Постанова

від 04.04.2019 по справі 280/4133/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 280/4133/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року (суддя Конишева О.В., повний текст рішення складений 14 листопада 2018 року) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_2

до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 у жовтні 2018 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним рішення Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області восьмого скликання від 23 липня 2018 року № 26 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 ; скасувати рішення Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області восьмого скликання від 23 липня 2018 року № 26 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 ; зобов'язати Комишуваську селищну раду Оріхівського району Запорізької області восьмого скликання розглянути на черговій (позачерговій) сесії селищної ради питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності зі зміною її цільового призначення ОСОБА_2, та прийняти відповідне рішення, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції невірно застосовано норми чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у липні 2018 року звернувся до Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області з заявою, в якій просив прийняти рішення, відповідно до якого: змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,4834 га, кадастровий номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1 1, що перебуває у комунальній власності Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, для іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.13) на цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) та надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4834 га, кадастровий номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1 1, що перебуває у комунальній власності Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, зі зміною її цільового призначення - для іншого сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ 01.13) на цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03).

Рішенням Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області № 26 від 23.07.2018 ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності зі зміною цільового призначення в зв'язку з невідповідністю вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

В обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що на даній земельній ділянці розташовано об'єкт нерухомого майна - будівля телятника. На вказану земельну ділянку комунальної власності зазначено цільове призначення: код КВЦПЗ 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення за видом використання саме для розміщення та обслуговування телятника. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання. Крім того, на разі відсутній план зонування, а також детальний план території с. Запасне, затверджений відповідно до вимог Закону України Про регулювання містобудівної документації .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вид використання земельної ділянки під будівлею - призначена для розміщення та обслуговування телятника, а не для ведення особистого селянського господарства, відповідно позивач позбавлений права на приватизацію саме земельної ділянки загальною площею 0,4834 га, яка знаходиться під будівлею телятника. Вказана земельна ділянка може перейти до позивача на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а саме - за видом призначення використання земельної ділянки для розміщення та обслуговування телятника. Також суд першої інстанції зазначив, що по суті позивач просить змінити цільове призначення земельної ділянки на стадії приватизації, що передбачає дві різні процедури, а враховуючи, що суд дійшов висновку про неможливість приватизації даної земельної ділянки, відмова відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою є правомірною.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Частиною 5 вказаної статті Кодексу визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що землі для ведення особистого селянського господарства відносять до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель № 548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Таким чином, КВЦПЗ застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі та використовується для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Судом встановлено, сторонами не заперечується, що земельна ділянка площею 0,4834 га, кадастровий номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1 належить відповідачеві на праві комунальної власності та віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення. Код КВЦПЗ 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення за видом використання для розміщення та обслуговування телятника. На вказаній земельній ділянці розміщений телятник, який належить позивачеві на праві приватної власності.

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_2, фактично останній просить змінити не цільове призначення вказаної земельної ділянки, а лише змінити вид цільового призначення земельної ділянки (КВЦПЗ).

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності застосування до вказаних правовідносин приписів статті 20 Земельного кодексу України, яка регулює порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

Так само оскаржуване рішення відповідача не містить жодних обґрунтувань щодо неможливості зміни КВЦПЗ вказаної земельної ділянки.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За приписами ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено єдину підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів.

Таким чином, закон не містить такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, як невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, крім того посилання відповідача на відсутність плану зонування, а також детального плану території с. Запасне не може бути підставою для відмови у реалізації особою гарантованого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, що свідчить про протиправність рішення Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області № 26 від 23.07.2018.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу щодо ненадання ОСОБА_2 документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, колегія суддів знаходить необґрунтованими, оскільки в силу приписів частини 6 статті 118 ЗК України документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, надаються у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Крім того, вказана обставина не була підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов'язання Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області восьмого скликання розглянути на черговій (позачерговій) сесії селищної ради питання щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності зі зміною її цільового призначення не підлягають задоволенню з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, що в даному випадку фактично позивач звертався з заявою про зміну виду цільового призначення земельної ділянки, а не цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування рішення в окремій частині та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року в адміністративній справі № 280/4133/18 скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області восьмого скликання Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 № 26 від 23 липня 2018 року.

Зобов'язати Комишуваську селищну раду Оріхівського району Запорізької області восьмого скликання повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії селищної ради питання щодо надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,4834 га, кадастровий номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1 1, та прийняти відповідне рішення, з урахування правових висновків суду.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області на користь ОСОБА_2 документально підтвердженні судові витрати у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 04 квітня 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров