Рішення

від 03.04.2019 по справі 460/161/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2019 року м. Рівне №460/161/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" (далі іменується – позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується – відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (далі іменується – відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення від 21.12.2018 №1032045/41136894 про відмову в реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 №75 в Єдиному реєстрі податкових накладних та від 11.01.2019 №2150/41136894/2 з питань розгляду скарг; зобов'язати вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної від 30.11.2018 №75 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позову зазначає, що між позивачем та ПрАТ “ВФ Україна” укладений Договір №37 від 20.11.2009. За результатами виконання умов договору, позивачем сформовано та подано до фіскального органу на реєстрацію в ЄРПН податкову накладу від 30.11.2018 №75. Проте, фіскальним органом зупинено реєстрацію податкової накладної в ЄРПН з посиланням на відповідність ПН Критеріям оцінки ступеня ризиків та запропоновано надати пояснення та відповідні документи, необхідні для реєстрації ПН в ЄРПН. Позивач вказує, що загальне та формальне посилання фіскального органу в квитанції про зупинення реєстрації ПН в ЄРПН на пункт 6 Критеріїв є порушенням норм законодавства, оскільки жодної конкретизації там не міститься. Позивачем надані фіскальному органу усі необхідні пояснення та документи, обсяг яких був достатній для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН. Проте, такі документи не взяті відповідачем до уваги та прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Позивач зазначає, що таке рішення контролюючого органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Відтак, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі подали до суду відзив на позовну заяву, де зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки під час реєстрації податкової накладної встановлено, що податкова накладна від 30.11.2018 №75 відповідає критеріям ризиковості платника податків, ризиковості здійснення операцій та запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Повідомлення позивача не містило повного пакету документів, передбачених вимогами пунктів 12-14 Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117. Таким чином, спірне рішення є обґрунтованим. Відповідачі просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач підтримав позицію викладену в адміністративному позові та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб та призначено розгляд справи по суті 28.02.2019.

Ухвалою від 28.02.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

20.11.2009 між ПрАТ “ВФ України” (Продавець) та ТОВ “Парк Дистрибьюшн” (Покупець) укладено Договір №37 (додаткова угода від 27.12.2017 до Договору №37 від 20.11.2009, далі – Договір №37) (а.с.45-70 т.1), відповідно до якого Продавець поставляє, а Покупець приймає, оплачує та реалізовує кінцевому споживачу, стартові пакети VODAFONЕ, одиничні ваучери, обладнання і термінали, а також надає послуги по популяризації і просування товарів ПрАТ “ВФ Україна”, підвищення попиту на них у кінцевого споживача на території Львівської, Рівненської та Чернівецької областей.

Відповідно до п.4.4 цього договору підставою для оплати продуктів ПрАТ "ВФ Україна" є рахунок, який виставляєтсья на підставі заявки покупця, прийнятої та затвердженої по електронній пошті продавцем. Рахунок на 100 % передплату дійсний впродовж 3-х банківських днів з моменту його виписки.

Строки, порядок та умови сплати винагороди регулюється розділом 6 цього договору. Так, винагорода сплачується при умові: наявності підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та належним чином складеної і зареєстрованої податкової накладної в Єдиному державному реєстрі накладних.

У листопаді 2018 ТОВ "Парк Дистрибьюшн" надало ПрАТ "ВФ Україна" послуги (популяризації та просування) на загальну суму 318912,84грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, виписаними ПрАТ "ВФ Україна" (а.с.224-236 т.1).

Так, відповідно до акту виконаних робіт №5218236538 від 30.11.2018 згідно з договором №37 від 20.11.2009 сторони підтвердили, що покупець (ТОВ "Парк Дистрибьюшн" за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 належним чином виконав свої зобов'язання по наданню послуг, передбачених даним договором. Вартість послуг з популяризації та просування продукції, наданих покупцем складає 318912,84 грн., в т.ч. ПДВ (а.с.71, деталізація до акту а.с.72-221 т.1).

Цього ж дня (30.11.2018) між позивачем та контрагентом складено заяву про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої у зв'язку з тим, що ПрАТ "ВФ Україна" є боржником по відношенню до ТОВ "Парк Дистрибьюшн" в частині оплати за послуги з популяризації та просування за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 згідно з договором №37 від 20.11.2009, а ТОВ "Парк Дистрибьюшн" є боржником по відношенню до ПрАТ "ВФ Україна" у частині оплати продукції за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 на підставі даної заяви ПрАТ "ВФ Україна" проводить залік зустрічних однорідних вимог по вищевказаних грошових зобов'язаннях на суму 318912,84грн.(а.с.222, 223 т.1).

На підставі проведеного заліку ТОВ "Парк Дистрибьюшн" складено податкову накладну №75 від 30.11.2018 на загальну суму 318912,84грн., в т.ч. ПДВ в сумі 53152,14грн. (а.с.37 т.1), яку направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

За результатами реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач отримав квитанцію за реєстраційним №9275298288 від 11.12.2018 (а.с.38 т.1).

Згідно з інформацією, зазначеною в даній квитанції, реєстрація податкової накладної №75 від 30.11.2018 була зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному підпунктом 1.6 пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на це, позивач 20.12.2018 надав пояснення та всі первинні документи здійсненої господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну №75 від 30.11.2018. Дані документи були долучені в ході судового розгляду до матеріалів справи. Повідомлення щодо подачі цих документів відповідачу зареєстровані в автоматизованій системі (а.с.39, 40 т.1).

21.12.2018 за результатами розгляду отриманих від позивача пояснень та документів прийнято рішення №1032045/41136894 про відмову в реєстрації податкової накладної №75 від 30.11.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.41-42 т.1). Зі змісту цього рішення слідує, що підставою для його прийняття є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, а саме надання платником документів, які не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Зокрема, відсутній розрахунок вартості послуг з популяризації товару.

Не погодившись з вказаним рішенням контролюючого органу та результатами адміністративного оскарження цього рішення (а.с.43-44 т.1), ТОВ "Парк Дистрибьюшн" звернулося до суду з даним позовом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішеннях, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України (далі -ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За правилами пункту 185.1 статті 185 ПК України, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, в силу вимог пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” №117 від 21.02.2018 затверджено: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі іменується – Порядок №117); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

За правилами пункту 3 Порядку №117 Податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D >0,05, Р<РмЧ1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

За правилами пунктів 5, 10 вищеназваного Порядку, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що процедура визначення критеріїв ризиковості виглядає так, що ці критерії визначаються ДФС України та погоджуються Мінфіном.

Без дотримання погоджувальних і регуляторних процедур, Державна фіскальна служба України листом № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій, а листом № 960/99-99-07-18 від 21.03.2018 - Перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку.

Підпунктом 1.6 пункту 1 “Критерії ризиковості здійснення операцій” листа №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 встановлено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

За правилами пунктів 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

А відповідно до пунктів 18-20 цього Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

А в силу вимог пункту 21 цього Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Зі змісту Квитанції від 11.12.2018 встановлено, що реєстрація ПН №75 в ЄРПН зупинена з покликанням на те, ПН/КР відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Наведені критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрацію податкової накладної може бути зупинено. На це прямо вказує зміст підпункту 3 пункту 13 Порядку №117, відповідно до якого у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються, зокрема, критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

За відсутності належним чином встановлених критеріїв ризиковості процедура зупинення реєстрації податкових накладних не може бути реалізована, адже підставами для такого зупинення є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості здійснення операції (пункт 7 Порядку №117).

Критерії ризиковості платника податку та/або критерії ризиковості господарської операції є важливим елементом порядку визначення об'єкту оподаткування ПДВ, оскільки безпосередньо впливають на суму податкових зобов'язань платника податків-покупця. Відповідно, такі критерії можуть затверджуватися виключно нормативно-правовим актом.

Повноваження щодо встановлення критеріїв ризиковості необхідно реалізовувати шляхом прийняття відповідного нормативно-правового акту, що підлягає обов'язковій державній реєстрації в Мінюсті.

