Рішення

від 01.04.2019 по справі 911/341/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р. Справа № 911/341/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Доріон Плюс

про стягнення 8 107, 98 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 8 107, 98 грн. заборгованості за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 383д від 05.10.2001, з яких: 4 118, 75 грн. - основного боргу, 1 959, 61 грн. - штрафу, 683, 99 грн. - пені, 242, 87 грн. - 3 % річних та 1 102, 76 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2019 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 28.02.2019 та витребувано у сторін певні документи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 010-0/80 від 27.02.2019 (вх. № 4119/19 від 28.02.2019) про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2019, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача та відсутність доказів про вручення йому ухвали від 04.02.2019, з метою виконання завдань та основних засад господарського судочинства, розгляд справи відкладено на 01.04.2019.

13.03.2019 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі № 010-0/110 від 11.03.2019 (вх. № 4966/19 від 13.03.2019).

Присутній у судовому засіданні 01.04.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та частин 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01.04.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.10.2001 між сторонами укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах № 383д, який викладений у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 01.12.2005, та за умовами якого відповідач доручає, а позивач зобов'язується надати відповідачу послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних відповідачу цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами (далі - банківські послуги) на викладених у цьому договорі умовах відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 61 від 26.05.1998 (далі - Положення), внутрішніх нормативно-правових документів позивача, чинного законодавства України та на підставі письмових розпоряджень відповідача.

Відповідно до п. 1.3.2 договору відповідач зобов'язався оплачувати послуги позивача згідно з розцінками, умовами та строками, передбаченими цим договором та діючими тарифами.

Згідно з п. 1.3.4 договору відповідач зобов'язався повідомляти позивача про зміни в установчих документах, зміну своїх реквізитів, місцезнаходження, номерів телефону і факсу та про інші зміни, які мають значення для виконання умов договору та надавати відповідні документи про такі зміни позивачу протягом 10 робочих днів з дня настання таких змін.

Пунктом 1.3.6 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний компенсувати у повному обсязі позивачу всі документально підтвердженні витрати, яких зазнав останній при виконанні або для виконання цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач оплачує послуги позивача відповідно до діючих тарифів, що надаються відповідачу у вигляді витягу з тарифів та/або індивідуального/их тарифу/ів на банківські послуги, що зазначаються в додатках до договору.

Згідно з п. 2.2 договору плата вноситься відповідачем щомісяця, до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, на підставі акту-рахунку, в якому зазначаються реквізити для здійснення платежу по оплаті послуг за цим договором. Акт-рахунок надається позивачем відповідачу особисто або надсилається рекомендованим листом до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата відповідачем всіх документально підтверджених витрат, яких зазнав позивач при виконанні або для виконання цього договору здійснюється на підставі акту-рахунку, в якому зазначаються банківські реквізити позивача.

Відповідно до п. 3.1 договору кожна сторона зобов'язалася виконувати свої обов'язки належним чином, сприяти іншій стороні у їх виконанні.

Згідно з п. 5.4 договору за порушення строків оплати послуг позивача за цим договором відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що прострочення оплати послуг позивача більше як на 30 днів вважається відмовою від виконання умов договору, у зв'язку з чим відповідач, крім пені, повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 50 відсотків від суми платежу.

Відповідно до п. 5.6 договору виплата пені або штрафу не звільняє сторони від виконання обов'язків за цим договором.

Згідно з п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом 1 року.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що договір вважається кожен раз пролонгованим на наступний термін (один рік), якщо за 20 днів до закінчення терміну дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

На виконання умов договору про відкриття рахунку в цінних паперах № 383д від 05.10.2001 позивачем було відкрито відповідачу рахунок у цінних паперах та надано відповідні послуги з ведення рахунку в цінних паперах, обслуговування операцій за цим рахунком та зберігання належних відповідачу цінних паперів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації, яка міститься в системі депозитарного обліку депозитарної установи - позивача за період з 01.09.2014 по 31.10.2018 на рахунку в цінних паперах власника - відповідача знаходяться цінні папери - акції прості іменні в кількості 250 236 шт., загальною номінальною вартістю 62 586, 50 грн.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, позивачем були наданні відповідачу визначені договором послуги та надіслано акти-рахунки на сплату цих послуг за період з вересня 2014 року по жовтень 2018 року на загальну суму 4 118, 75 грн. Копії вказаних актів-рахунків та доказів їх направлення на адресу відповідача, а саме реєстрів поштових відправлень та фіскальних чеків, долучено до матеріалів справи.

Проте, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач надані позивачем послуги відповідно до вищезазначених актів-рахунків не оплатив, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 4 118, 75 грн. за період з вересня 2014 року по жовтень 2018 року, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні (чинного на момент укладення договору) договір про відкриття рахунку в цінних паперах - це договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності; депозитарна діяльність - це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Згідно з ст. 7 Закону України Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні у договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за надані послуги настав, доказів такої оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 118, 75 грн. основного боргу за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 383д від 05.10.2001 за період з вересня 2014 року по жовтень 2018 року є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі пунктів 5.4 та 5.5 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 20.10.2014 по 31.10.2018 складає 683, 99 грн., а також штраф у розмірі 1 959, 61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем за кожний акт-рахунок окремо, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 20.10.2014 по 31.10.2018 складають 242, 87 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 20.10.2014 по 31.10.2018 складають 1 102, 76 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем за кожний акт-рахунок окремо, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 107, 98 грн. заборгованості за договором про відкриття рахунку в цінних паперах № 383д від 05.10.2001, з яких: 4 118, 75 грн. - основного боргу, 1 959, 61 грн. - штрафу, 683, 99 грн. - пені, 242, 87 грн. - 3 % річних та 1 102, 76 грн. - інфляційних втрат, є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Доріон Плюс (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Святошинська, будинок 29, ідентифікаційний код - 21548877) на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 127, ідентифікаційний код - 00032112) 4 118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 75 коп. - основного боргу, 1 959 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 61 коп. - штрафу, 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 99 коп. - пені, 242 (двісті сорок дві) грн. 87 коп. - 3 % річних, 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 76 коп. - інфляційних втрат та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.04.2019.

Суддя Т.В. Лутак