Рішення

від 04.04.2019 по справі 910/1035/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 04.04.2019Справа №  910/1035/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом   Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід"  (04214, м.Київ, вул.Північна,5, код ЄДРПОУ 22906422)   до  Акціонерного товариства "Київенерго"  (04050, м.Київ, Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 00131305) про   стягнення 19 141,67 грн. ВСТАНОВИВ: Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 19 141,67 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним було перераховано відповідачу кошти у розмірі 13  164,47 грн. в якості передплати за теплову енергію згідно Договору №240564 від 30.04.2004. В той же час, з 01.05.2018 на підставі рішення Київської міської ради №517/4581 від 24.04.2018 котельні, теплові мережі та пункти, лічильники та інше допоміжне майно перейшли в експлуатацію Комунального підприємства "Київтеплоенерго", а Публічне акціонерне товариство "Київенерго" з 01.05.2018 припинило діяльність у сфері теплопостачання, тому Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" було укладено з Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" Договір №240564 від 06.11.2018. Позивач вказує, що у зв'язку з наведеними обставинами відповідачем не надано та не може бути надано у майбутньому послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді на передплачені Кооперативом кошти у розмірі 13  164,47 грн., а відтак у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" наявний обов'язок з повернення суми передплати позивачу, від якого відповідач неправомірно ухиляється. У зв'язку з наявною у відповідача заборгованістю позивач нарахував йому 295,00 грн. трьох відсотків річних та 682,20 грн. інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 28.02.2019 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами позивача. Відповідач вважає, що у нього немає підстав для повернення коштів, оскільки, припинення зобов'язання однієї із сторін не має наслідком припинення договору в цілому. На момент звернення позивача з позовом до суду договір є таким, що діє станом на 2018-2019 рік, тобто є таким що діє до цього часу. У зв'язку з цим відповідач просить відмовити в позові позивачу повністю. Позивач відповіді на відзив не надав. Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами. Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,- ВСТАНОВИВ: 30.04.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" (абонент) укладено Договір №240564 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі – Договір №1), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації "Київенерго" (протокол №2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 №514-VI. Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Пунктом 2.2.1 Договору №1 передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього договору. Пунктом 2.3.2 Договору №1 визначено, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору №1. У відповідності до Акту звіряння розрахунків за теплову енергію, складеного представниками позивача та відповідача 31.03.2018, станом на 01.04.2018 у позивача наявна переплата (сальдо, сума попередньої оплати) у розмірі 15  216,28 грн. (грошові кошти, сплачені позивачем як абонентом за Договором №240564 від 30.04.2004). В квітні 2018 року позивачем спожито теплової енергії у гарячій воді на суму з ПДВ 2051,81 грн., що підтверджується актом приймання-передавання товарної продукції №4/2018-240564 від 30.04.2018. Спожита позивачем теплова енергія не оплачувалась через наявну по акту звірки від 31.03.2018 у позивача передплату на суму 15  216,28 грн. З урахуванням наявної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 15  216,28 грн. та не оплаченої по акту №4/2018-240564 від 30.04.2018 теплової енергії в сумі 2  051,81 останній зарахував заборгованість відповідача в рахунок оплати. Таким чином, заборгованість відповідача склала 13  164,47 грн. (15  216,28 – 2  051,81) З відкритих джерел інформації позивачу стала відома загальнодоступна  інформація, що у відповідача припинилась Угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 19.09.2001, а цілісний майновий комплекс з виробництва тепла вибув із володіння відповідача та переданий новій організації КП «Київтеплоенерго» з 01.05.2018. За таких обставин, як зазначив позивач, він був змушений укласти з Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" Договір №240564 від 06.11.2018 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором. За умовами п. 2.2.1 Договору №2 енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору. Згідно з п. 2.3.2 Договору №2 абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору №2. У Додатку №4 до Договору №2 передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії. Відповідно до 8.1 Договору №2 він набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Положеннями п. 8.5 Договору визначено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. У п. 8.2 Договору №2 сторони погодили, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що на суму передплачених ним грошових коштів на рахунок відповідача на виконання умов Договору №240564 від 30.04.2004 у розмірі 13  164,47 грн., відповідач не поставив йому теплову енергію та не зможе виконати свої зобов'язання з поставки, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення вказаних грошових коштів. Позивачем долучено до позовної заяви копію листа вих. №75 від 20.10.2018, адресованого відповідачу, в якому позивач просить відповідача повернути попередню оплату за теплову енергію за Договором №240564 від 30.04.2004 у розмірі 13  164,47 грн. У зв'язку з тим, що відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі                      13  164,47 грн. (попередня оплата за Договором №240564 від 30.04.2004), посилаючись на норми ст.ст. 193 Господарського кодексу України, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача надмірно сплачені грошові кошти у сумі 13  164,47 грн., а також 295,00 грн. три відсотки річних та 682,20 грн. інфляційних втрат. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача суми надмірно сплачених коштів у розмірі 13  164,47 грн., які в свою чергу були сплачені Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Схід" в якості передплати за Договором №1. Підставою позову позивачем визначено порушення відповідачем норм ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 625 Цивільного кодексу України (відповідно до поданої позовної заяви). Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зазначає, що визначені позивачем підстави позову (невиконання/порушення виконання відповідачем норм ст.ст. 193 Господарського кодексу України, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України) не є тими обставинами, за наявності яких є підстави для стягнення з відповідача надмірно сплачені кошти у сумі 13  164,47 грн., а також 295,00 грн. трьох відсотків річних та 682,20 грн. інфляційних втрат, з огляду на наступне. Як встановлено судом, позивач на виконання умов Договору №240564 від 30.04.2004 здійснив оплату (сплатив наперед грошові кошти) на рахунок відповідача у розмірі           13  164,47 грн. Наведене (здійснення передоплати) відповідає умовам співпраці сторін за Договором №1. Тобто, фактично позовні вимоги позивача зводяться до вимоги про стягнення суми попередньої оплати за Договором №1 у зв'язку з неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки оплаченої теплової енергії у гарячій воді. Однак, внаслідок прийняття Київською міською радою Рішення Київської міської ради від 24.04.2018 №517/4581, зобов'язання відповідача щодо здійснення постачання теплової енергії у гарячій воді за Договором №1 було нівельовано на підставі ст. 607 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 205 Господарського кодексу України у зв'язку з неможливістю його виконання, оскільки має місце обставина, за яку жодна із сторін не відповідає. В той же час, припинення зобов'язання однієї із сторін не має наслідком припинення договору в цілому. Згідно з  п. 8.1, Договір №1 набув чинності з дня його підписання 30.04.2004 та діє до 31.12.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 Договору №1). В матеріалах справи не міститься доказів звернення однієї із сторін із письмовою заявою про відмову від його пролонгації у визначеному п. 8.4 Договору №1 порядку, як і не міститься доказів наявності настання обставин, з якими умови п. 8.2 Договору №1 пов'язують припинення Договору. Відтак, підстави вважати, що Договір №1 є припиненим або розірваним, у суду відсутні. Отже, суд приходить до висновку, що Договір №1 станом на дату розгляду даної справи є таким, що пролонгований на 2019 рік, тобто, діє.   В той же час, умови Договору №1 не передбачають зобов'язань ПАТ "Київенерго" зі сплати на користь позивача коштів, відповідно примушування відповідача до сплати коштів на користь позивача із визначених останнім підстав (невиконання/порушення виконання відповідачем норм  ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 625 Цивільного кодексу України) є неправомірним, оскільки вони застосовуються до зобов'язальних правовідносин між сторонами в частині належного їх виконання. Таким чином, стягнення з відповідача спірної суми коштів буде правомірним і обґрунтованим лише у разі розірвання Договору №1 на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки ПАТ "Київенерго" було набуто кошти у розмірі 13  164,47 грн. в якості передоплати за поставку теплової енергії у гарячій воді, в той час як таке зобов'язання відповідача припинилось. Тобто, підстава для набуття вказаної суми коштів є такою, що відпала. Проте, позивач не просить суд розірвати Договір №1, як і не міститься в його позові посилань на положення статті 1212-1215 Цивільного кодексу України. Натомість приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Тобто, даною імперативною нормою встановлено, що суд не може самостійно визначати підстави позову та керується лише тими, які заявлені позивачем. Крім того, суд не може застосувати приписи частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, оскільки у даному випадку законом передбачено ефективний спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах (норми ст.ст. 651-654, 1212 - 1215 Цивільного кодексу України). У зв'язку з наведеним та керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що з наведених позивачем підстав, а саме порушення відповідачем норм ст.ст. 193 Господарського кодексу України, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача. Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва – ВИРІШИВ: В задоволенні позову відмовити повністю. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.         Суддя                                                                                                                                                                                                                                    О.М.Ярмак