Постанова

від 03.04.2019 по справі 2040/7506/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 р.Справа № 2040/7506/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Лях О.П.,

Суддів: Бегунца А.О. , Яковенка М.М. ,

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 (повний текст складено 27.11.2018, головуючий суддя І інстанції Зінченко А.В., м.Харків) по справі № 2040/7506/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №10982194 від 30.10.2017 про сплату транспортного податку з фізичних осіб в сумі 8333,33 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0543110-1304-2043 від 31.05.2018 про сплату транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн.;

- податкову вимогу №94009-17 від 03.08.2018 на суму 61451,68 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 належить автомобіль марки "ТОYOТА" модель "LAND CRUSER 200", рік випуску - 2017, з об'ємом циліндрів двигуна 4461 куб.см, тип пального - дизель, д.н.з. НОМЕР_1, що сторонами не заперечується.

На підставі ст.267 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Харківській області було винесено:

- податкове повідомлення-рішення №10982194 від 30.10.2017 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 8333,33 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0543110-1304-2043 від 31.05.2018 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 25000 грн.

В подальшому, ГУ ДФС у Харківській області було винесено податкову вимогу №94009-17 від 03.08.2018 на загальну суму 61451,68 грн., в тому числі: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 28766,68 грн., військовий збір - 7685,00 грн., транспортний податок з фізичних осіб - 25000,00 грн.

Залишаючи без задоволення адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що належний позивачу автомобіль є об'єктом оподаткування відповідно до ст.267 Податкового кодексу України, оскільки строк експлуатації даного авто до 2 років, тобто до 15.09.2019.

Щодо податкової вимоги суд першої інстанції зазначив, що остання сформована не тільки з транспортний податку, а також з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір. Згідно даних на дату формування вимоги за позивачем існував податковий борг: податок на доходи з фізичних осіб - 28766,68 грн., військовий збір - 7685,00 грн., транспортний податок - 25000 грн., а тому податкова вимога була правомірно сформована на загальну суму податкового боргу 61451,68 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно із п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Щодо податкових повідомлень-рішень №10982194 від 30.10.2017 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік та №0543110-1304-2043 від 31.05.2018 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2018 колегія суддів зазначає наступне.

Особливості нарахування та сплати транспортного податку врегульовано положеннями ст.267 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017).

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1, п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 визначена у розмірі 3200 грн., а тому об'єктом оподаткування у 2017 році стали автомобілі , середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України визначено що середньоринкова вартість автомобіля позивача становить 1558090,38 грн.

При цьому, на офіційному сайті Мінекономрозвитку розміщено перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком на 2017 рік, із якого вбачається , що автомобіль "ТОYOТА" модель "LAND CRUSER 200", 2017 року випуску, дата випуску авто 15.09.2017, є об'єктом оподаткування, оскільки строк експлуатації даного авто до 2 років. Таким чином, до 15.09.2019 вказаний автомобіль є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.

Таким чином, з огляду на вартість автомобіля, належного відповідачу, автомобіль "ТОYOТА" модель "LAND CRUSER 200" є легковим автомобілем, з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість якого становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

А тому контролюючим органом правомірно винесені податкові повідомлення -рішення №10982194 від 30.10.2017 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік та №0543110-1304-2043 від 31.05.2018 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2018.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги позивача про неправомірність оскаржуваних повідомлень-рішень через відсутність рішення Чкаловської селищної ради про встановлення транспортного податку на 2017 та 2018 роки з огляду на наступне.

За змістом п.2 ст. 10 ПКУ місцеві ради установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Нормами п.п. 5.3.12 п. 3.12 ст. 12 ПКУ визначено, що у разі , якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно і нормами нього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Отже, рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплину на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори з тих підстав, що такі прямо закріплені законодавцем нормами податкового кодексу України. У разі якщо рад а не прийняла рішення щодо оплати транспортного податку з фізичних осіб, то такі податки справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням мінімальних ставок, які зазначені у ПКУ , а саме : 25 000 гри.

Щодо податкової вимоги №94009-17 від 03.08.2018 на загальну суму 61451,68 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи слідує, що при винесенні даної податкової вимоги відповідачем враховано наявний у позивача податковий борг із:

- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 28766,68 грн.,

- військового збору - 7685,00 грн.,

- транспортного податку з фізичних осіб - 25000,00 грн.

Положеннями ст.16 ПК України визначено обов'язки платників податків, в тому числі, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем було подано декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, чим самостійно задекларовано продаж двох транспортних засобів (об'єктів рухомого майна) протягом звітного (податкового) періоду та отриманий від такого продажу дохід, який підлягає оподаткуванню за ставкою 5 %.

З огляду на вказане, позивачем самостійно було обраховано відповідні розміри податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та військового збору.

В той же час, доказів сплати позивачем таких податкових зобов'язань до суду не надано.

При цьому матеріали справи не містять відомостей щодо погашення (зменшення) відповідних податкових зобов'язань в інший спосіб, в тому числі шляхом подання уточнених податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Як зазначено вище, податковий борг включає несплачені податкові зобов'язання, які самостійно узгоджені позивачем та узгоджені за наслідками судового оскарження рішень контролюючого органу про нарахування штрафних санкцій, а також нараховану пеню на суму боргу.

Згідно із п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Положеннями ст.59 ПК України визначено особливості винесення, надсилання та відкликання податкової вимоги.

Так, відповідно до п.59.1, 59.4, 59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії.

При цьому, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

Отже, враховуючи чинність податкового боргу із податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, транспортного податку з фізичних осіб та військового збору, податкова вимога №94009-17 від 03.08.2018 є правомірною.

Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову позивача, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 по справі № 2040/7506/18 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 по справі № 2040/7506/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 4 квітня 2019 року .

.

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц М.М. Яковенко