Рішення

від 04.04.2019 по справі 910/439/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2019Справа № 910/439/19

За позовом Фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича (Сумська обл., Роменський район, село Перехрестівка)

до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (м. Київ)

про стягнення 504.449,21 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Ничик Віктор Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" про стягнення 504.449,21 грн., з яких: 428.232,00 грн. основного боргу, 50.261,53 грн. пені, 21.767,68 грн. інфляційних втрат, 4.188,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору перевезення вантажу № 21 від 11.06.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.19. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк на усунення недоліків.

01.02.19. до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича надійшла заява на виконання ухвали суду від 21.01.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено учасникам судового процесу строки на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.

Згідно із ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.19. відмовлено Приватному акціонерному товариству з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" у задоволенні клопотання про розгляд справи № 910/439/19 з викликом сторін.

У поданому відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості повністю, посилаючись на те, що обов'язковою умовою для оплати послуг та належним підтвердженням надання послуг є отримання відповідачем оригіналів рахунків-фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, ТТН з відміткою про доставку вантажу та податкових накладних, які позивачем надані не були. З огляду на викладене, відповідач вважає, що строк оплати наданих послуг не настав.

Згідно із ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.18. між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Ничиком Віктором Володимировичем (далі - Перевізник) було укладено договір на перевезення вантажу № 21 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, він регулює відносини Сторін при наданні Перевізником Замовникові послуг з перевезення вантажів (суглинки в асортименті) для філії Замовника (Філія ПрАТ "Слобожанська Будівельна Кераміка", ідентифікаційний код 33107963, місцезнаходження: Сумська область, Сумський район, с. Плавинище, вул. Миру, 61).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Перевізник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, доставляти наданий йому представником Замовника вантаж з Залуцького кар'єру Роменського району Сумської області до призначення складу сировини на території цегельного заводу у с. Плавинище, Роменського району Сумської області, а Замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату, вказану в додатках до цього договору з поточного рахунку філії ПрАТ "Слобожанська Будівельна Кераміка"

Як визначено п. 2.2., 2.4. Договору, конкретні умови щодо вартості перевезення, термінів, об'єму та номенклатури вантажу, пункти завантаження, доставки та маршрути перевезення, обумовлюються додатково для кожного окремого перевезення в Додатках до цього Договору.

Додатково на перевезення оформлюються товарно-транспортні накладні, що є підтвердженням надання послуг з перевезення вантажів і відповідно виконання зобов'язань за даним договором.

Згідно із п. 2.7. Договору оплата за послуги з перевезення вантажу здійснюється на підставі наданого Перевізником повного пакету документів: рахунків-фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт/послуг, ТТН з відміткою про доставку вантажу та податкових накладних в національній валюті, в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок перевізника протягом 3-х банківських днів з моменту фактичного надання послуг/виконання робіт Перевізником та надання повного пакету документів на оплату.

Оплата за надані послуги/виконані роботи без надання оригіналів вищевказаних документів не здійснюється.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів загальною вартістю 653.232 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт, підписаними сторонами без зауважень.

Відповідач у період з 27.07.18. по 13.09.18. надані послуги оплатив частково на суму 225.000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором на перевезення вантажу, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі про стягнення з відповідача 428.232,00 грн. основного боргу, 50.261,53 грн. пені, 21.767,68 грн. інфляційних втрат, 4.188,00 грн. 3% річних.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст. 307 ГК України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97. № 363.

Згідно із 11.1. Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику (п.п. 11.4., 11.6. Правил).

За змістом п. 2.4. Договору товарно-транспортні накладні є підтвердженням надання послуг з перевезення вантажів і відповідно виконання зобов'язань за даним договором.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт, підписаними сторонами без зауважень.

Як зазначено у цих товарно-транспортних накладних, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем вантажу за спірними перевезеннями була філія Приватного акціонерного товариства "Слобожанська будівельна кераміка", а тому відповідно до вищенаведених положень Правил перший та другий екземпляри товарно-транспортної накладної залишилися у філії відповідача.

Пунктом 3.1.8. Договору передбачено, що після виконання перевезення вантажу за кожні 7 робочих днів Перевізник повинен передати Замовнику належними чином оформлені документи - акт виконаних робіт, ТТН, податкову накладну, що підтверджують сам факт перевезення.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НЧ-0000041 від 23.06.18. на суму 75.667,20 грн., № НЧ-0000044 від 30.06.18. на суму 20.654,40 грн., № НЧ-0000045 від 10.07.18. на суму 129.686,40 грн., № НЧ-0000047 від 18.07.18. на суму 81.907,20 грн., № НЧ-0000055 від 31.07.18. на суму 142.780,80 грн., № НЧ-0000057 від 10.08.18. на суму 56.635,20 грн., № НЧ-0000060 від 20.08.18. на суму 60.076,80 грн., № НЧ-0000063 від 31.08.18. на суму 85.824 грн., складені за результатами перевезення за кожні 7 робочих днів.

Зауважень щодо належного виконання позивачем зобов'язань за Договором, зокрема і щодо надання документів, що підтверджують перевезення, при їх підписанні відповідачем не висловлено. А тому факт підписання відповідачем вказаних актів і прийняття послуг за ними свідчить про передачу позивачем і отримання цих актів відповідачем.

Заперечення відповідача про ненадання позивачем інших документів (товарно-транспортних накладних, податкових накладних) суд вважає безпідставними, оскільки жодних обґрунтованих пояснень підписання ним актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відсутності товарно-транспортних накладних, які і є підтвердженням факту перевезення відповідно до умов Договору, відповідачем не наведено. Крім цього суд враховує, що акти містять загальну вартість наданих послуг, визначену в залежності від кількості перевезеного вантажу, що встановлюється згідно із даними товарно-транспортних накладних.

При цьому, жодних доказів того, що відповідачем не погоджувалися обсяги перевезення або їх вартість, вказана у актах, або висловлювалися заперечення щодо пакету документів матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Також суд враховує, що відповідач фактично був замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем вантажу за спірними перевезеннями.

Стосовно обов'язку позивача надати відповідачеві податкову накладну, суд зауважує, що згідно із абз. 1,2 п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом 6 п. 201.10. ст. 201 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та отриманими покупцем.

Доказів відсутності у ЄРПН зареєстрованих позивачем податкових накладних за спірними перевезеннями або неможливості отримати повідомлення про реєстрацію податкових накладних в реєстрі та податкових накладних в електронному вигляді, відповідачем не надано. Так само не надано відповідачем і жодних пояснень та доказів неможливості віднесення ним сум податку із вказаних операцій до податкового кредиту, а також пред'явлення вимоги позивачу про надання/реєстрацію податкових накладних, що, враховуючи встановлену ПК України процедуру оформлення податкової накладної, свідчить про її отримання відповідачем.

Крім цього, суд враховує також і ту обставину, що умовами договору не передбачено окремої процедури передачі документів (пакету документів) для оплати наданих послуг, крім передбаченої у п. 3.1.8. Договору, а також необхідності повторної чи подвійної передачі документів окремо на підтвердження надання послуг та на їх оплату.

За таких обставини, суд вважає, що дотримання позивачем п. 3.1.8. Договору, що підтверджується підписанням відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), свідчить про належне виконання позивачем обов'язку надати перелічені у цьому пункті Договору документи, а отже і є підставою для оплати відповідачем наданих послуг.

При цьому суд зауважує, що факт невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату, на що посилається відповідач як на підставу своїх заперечень проти позову, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити послуги, надані позивачем, оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України.

Вказана правова позиція також наведена у постанові КГС у складі ВС від 07.02.2018 у справі № 910/49/17.

Враховуючі наведені обставини та норми законодавства, суд вважає безпідставними доводи відповідача про ненастання строку оплати за надані позивачем послуги перевезення та прострочення кредитора (позивача) у зв'язку із ненаданням повного пакету документів.

З огляду на викладене та враховуючи часткову оплату відповідачем наданих послуг, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 428.232,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 50.261,53 грн. пені, 21.767,68 грн. інфляційних втрат, 4.188,00 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, які розраховуються позивачем за період з 14.09.18. по 11.01.19.

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.2. Договору, за прострочення оплати наданих послуг за цим Договором Замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені вище обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства, зокрема і щодо строку нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, та є арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

З огляду на задоволення позову витрати по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська будівельна кераміка" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2/Б, ідентифікаційний код 21129873) на користь Фізичної особи - підприємця Ничика Віктора Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 428.232 (чотириста двадцять вісім тисяч двісті тридцять дві) гривні заборгованості за послуги з перевезення вантажу, 50.261 (п'ятдесят тисяч двісті шістдесят одну) гривню 53 коп. пені, 4.188 (чотири тисячі сто вісімдесят вісім) гривень трьох відсотків річних, 21.767 (двадцять одну тисячу сімсот шістдесят сім) гривень 68 коп. інфляційних втрат, 7.566 (сім тисяч п'ятсот шістдесят шість) гривень 74 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко