Рішення

від 03.04.2019 по справі 1.380.2019.000797

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.000797

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участю:

представника позивача Кошевой А.Л.

представник відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Сількомунгосп .

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду 20.02.2019 року надійшла позовна заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Сількомунгосп зі сплати капіталізованих платежів у сумі 173474,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.10.2018 року державним реєстратором внесено запис щодо припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю Сількомунгосп в результаті ліквідації. У зв'язку з тим, що кінцевий строк заявлення кредиторських вимог встановлено до 06.01.2019 року, позивачем 14.12.2018 року направлено на адресу ліквідаційної комісії заяву до боржника з грошовими вимогами (капіталізовані платежі) на суму 173474,52 грн, оскільки під час роботи у Мостиському райсількомунгоспі (правонаступник ТзОВ Сількомунгосп ) ОСОБА_2 23.05.1989 року отримав трудове каліцтво. По даному нещасному випадку відділенням Фонду сформовано особову справу ОСОБА_2 для здійснення йому страхових виплат, які проводяться на сьогоднішній день. У відповіді голови ліквідаційної комісії від 24.01.2019 року повідомляється про заперечення та невизнання у повному обсязі грошових вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві.

На адресу суду повернувся конверт із відміткою за закінченням терміну зберігання. Згідно ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просить суд задовільнити позов.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Постановою Городоцького відділення УВДФСС України у Львівській області від 15.03.2018 року № 1310/97/97/20 Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати вирішено з 01 березня 2018 року безстроково провадити виплати ОСОБА_2, що перебуває на обліку з 27 січня 2006 року, має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 23 травня 1989 року. (а.с.9)

За висновком МСЕК від 25 листопада 2008 року серія ЛВА-2 №025297 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 30% та 3 група інвалідності, безстроково. (а.с.10)

14.12.2018 року позивачем надіслано Голові ліквідаційної комісії ТзОВ Сількомунгосп заяву про визнання кредиторських вимог (капіталізованих платежів) та їх сплату в сумі 173474,52 грн. (а.с.16-17)

Відповідач надіслав відповідь на заяву від 14.12.2018 року, зі змісту якої встановлено, що вказану вимогу, про визнання кредиторських вимог (капіталізованих платежів) та їх сплату в сумі 173474,52 грн, вважає безпідставною та такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства України. Однак, відповідач не обґрунтував, на підставі чого дійшов такого висновку. (а.с. 18)

Оскільки відповідач грошові вимоги Фонду по капіталізації не визнав та не сплатив такі платежі, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Суд при вирішенні спору виходив з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №1105-ХІV від 23 вересня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1105-XIV) та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за №765 (далі - Порядок №765).

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України №1105-ХІV.

Згідно з статтею 3 Закону №1105-ХІV соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Положеннями статті 4 Закону визначено, що страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціального страхування України, який є некомерційною самоврядною організацією.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону джерелами формування коштів Фонду, крім іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку №765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб'єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров'ю працівників зобов'язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

Таким чином, наведеними нормами передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого від нещасного випадку на виробництві та мали право на одержання від нього утримання, а також дітям потерпілого, народженим після його смерті.

За змістом пункту 3 Порядку №765 капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно наявному у матеріалах справи розрахунку, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим складає 173474,52 грн. (а.с.8)

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Як вже наголошувалось судом, джерелами формування коштів Фонду (крім інших) є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку.

Відповідно до статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу - щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним у статті 1200 цього Кодексу мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи пункту 5 частини 1 статті 11 Закону.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 у справі № 21-156а12.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунками потреби в капіталізації коштів.

На момент розгляду справи в суді сума капіталізованих платежів 173474,52 грн відповідачем не сплачена.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів у розмірі 173474,52 грн є правомірними та обґрунтованими.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (вул. Героїв УПА 73, корпус 8, м. Львів, 79041; ЄДРПОУ: 41322361) з Товариства з обмеженою відповідальністю Сількомунгосп (вул. Пекарська, буд. 14, м. Мостиська, Львівська область, 81300; ЄДРПОУ: 05444285) заборгованість зі сплати капіталізованих платежів у сумі 173474 (сто сімдесят три тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 52 коп.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складений 04.04.2019 року.

Суддя Коморний О.І.