку виконання робіт (згідно п.3.3 договору та графіку виконання робіт).

Проте, як зазначено позивачем, станом на 05.01.2018 року підрядником виконано зобов'язання частково, а тому загальна сума невиконаних зобов'язань за договором становить 28 630 043,88 грн. (з яких: 12 604 168,48 грн. - вартість недопоставленого обладнання, 16 025 875,40 грн. - суму не виконаних робіт).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами на виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу обладнання на загальну суму 85 111 474,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №39 від 26.09.2016 року на суму 11 708 904,00 грн.,

- №55 від 19.12.2016 року на суму 53 964 000,00 грн.,

- №56 від 27.12.2016 року на суму 19 015 080,00 грн.,

- №8 від 13.06.2017 року на суму 36 175,20 грн.,

- №10 від 11.07.2017 року на суму 387 315,60 грн.

Таким чином, відповідачем недопоставлено обладнання на загальну суму 12 604 168,48 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року від 29.06.2017 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2017 року від 29.06.2017 року на суму 127 448,02 грн.

Таким чином, залишились невиконаними по договору роботи на суму 16 025 875,40 грн.

Заперечуючи проти позову у відзиві відповідачем зазначено, що позивачем не було своєчасно передано технічну документацію, як це передбачено п.3.14 договору. Зазначені документи отримані ТОВ Полімерізол лише 04.10.2017 року, що підтверджується накладною №б/н від 04.102.017 року. А, накладна №б/н від 26 (20).08.2016 року відповідачем не визнається. Про передання переліку проектної документації (стадія Проект ) підтверджує передання не документації передбаченої п.3.14 договору, а проекту такої документації.

Як вбачається з накладної б/н від 20.08.2016 року позивачем передано відповідачу: Перелік проектної документації, що передається (стадія Проект ): том 1. Пояснювальна записка, том 2. Автоматизована системи керування, том 3. Проект організації будівництва, том 4. Оцінка впливів навколишнього середовища, том 5. Кошторисна документація.

Відповідно до п.3.14 договору замовник передає підряднику один комплект затвердженої технічної документації не пізніше 10 календарних днів з дати укладення договору.

В будівельних нормах використовується наступна термінологія: технічна документація, проектна документація, стадія Проект та стадія Робоча документація .

Законодавство України не містить чіткого визначення поняття технічна документація . Тому, поняття технічна документація можна визначити як систему графічних і текстових документів, необхідних і достатніх для безпосереднього використання при проектуванні, зведенні і експлуатації будівель і споруд.

В Державних будівельних нормах Склад та зміст проектної документації на будівництво (далі- ДБН А.2.2.-3:2014) поняття технічна документація також відсутнє.

Проте, в п.3.17 ДБН А.2.2.-3:2014 визначено поняття проектна документація , як затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні,технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва. Також, ДБН А.2.2.-3:2014 чітко визначає склад та зміст проектної документації, поняття ж технічної документації в будівництві чітко не регламентується.

Робоча документація та Проект є стадіями проектування та входять до складу проектної документації.

Тобто, поняття технічна документація не є тотожним поняттю проектна документація , відповідно технічна документація не має містити у своєму складі Робочої документації , як на те вказує у відзиві відповідач. Термін технічна документація є універсальним терміном, який використовується учасниками господарський правовідносин у своїй діяльності.

Отже, у п.3.14 договору не міститься обов'язку замовника передати підряднику проектну документацію стадії Робоча документація , але містится обов'язок передати затверджену технічну документацію.

Так, проекти будівництва затверджуються згідно Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. № 560. У цьому Порядку під терміном "проект будівництва" слід розуміти проектну документацію на будівництво об'єктів та комплексів (будов), розроблену для нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту на таких стадіях проектування, як техніко-економічне обґрунтування, техніко-економічний розрахунок, ескізний проект, проект, робочий проект.

При двостадійному і тристадійному проектуванні проекти будівництва затверджуються на стадії проект (п.п.4.6.2.,4.6.3 ДБН А.2.2.-3:2014 - для об'єктів III та IV,V категорій складності проектування) та робочий проект (п.4.6.1 ДБН А.2.2.-3:2014 -для об'єктів II категорій складності проектування) і схвалюються на стадії техніко-економічне обґрунтування, техніко-економічний розрахунок та ескізний проект.

Тобто, в даному випадку експертизі та затвердженню підлягала лише стадія Проект , а стадія Робоча документація ні експертизі, ні затвердженню не підлягала.

Суд погоджується з твердженням позивача щодо того, що оскільки п.3.14 договору містить вимогу щодо передачі саме затвердженої документації. Замовник передав виконавцю документацію стадії Проект , так як лише стадія Проект затверджується у передбаченому законодавством порядку.

Тому, позивачем виконано вимоги п.3.14 договору та у 10-денний термін з дати укладення договору передано підряднику затверджену технічну документацію згідно накладної б/н від 20.08.2016 року.