Частиною третьою статті 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.92 № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На реалізацію норми Конституції України та положень зазначеного Указу Президента України постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 цього Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. При цьому як встановлено пунктом 3 цього ж нормативного правового акту, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін'юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами “Для службового користування”, “Особливої важливості”, “Цілком таємно”, “Таємно” та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Отже, якщо певний документ, виданий центральним органом виконавчої влади, містить норми права, він підлягає обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Суд зазначає, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов'язків платників ПДВ. Отже, документ, який визначає подібні критерії, містить норми права, а тому підлягає реєстрації в Мінюсті України.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення, Міністерства, центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. Своєю чергою, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За відсутності належним чином затвердженого компетентним органом і зареєстрованого в Мінюсті нормативно-правового акту жодні приписи щодо критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних не можуть бути визнані обов'язковими для виконання будь-яким із платників податку, оскільки відповіді норми не можуть вважатися такими, що набрали чинності.

З урахуванням викладеного, лист ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 щодо критеріїв ризикованості, який по суті містить норми права, не може вважатися чинним нормативно-правовим актом. Водночас, жодного іншого нормативно-правового акту, який би визначав критерії ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, законотворцем не прийнято.

Оскільки, підставами для зупинення реєстрації податкових накладних є відповідність платника податку або його господарських операцій певним критеріям ризиковості, то і самі ці критерії як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних мав би визначати саме Кабінет Міністрів України.

Однак, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, жодних критеріїв ризиковості не встановлено.

Передача Кабінетом Міністрів України своїх повноважень щодо визначення конкретних критеріїв ризиковості платника податку та/або господарських операцій іншим державним органам (ДФС України за погодженням з Мінфіном України) не відповідає приписам пункту 201.16 статті 201 ПК України. Ця норма уповноважує Кабінет Міністрів самостійно встановити відповідні критерії, а не надає можливість визначити інші компетентні органи для цього.

Таким чином, на момент зупинення реєстрації податкової накладної №75 від 30.11.2018 був відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Згаданий вище лист ДФС не може вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що першим етапом у процедурі реєстрації/відмови у реєстрації ПН в ЄРПН є саме встановлення відповідності ПН критеріям ризиковості. Враховуючи те, що така процедура порушена фіскальним органом вже на першому етапі, про що вказано вище, тому усі наступні дії та рішення фіскального органу також за своєю суттю є протиправними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що у Квитанції від 11.12.2018 про зупинення реєстрації ПН №75 не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної.

Крім того, зі змісту квитанцій встановлено, що відповідачем не дотримано вимоги пункту 13 зазначеного Порядку №117 та не вказано: розрахованих показників критерію, якому на думку відповідача відповідає позивач та конкретної пропозиції щодо переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Лише запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію.

Також, положеннями пункту 7 Порядку №117 чітко визначено умови зупинення реєстрації ПН/РК, це: відповідність критеріям (а не критерію) ризиковості здійснення операції, крім ПН/РК, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку. Тобто повинна мати місце сукупність ризикових умов; ступені ризиків мають бути достатніми для зупинення реєстрації.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що зупинення податкової накладної №75 від 11.12.2018 у зв'язку з невідповідністю умовам критерію пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку є протиправним, оскільки в квитанції міститься лише загальне посилання на вказаний пункт Критеріїв ризиковості платника податку, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких можна віднести платника податків до ризикових.

При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій (ії) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.

Нечітке формулювання органом ДФС у Квитанції від 11.12.2018 підстав для зупинення реєстрації ПН №75, зумовило необхідність подання позивачем відповідних документів.

Слід зазначити, що у пункті 14 Порядку №117 зазначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Як встановлено судом, ПН №75 від 11.12.2018, сформована позивачем на суму ПДВ, за послуги надані на виконання умов Договору №37 та повністю відповідає умовам вказаного Договору.

Посилання фіскального органу в оскаржуваному Рішенні №1032045/41136894 від 21.12.2018 на те, що позивач надав документи, які складені з порушенням законодавства, а саме: надання документів, які не є достатніми для здійснення реєстрації ПН, зокрема, відсутній розрахунок вартості послуг з популяризації товару, суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до пункту 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Судом встановлено, що позивачем надано контролюючому органу Повідомлення щодо подачі документів, які підтверджують факт надання послуг з популяризації та просування: акт №5218236538 від 30.11.2018, договір №37 від 30.11.2009, заява про залік зустрічних вимог, загалом 24 додатки (а.с.39 т.1).

Однак, як вже було зазначено судом, фіскальний орган не визначив певний перелік документів, необхідних і достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної

Таким чином, надані позивачем документи та пояснення були цілком достатніми для прийняття Комісією ГУ ДФС в Рівненській області рішення про реєстрацію ПН №75.

Крім того, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства рішення Комісії ГУ ДФС у Рівненській області містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення (додаток 2 до вказаного Порядку), і підкреслення конкретних видів документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, не містять.

При цьому, фіскальний орган у спірному рішенні від 21.12.2018 зазначив про “надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства”, як підставу для відмови у реєстрації податкової накладної. І разом з тим, вказав про відсутність розрахунку вартості послуг з популяризації товару.

Така неоднозначність підстави зупинення реєстрації податкової накладної суперечить принципу визначеності, який повинен бути характерним для рішення суб'єкта владних повноважень.

Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Суд вважає, що рішення відповідача 1 про відмову у реєстрації ПН №75 в ЄРПН, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при прийнятті такого рішення фіскальним органом не дотримано критеріїв, встановлених статтею 2 КАС України.

Позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарги від 11.01.2019 №2150/41136894/2, однак ненаведено жодних доводів та не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування протиправності такого рішення. Ні позивачем, ні відповідачем не надано суду рішення від 11.01.2019 №2150/41136894/2 прийнятого за результатами розгляду скарги позивача.

Крім того, суд зазначає, належним та повним захистом порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.12.2018 №1032045/41136894.

Таким чином, вказана позовна вимога до задоволення не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №75, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 10 часини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно пункту 28 Порядку №117, податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

протягом п'яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень;

протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Тобто, Порядком №117 передбачено випадок коли ПН реєструється в ЄРПН – набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Проте, дана норма містить припис, що ПН реєструється у день настання події – набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Тобто, навіть за умови визнання судом протиправним рішення фіскального органу про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН, така ПН підлягатиме реєстрації у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію ПН / РК в Реєстрі. Тобто, у даному випадку матиме місце значний проміжок часу між датою, коли ПН повинна була бути зареєстрована (оскільки судом визнано протиправною відмову в реєстрації), та датою коли рішення суду набуде законної сили.

Разом з тим, відповідно до пункту 20 Постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2010 №1246 “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних”, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, Порядок №117 визначає день реєстрації ПН – день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; а Постанова Кабінету міністрів України від 29.12.2010 №1246 визначає два варіанти: день реєстрації ПН – день набрання законної сили рішенням суду, або день – зазначений в такому рішенні.

Відповідно до абзацу 22 пункту 201.10 статті 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, з метою уникнення будь-яких негативних наслідків для платника податків щодо права на формування податкового кредиту, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача 2 провести реєстрацію ПН №75 в ЄРПН у день її подання платником податків.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Олссон проти Швеції” від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази “передбачено законом”, є наступні: будь-яка норма не може вважатися “законом”, якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза “передбачено законом” не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання “необхідним у демократичному суспільстві”, Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі “Чуйкіна проти України” (заява №28924/04) констатував: “що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), пп.28– 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)”.

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачами будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним рішення про відмову у реєстрації ПН №75, так і шляхом зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати ПН №75 в ЄРПН.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів, а тому вважає, що покладання на відповідача 2, як на єдину уповноважену на такі дії особу, обов'язку зареєструвати ПН №75 в ЄРПН не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із “повною юрисдикцією”, тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі “Обермейєр проти Австрії”; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі “Гранд Стівенс проти Італії”).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню часково.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. - за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Рівненській області та в розмірі 1921 грн. 00 коп. – за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Державної фіскальної служби України. Сума судового збору сплачена відповідно до платіжного доручення від 24.01.2019 №1293, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" (проспект Волі, будинок 6, кабінет 28, місто Луцьк, Волинська область, 43025; код ЄДРПОУ 41136894) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39543187) та Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, місто Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Рівненській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21 грудня 2018 року №1032045/41136894 щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" у реєстрації податкової накладної від 30 листопада 2018 року №75 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" від 30 листопада 2018 року №75, у день її подання на реєстрацію.

В задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарги №2150/41136894/2 від 11.01.2019 - відмовити повністю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" (код ЄДРПОУ 41136894) суму судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Дистрибьюшн" (код ЄДРПОУ 41136894) суму судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 квітня 2019 року.

Суддя                               Щербаков В.В.