Рішення

від 28.03.2019 по справі 920/542/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.2019 Справа № 920/542/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Коваленко О.В., суддя Резніченко О.Ю., суддя Котельницька В.Л., розглянувши матеріали справи №920/542/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційна компанія Зурбаган (вул. Є.Коновальця, буд. 4, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 22978373),

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Крочмара Олександра Сергійовича АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

до відповідача 2: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Київ Ре (вул. Анрі Барбюса, буд. 13-Б, м. Київ, 03680, код 33442139)

про стягнення 18 567 грн. 32 коп. відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

за участю представників сторін:

від позивача: Докукіна Т.В. (в режимі відеоконференції ), адвокат, свідоцтво СМ №000490 від 25.09.2017, договір №18 від 01.02.2018 ;

від відповідачів: 1, 2 не з'явились

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.08.2018 провадження у справі №920/542/18 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 03.09.2018 р.

У зв'язку з відпусткою судді Коваленко О.В. судове засідання 03.09.2018 не відбулось, відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 12.09.2018 підготовче засідання у справі №920/542/18 було призначене на 08.10.2018 р.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 08.10.2018 у справі №920/542/18 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладене на 30.10.2018 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 30.10.2018 суд ухвалив розгляд справи №920/542/18 здійснювати колегіально у складі трьох суддів із проведенням підготовчого засідання спочатку.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.10.2018 підготовче засідання у справі №920/542/18 призначене на 22.11.2018 р. (головуючий суддя Коваленко О.В., суддя Костенко Л.А., суддя Спиридонова Н.О.)

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 22.11.2018 закрито підготовче провадження, розгляд справи №920/542/18 по суті призначено на 18.12.2018 р.

У зв'язку з відпусткою членів колегії-суддів Костенко Л.А. та Спиридонової Н.О. судове засідання 18.12.2018 не відбулось, станом на 09.01.2019 було замінено члена колегії суддів - суддю Спиридонову Н.О. на суддю Резніченко О.Ю. та розгляд справи по суті призначено на 04.02.2019.

У зв'язку з відпусткою станом на 04.02.2019 члена колегії-судді Костенко Л.А. було замінено на суддю Котельницьку В.Л. та розгляд справи по суті призначено на 27.02.2019.

У зв'язку з відпусткою члена колегії-судді Резніченко О.Ю. судове засідання 27.02.2019 не відбулось, станом на 06.03.2019 розгляд справи по суті призначено на 25.03.2019.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 25.03.2019 розгляд справи №920/542/18 по суті відкладено на 28.03.2019.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь в солідарному порядку 18 567 грн. 32 коп., з яких: 17 136 грн. 50 коп. відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, 1 089 грн. 98 коп. - інфляційних збитків, 340 грн. 84 коп. - 3% річних, а також стягнути судові витрати по справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач 1 письмового відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився. Всі процесуальні документи, надіслані за місцем реєстрації ФОП Крочмар О.С. на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. 28 Червня, буд. 27, с. Броска, Ізмаїльський район, Одеська область, 68663, повернуті на адресу суду з позначкою: адресат не проживає .

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, суд вважає відповідача 1 таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовому відзиві №357 від 21.08.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження спричинених позивачу збитків, оскільки ним не було дотримано порядку, передбаченого Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо повідомлення про настання страхового випадку.

Позивачем подано відповідь від 31.08.2018 на відзив відповідача 2, в якій зазначив, що серед інших у своїй діяльності позивач керується вимогами Закону України Про телекомунікації та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим він був змушений усунути наслідки пошкодження телекомунікаційної системи протягом доби.

Відповідачем 2 , в свою чергу, подано письмові пояснення №386 від 07.09.2018 в обґрунтування своїх заперечень.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами господарської діяльності ТОВ Телекомунікаційна компанія Зурбаган є: Код КВЕД 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення; Код КВЕД 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку (основний); Код КВЕД 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку; Код КВЕД 61.90 інша діяльність у сфері електрозв'язку.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Крочмар О.С. здійснює господарську діяльність за наступними видами діяльності: код КВЕД - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); код КВЕД - 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Зі змісту постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.12.2017 у справі №3/577/908/17 вбачається, що 13 листопада 2017 року на перехресті вулиць Прорізна та Є. Коновальця в м. Конотоп Сумської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП ) за участю гр. ОСОБА_7, який керуючи автомобілем марки DAF, д/з НОМЕР_4 з напівпричіпом, порушив підпункт б) п. 2.3 та п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2004 року, здійснив наїзд на залізобетонну опору електромережі /а.с. 18/. Постанова набрала законної сили 26 грудня 2017 року.

Судом встановлено, що на зазначеній залізобетонній опорі електромережі №7 (Диспетчерське найменування ПЛ-0,4 кВ від ТП-36) була встановлена мережа кабельного телебачення та Інтернету (телекомунікаційна мережа), що є власністю ТОВ ТК Зурбаган , про що свідчить копія договору №0110/2/005 на використання опор ПЛ-0,4 кВ ПАТ Сумиобленерго для підвішування кабелів телекомунікаційних мереж від 01.10.2014 /а.с.30-36/.

Гр. ОСОБА_7 здійснював перевезення вантажу ТОВ Нова пошта на транспортному засобі марки DAF, д/з НОМЕР_4 з напівпричепом згідно договору про надання послуг № 239П від 03 січня 2017 року, укладеного між ТОВ Нова пошта та ФОП Крочмар О.С.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру МВС України та листа Територіального сервісного центру № 5942 РСЦ МВС в Сумській області власником транспортного засобу марки DAF, д/з НОМЕР_5 є гр. Крочмар Олександр Сергійович.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 13 листопада 2017 року в наслідок ДТП майну ТОВ ТК Зурбаган було завдано шкоду у вигляді пошкодження оптоволоконного кабелю UT004-SM-08 протягом усієї лінії телекомунікаційної мережі від опори № ТП36Л1оп7 до розподільчого щита та від опори № ТП36Л1оп7 до буд. 25 вул. Прорізна м. Конотоп Сумської області загальною протяжністю 160 метрів, а також пошкодження кріплення оптоволоконного кабелю телекомунікаційної мережі (бандажної стрічки та скоби бандажної стрічки - 1 комплект), розміщених на опорі № ТП36Л1оп7, про що представниками ТОВ ТК Зурбаган та Філією Конотопський район електричних мереж ПАТ Сумиобленерго 14 листопада 2017 року було складено Акт про пошкодження майна /а.с.37/.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору № 0110/2/005 від 01 жовтня 2014 року на використання опор обов'язки щодо технічного обслуговування чи виконання аварійно-відновлювальних робіт покладені на ТОВ ТК Зурбаган .

Також згідно з пп. 26 п. 38 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 11 квітня 2012 року № 295 оператор телекомунікаційної мережі зобов'язаний усувати пошкодження телекомунікаційної мережі та відновлювати доступ до послуг згідно з встановленими значеннями показників якості в строки, визначені Адміністрацією Держспецзв'язку.

Відповідно до п. 3.1.1 Таблиці 3 Наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України № 803 від 28.12.2012 року Про затвердження Показників якості послуг із передачі даних, доступу до Інтернету та їх рівнів нормований час усунення пошкоджень телекомунікаційної мережі та відновлення доступу до послуг зі встановленими значеннями показників якості становить не більш як одну добу.

У зв'язку з наведеним вище 14 листопада 2017 року позивач власними силами та засобами провів аварійно-відновлювані роботи щодо демонтажу та заміни оптоволоконного кабелю телекомунікаційної мережі на загальну суму 17 136 грн. 50 коп., що підтверджується актом виконаних робіт, кошторисом витрат на виконання робіт та накладною на передачу у виробництво, які додаються до матеріалів справи.

Таким чином, в наслідок ДТП позивачу було завдано збитків на суму 17136 грн. 50 коп.

Відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторно-транспортного страхового бюро України (далі за текстом - МТСБУ ), станом на час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ФОП Крочмар О.С. була застрахована у ТДВ Страхова компанія Київ РЕ , що є діючим членом МТСБУ (Поліс №АК7999536) /а.с.42/.

Позивач наголошує, що в порядку досудового врегулювання спору з метою відшкодування завданої шкоди ТОВ ТК Зурбаган неодноразово в усному порядку зверталася до ФОП Крочмар О.С., а згодом останньому 12 квітня 2018 року була направлена письмова вимога (лист-претензія), яка отримана 20 квітня 2018 року, однак до цього часу відповіді на лист не надійшло, шкода не відшкодована.

Аналогічна вимога була подана до ТДВ Страхова компанія Київ РЕ 15.06.2018 р., однак до цього часу відповіді на лист не надійшло, шкода не відшкодована.

У зв'язку з наведеним вище позивач змушений звернутись з даним позовом за захистом порушеного права.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі за текстом - Закон ) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Відносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються Законом.

Згідно ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

За приписами ст. 35 Закону особи, майну яких завдано шкоди внаслідок ДТП та які мають право на отримання відшкодування, зобов'язані звертатися до страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу спочатку з Повідомленням про ДТП, а надалі, протягом 30 днів з дня подання Повідомлення, подати страховику Заяву про страхове відшкодування.

В заяві про страхове відшкодування повинні міститися відомості, вказані в ст. 35 Закону, а до самої заяви повинні в обов'язковому порядку додаватися копії документів, надання яких також передбачено приписами ст. 35 Закону.

Крім того, Повідомлення про ДТП та Заява про страхове відшкодування повинні подаватися за формою, встановленою Моторним (транспортним) страховим бюро України, яка міститься як на веб-сайті страховика, так і на веб-сайті МТСБУ.

Відповідно до п. 31.1. ст. 31 Закону розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Згідно п. 33.3 ст. 33 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів) .

Відповідно до пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Судом встановлено, що відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0799536 цивільно-правова відповідальність осіб, які правомірно володіють транспортним засобом DAF, д.р.н.з. НОМЕР_6, застрахована у Страховій компанії Київ Ре .

23.06.2018 року (вх. № 679) до ТДВ СК Київ Ре надійшов лист-претензія ТОВ Телекомунікаційна компанія Зурбаган від 15.06.2018 року (вих. № 2-78) щодо виплати страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 13.11.2017 р. в м. Конотоп на перехресті вул. Прорізна та Євгена Коновальця за участю забезпеченого транспортного засобу DAF, д.р.н.з. НОМЕР_6, під керуванням гр. ОСОБА_7, внаслідок якої було завдано шкоду майну заявника, переліченому в Акті від 14.11.2017 року про пошкодження майна, доданому заявником.

До вказаного листа-претензії ТОВ ТК Зурбаган було додано Акт від 14.11.2014 р. виконаних робіт по реконструкції та відновленню мереж кабельного телебачення та Інтернету (волз) на перехресті вул. Прорізна та Євгена Коновальця в результаті ДТП на перехресті вулиць Пророзна та Є. Коновальця та Смета витрат по виконанню вказаних вище робіт від 14.11.2018 року.

Страхова справа №150799536 за наслідками ДТП, яка відбулася 13.11.2017 року, була відкрита відповідачем 2 (страховиком) 23.06.2018 року в день отримання від ТОВ ТК Зурбаган листа-претензії від 15.06.2018 року вих. № 2-78. Жодних повідомлень про зазначену дорожньо-транспортну пригоду відповідач 2 не отримував.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Отже, отримавши 24.07.2018 року ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.07.2018 року, ТДВ СК Київ Ре дізналося про те, що дорожньо-транспортна пригода, відносно наслідків якої звернулося з листом-претензією ТОВ ТК Зурбаган , розглядається в господарській справі та припинило перебіг дев'яностоденного строку розгляду листа-претензії та прийняття рішення у страховій справі до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у цій справі законної сили.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Судом встановлено, що позивачем не було виконано свого обов'язку, визначеного Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 33.3. ст. 33 Закону), щодо збереження пошкодженого майна у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник працівник, аварійний комісар або експерт. Крім того, наявність аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, яким визначається розмір збитків, є обов'язковою підставою для подальшого прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплати його чи відмови в такому відшкодуванні, проте зазначені документи в матеріалах справи відсутні, а отже відповідач 2 був фактично позбавлений можливості встановити дійсний розмір шкоди, завданої майну позивача та в подальшому вирішити питання про відшкодування шкоди або про відмову в такому відшкодуванні.

Враховуючи те, що в письмових матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження порушення з боку відповідача 2 прав та законних інтересів позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з ТДВ Страхова компанія Київ Ре 17 136 грн. 50 коп. відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все, необхідно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України ) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України ). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України від 21.12.2005).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди збитки, заподіяні особі внаслідок порушення її цивільного права підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт завдання збитків майну позивача (Акт по пошкодження майна від 14.11.2017) в наслідок ДТП, яке відбулось 13.11.2017 р., водієм транспортного засобу, який належить відповідачу 1 - ФОП Крочмару О.С. (постанова Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.12.2017 та постанова від 14.02.2018 у справі №577/5024/17), а також розмір збитків (акт виконаних робіт від 14.11.2018 по реконструкції та відновленню мереж кабельного телебачення та Інтернету (волз) на перехресті вул. Прорізна та Євгена Коновальця в результаті ДТП, Смета витрат на виконання робіт по реконструкції та відновленню мереж кабельного телебачення та Інтернету (волз) на перехресті вул. Прорізна та Євгена Коновальця в результаті ДТП).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку про те, що позивачем подано належні доказів наявності в діях відповідача 1 складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права (інтересу); завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 136 грн. 50 коп. відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути на свою користь 1 089 грн. 98 коп. - інфляційних збитків, 340 грн. 84 коп. - 3% річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні збитки нараховані позивачем за період з листопада 2017 року по травень 2018 року; 3% річних нараховані за період з 13.11.2017 р. по 12.07.2018.

Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивач вважає, що грошове зобов'язання відповідача 1 щодо сплати позивачу 17 136 грн. 50 коп. відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, виникло 13.11.2017 року.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом вище вже було встановлено факт порушення відповідачем 1 грошового зобов'язання зі сплати позивачу 17 136 грн. 50 коп. відшкодування шкоди.

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З письмових матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача 1 - ФОП Крочмар О.С. - 12 квітня 2018 року письмову вимогу (лист-претензія) про сплату 117 136 грн. 50 коп. протягом розумного строку, а саме 7 робочих днів з дня отримання цього листа-претензії. Відповідачем 1 зазначена вимога отримана 20 квітня 2018 року, що підтверджується копією поштового повідомлення по вручення поштового відправлення /а.с.48/.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про те, що грошове зобов'язання у відповідача 1 щодо сплати позивачу 17 136 грн. 50 коп. виникло з 28.04.2018 р., а отже 3% річних за порушення такого зобов'язання повинні бути нараховані за період з 28.04.2018 р. по 12.07.2018 р., а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 - 3% річних підлягають частковому задоволенню, а з відповідача 1 на користь позивача необхідно стягнути 107 грн. 04 коп. - 3% річних, нарахованих.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок інфляційних збитків, з урахуванням висновків, зроблених судом щодо початку перебігу строку виконання грошового зобов'язання з боку відповідача 1, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з ФОП Крочмар О.С. 1 089 грн. 98 коп. інфляційних збитків задоволенню не підлягають, оскільки в травні 2018 року індекс інфляції становив 100,0% відносно попереднього місяця, тобто розмір заборгованості у порівнянні з попереднім місяцем не змінився.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 636 грн. 37 коп. підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування своїх вимог позивачем подано суду договір про надання правничої допомоги №18 від 01.02.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №000490 від 25.09.2017, квитанцію №1 від 27.06.2018 на суму 3 500 грн. 00 коп., а також акт прийняття-передачі наданих послуг від 27.06.2018 по Договору про надання правничої допомоги №18 від 01.02.2018 р.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Враховуючи те, що представником позивача подано належні докази в обґрунтування витрат позивача на отримання професійної правової допомоги, вимоги про стягнення з відповідача 3500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крочмар Олександра Сергійовича АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомунікаційна компанія Зурбаган (вул. Є. Коновальця, буд. 4, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 22978373) 17 136 грн. 50 коп. відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, 107 грн. 04 коп. - 3% річних, 1636 грн. 37 коп. витрат зі сплати судового збору, 3 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 03.04.2019 р.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ (підпис) О.В. КОВАЛЕНКО

СУДДЯ (підпис) В.Л. КОТЕЛЬНИЦЬКА

СУДДЯ (підпис) О.Ю. РЕЗНІЧЕНКО