Також, суд зазначає що згідно п. 50 Постанови Кабінету міністрів України від 1 серпня 2005 p. № 668 Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві , у разі коли забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією здійснюється замовником, підрядник зобов'язаний до початку виконання робіт перевірити її комплектність та відповідність установленим вимогам. У разі виявлення невідповідності проектної документації установленим вимогам підрядник протягом визначеного договором підряду строку повідомляє про це замовника.

Тобто, у разі дійсної неможливості (якщо б така виникла) виконання робіт відповідно до наданої замовником проектної документації (згідно накладної б/н від 20.08.2016), підрядник був зобов'язаний ще до початку робіт повідомити позивача про такі обставини.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги дату отримання дозволу початку виконання робіт та призупинення даних робіт, суд погоджується з твердженням позивача щодо того, що роботи по договору №1608000485 від 19.08.2016 року повинні були бути виконані в період з 26.12.2016 року по 05.01.2018 року, тобто сплинуло всього 252 календарних дні загального строку виконання робіт (згідно з п.3.3 договору та графіку виконання робіт).

Щодо закінчення строку дії договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.11.1 договору, договір набирає чинність з моменту його укладення і діє протягом 15 місяців з дати укладенні. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мали місце під час дії договору.

Тобто, строк дії договору закінчився 19.11.2017 року.

Проте, відповідно статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з п.3.3 договору сторони передбачили, що роботи мають бути виконані в строк та в порядку, що встановлені Графіком виконання робіт, який підписаний сторонами та є невід'ємною частиною договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599- 601, 604- 609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Вищезазначена позиція викладена в постанові Верхового Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.01.2018 року у справі №910/2763/17.

Тобто, зобов'язання припиняється не внаслідок факту закінчення строку дії договору, а у зв'язку з належним та реальним виконанням зобов'язань, яке може відбутися як до, так і після закінчення дії договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконання умов договору щодо строку виконання зобов'язання по договору №1608000485 від 19.08.2016 року, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 5 153 207,90 грн. та штраф у розмірі 2 004 103,07 грн.

Відповідно до п.8.2 договору, за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення виконання робіт понад тридцять днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків з яких допущено порушення. Сплата пені та/або штрафу не звільняє підрядника від виконання зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідач у відзиві зазначає, що нарахування неустойки за договором здійснюється виключно за порушення строків виконання робіт, а за порушення строків поставки обладнання нарахування неустойки договором не передбачено.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача та зазначає наступне.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено порушення строку виконання за кожний день такого прострочення, а за прострочення виконання робіт понад тридцять днів підрядник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості робіт з яких допущено порушення. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє Продавця від виконання зобов'язання.

Так, предметом даного договору підряду згідно пункту 1.1 договору є: виконання будівельних робіт з технічного переоснащення системи автоматичного керування цехом на компресорній станції Зіньків Диканського лінійного управління магістральних газопроводів.

До складу обсягів та вартості робіт включаються матеріали, обладнання та самі роботи.

При цьому, умовами договору не виокремлюються як окреме зобов'язання - постачання обладнання:

- спеціальних строків для поставки обладнання договором не передбачено (так, в п.3.3. договору, де визначено загальний строк, протягом якого підрядник має виконати роботи - 252 к.дні);

- спеціальних строків для оплати поставленого обладнання договором не передбачено (п.п.6.1,6.2 договору, передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт),

- відповідальність для замовника у вигляді пені передбачена в цілому - за порушення строку остаточного розрахунку 0,001 облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт.

Відповідно до ч.3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що при укладенні договору воля сторін була спрямована на захист від порушення зобов'язання в цілому, а не лише в частині виконання якого конкретного обов'язку.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5 153 407,90 грн. за період з 06.01.2018 року по 04.07.2018 року та штрафу в розмірі 2 004 103,07 грн. грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності. Та, зазначено, що 23.12.2016 року позивач надав відповідачу дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті, тому кінцевий строк виконання робіт за договором закінчується 04.09.2017р. (252 дні). Таким чином, строк позовної давності сплинув 04.09.2018 року, проте позивач звернувся до суду 04.10.2018 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що у зв'язку з призупиненням сторонами виконання робіт, кінцевим строком виконання робіт є 05.01.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №2401ВИХ-18-2881 від 04.10.2018року надійшла до суду 05.10.2018 року.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав у межах строку позовної давності, передбаченого ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити неустойку до 1 000,00 грн., та в обґрунтування зазначає, що істотним значенням для зменшення пені є наступні обставини: відсутність збитків позивача та істотний вплив допущеного позивачем порушення грошового зобов'язання по договору на можливість відповідача виконувати свої договірні зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення неустойки нарахованої позивачем є необґрунтованим належно не мотивовано, а тому не підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерізол" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 16-а, код ЄДПОУ 38465255) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (03065, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, будинок 44, код ЄДРПОУ 23517243) пеню в розмірі 5 153 407 (п'ять мільйонів сто п'ятдесят три тисячі чотириста сім) грн. 90 коп., штраф в розмірі 2 004 103 (два мільйони чотири тисячі сто три) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 107 362 (сто сім тисяч триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 04.04.2019 року.

Суддя С.М. Мудрий