Рішення

від 04.04.2019 по справі 910/16882/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2019Справа № 910/16882/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ ПІ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто"

про стягнення 111 696,45 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ ПІ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" про стягнення 111 696,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі оплатити наданих позивачем послуг за договором №1243-1-2017 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.12.2017 року та заявки №1243-1 на транспортно-експедиційні послуги від 13.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 21.12.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

28.01.2019 до канцелярії суду позивач подав уточнену позовну заяву та додаткові документами.

Позовна заява, після усунення позивачем недоліків, встановлених ухвалою від 15.01.2018, відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, та підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, судом на даний час не встановлені.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Окрім того, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів судом, в якому клопоче про витребування у відповідача - ТзОВ Агенство з підбору автомобілів Консалт-Авто екземплярів договору про організацію перевезення вантажним автомобільним транспортом №1243-1-2017 від 13.12.2017 та Заявки на транспортно-експедиційні послуги №1234-1 від 13.12.2017, рахунку-фактури та акту наданих послуг №00026/1 від 26.12.2017.

Розглянувши подане відповідачем клопотання суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Згідно ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Так, враховуючи те, що позивачем не вказано обставин, що можуть бути підтверджені вказаними доказами та не зазначено жодних заходів, що вживались особою для отримання доказів самостійно, у зв'язку із недотриманням положень статті 81 ГПК України, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.01.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, оф. 114

Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверт за номером поштового відправлення 0103049002851 із копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 30.01.2019 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення "інші причини, що не дали змогу виконати обов'язок щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому відділенні відмітки про те, що поштове відправлення повертається у зв'язку із відсутністю юридичної особи за адресою рестрації, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.01.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

13 грудня 2017 року між ТОВ КЕЙ ПІ ГРУП та ТзОВ Агенство з підбору автомобілів Консалт-Авто укладено договір №1243-1-2017 про організацію перевезення вантажним автомобільним транспортом та Заявку на транспортно-експедиційні послуги №1234-1 від 13.12.2017.

Відповідно до п. 2.1 якого, експедитор 2 зобов'язується за плату і за рахунок експедитора 1 організувати перевезення вантажу клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДВ, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного договору, форма заявки, визначена в додатку № 1 до даного договору, є обов'язковою для дотримання сторонами.

Відповідно до п. 3.1 договору, на кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора 1 із проставлянням відбитка круглої печатки клієнта, передається експедитору 2 за допомогою факсимільного зв'язку та невід'ємною частиною договору. Оригінал заявки невідкладно передається експедитору 2 шляхом відправлення на адресу місцезнаходження експедитора2, вказану у даному договорі, або в інший спосіб, погоджений сторонами.

Згідно з умовами п. 3.4 договору, експедитор 2 вправі в рамках цього договору залучати третіх осіб до виконання свого обов'язку за цим договором. При цьому без спеціального доручення експедитора 1 від свого імені, експедитора 1 здійснювати юридично значимі і інші фактичні дії третіми особами для належного виконання доручення експедитора 1 з організації перевезення вантажів.

Пунктами 1.9 та 1.11 договору сторони погодили, що експедитор 1 зобов'язується оплатити експедитору 2 вартість послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажу та надати експедитору 2 або надіслати поштовим зв'язком підписані та скріплені печаткою заявку та акт приймання-передачі наданих послуг.

Ціна договору складається із вартості наданих за договором послуг, яка обумовлюється сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною цього договору, і коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення та/або залежно від наявності додаткових документально підтверджених витрат експедитора 2, пов'язаних з виконанням даного договору, при підписаних акту приймання-передачі наданих послуг. Документи, що підтверджують фактично здійснені обсяги перевезення та наявність додаткових витрат експедитора 2, є визначальним при визначенні вартості послуг в акті приймання-передачі наданих послуг(п. 5.1 договору).

Відповідно до п. п. 5.2 та 5.3 договору, експедитор 1 оплачує послуги експедитора 2 на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком. Остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень пункту 5.1 даного договору здійснюється на підставі акта наданих послуг протягом до 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

Згідно з п. 10.1 договору, даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2018 року або до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків. Строк дії договору автоматично пролонгується на один рік на тих же умовах за умови, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про припинення договору за тридцять днів до дати його закінчення.

Предметом правочину є міжнародні вантажні перевезення автомобілем за маршрутом: Україна, с. Красилівка, Броварський р-н. - Іспанія, 46980 Патерна , вантаж: мед натуральний в бочках 200 л., загальна вага брутто 21420 кг., кількість 70 одиниць, авто: НОМЕР_2, що тривала з 15.12.2017 року по 26.12.2017 року.

Вартість послуг - 3300 EUR за курсом НБУ на день вивантаження, що в еквіваленті національної валюти - гривні склало: 109 329,75 грн. та сплачується на протязі 10-14 днів з моменту отримання оригіналів документів .

Крім того, на позивача як Експедитора, покладався обов'язок оформити ветеринарний сертифікат, гроші за що, відповідач зобов'язувався повернути на підставі квитанції в день оплати основної суми фрахту. Розмір додаткових витрат за оформлення ветеринарного сертифікату склав 7366,70 грн. Доказом зазначених витрат є копії квитанцій доданих до матеріалів справи.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останній надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 116 696,45 грн.

В свою чергу відповідач, в повному обсязі за надані послуги не розрахувався, у зв'язку із чим позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення простроченої оплати за договором з відповідача у сумі 111 696,45 грн.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1243-1-2017 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.12.2017, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На доказ підтвердження наданих послуг відповідачу з організації перевезення вантажу позивач надав суду міжнародні товарно-транспортні накладні СMR № 002377 від 15.12.2017.

При дослідженні зазначених накладних судом встановлено, що перевізником вантажу - мед натуральний в бочках 200 л., загальна вага брутто 21420 кг., кількість 70 одиниць, авто: є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1; перевезення відбувалось за допомогою автомобілів НОМЕР_2; вантаж отримано 26.12.2017.

Відповідно до п. 1 ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Наразі судом зазначається, що умовами договору, зокрема п. 3.4, сторони погодили, що експедитор 2 вправі в рамках цього договору залучати третіх осіб до виконання свого обов'язку за цим договором. При цьому без спеціального доручення експедитора 1 від свого імені експедитора 1 здійснювати юридично значимі і інші фактичні дії третіми особами для належного виконання доручення експедитора 1 з організації перевезення вантажів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи все вищенаведене у сукупності, господарський суд зазначає, що міжнародна товарно-транспортна накладна СMR № 002377 від 15.12.2017 є належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань по договору щодо здійснення організації міжнародного перевезення вантажу.

На виконання умов договору та замовлення №1234-1 від 13.12.2017 на транспортно-експедиційні послуги, 23.01.2018 позивачем за допомогою служби доставки Нова пошта № Е-накладної: 59000312501400 було направлено відповідачу наступні документи: два екземпляри оригіналу Договору 1243-1-2017 від 13.12.2017 року, заявки на автоперевезення №1243-1 від 13.12.2017р., рахунку-фактури та акту наданих послуг № UA00026/1 від 26.12.2017р.

Документи направлено в оригіналі в двох екземплярах: один для отримувача та інший для повернення відправнику, CMR №002377 направлено в двох екземплярах для отримувача.

За твердженням позивача, що не спростоване відповідачем, відправлення було замовлено до дверей отримувача та отримано відповідачем 24.01.2018 року об 06:01:37, на доказ чого до суду представлено копію експрес-накладної нової пошти за № 59000312501400.

Разом із тим, відповідачем два екземпляри оригіналу Договору №1243-1-2017 від 13.12.2017 року, заявки на автоперевезення №1243-1 від 13.12.2017р., рахунку-фактури та акту наданих послуг № UA00026/1 від 26.12.2017р. не підписано, позивачу не повернуто та будь-яких заперечень щодо наданих позивачем послуг не надано.

Беручи до уваги те, що договором та замовленнями встановлено строк оплати - на протязі 10-14 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів, а документи відповідачем отримано 24.01.2018, тому суд дійшов висновку, що строк оплати за договором №1243-1-2017 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.12.2017 настав.

Одночасно, відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Сторонами чітко визначено, зокрема у замовленнях, вартість перевезення - 3300 євро (по курсу НБУ на день розвантаження). У відповідності до офіційного курсу НБУ, станом на 26.12.2017 - день розвантаження вантажу, вартість наданих послуг позивачем відповідачу складає 109 329,75 грн.

Оскільки, відповідачем тільки частково здійснено оплату за надані послуги, а саме сплачено позивачу 05.03.2018 грошові кошти у сумі 5 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою, тому, наявна заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 111 696,45 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті за надані послуги на користь позивача 111 696,45 грн. на підставі договору №1243-1-2017 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 111 696,45 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ ПІ ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" про стягнення 111 696,45 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з підбору автомобілів "Консалт-Авто" (03056, м. Київ, вул. Польова, буд.21, оф. 114, код ЄДРПОУ 34805514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ ПІ ГРУП" (вул. Пушкінська, 79/1, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ 37461307) 111 696 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 45 коп. заборгованості та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий