Ухвала

від 04.04.2019 по справі 200/12870/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 квітня 2019 року справа №200/12870/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 200/12870/18-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЩК" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 200/12870/18-а.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року було залишено без руху апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 200/12870/18-а з наданням строку для усунення недоліків протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали, шляхом надіслання на адресу Першого апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору.

28 березня 2019 року на адресу Першого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Клопотання обґрунтоване тим, що необхідний додатковий час для вирішення питання щодо виділення коштів на сплату судового збору.

Суд зазначає що, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, в даному випадку загальний строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів та такий доступ до суду обмежений Законом.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків.

Пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частина 2 статті 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Суд вважає, що у апелянта було достатньо часу для вирішення питання щодо сплати судового збору, з урахуванням того, що рішення Донецького окружного адміністративного суду прийнято 28 січня 2019 року.

Суд також зазначає, що обмежене фінансування бюджетної установи не може бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у частині сплати судового збору. Крім того, з клопотання скаржника вбачається, що фінансування таких видатків здійснюється. Поряд з цим бюджетна установа такі видатки має використовувати ефективно та раціонально. Тому право на апеляційне оскарження судового рішення установа, що фінансується з бюджету, має реалізовувати з огляду на доцільність такого та наявне фінансування на такі потреби, що надаються з державного бюджету.

До того ж, неухильне виконання відповідачем покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "CASE OF KREUZ v. POLAND", заява N 28249/95, "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала Першого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху отримана апелянтом 19 березня 2019 року.

Станом на 04 квітня 2019 року апелянтом не було усунуто недоліки апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачає, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений строк судом, вона повертається позивачу.

Частиною 8 статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

За приписами ч. 6 ст. 298 КАС України про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про продовження строку усунення недоліків - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі № 200/12870/18-а - повернути заявникові.

Повний текст ухвали складений та підписаний "04" квітня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова