Постанова

від 03.04.2019 по справі 2а/1570/3332/2011

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа №2а/1570/3332/2011

Головуючий першої інстанції Стефанов С.О.

Час та місце ухвалення судового рішення 12:55 , м.Одеса

Повний текст судового рішення складений 19.10.2018р.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гончарової О.О.,

представника позивача Жур'яна Р.М., представника відповідача Кирилова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління №6 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі за позовом приватного підприємства Будівельно-монтажне управління №6 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.05.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління №6 (надалі - ТОВ БМУ №6 ) звернулося до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.02.2011р.: №№0000032350/0 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 231178грн., у томі числі 184942грн. за податковими зобов'язаннями та 46236грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 0000042350/0 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 275333грн., у томі числі 220266грн. за податковими зобов'язаннями та 55067грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000052350/0, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 46120грн. та нараховане штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11530грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2018р. відмовлено у задоволенні позову, з підстав того, що господарські операції позивача з контрагентами фактично не здійснювались внаслідок відсутності можливості та умов для їх здійснення, кваліфікованого персоналу, оформлені лише документально з метою зменшення бази оподаткування з податку на додану вартість, а відтак не можуть відображатись у податковому обліку позивача.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції при вирішені справи обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області на підставі направлення від 15.02.2010р. №000032/29 та плану-графіку проведення перевірок, було проведено планову виїзну перевірку ТОВ Будівельно-монтажне управління №6 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008р. про 31.112.2009р. та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. /т.1 а.с.203/

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №55/23-50/33010707 від 28.01.2011 року. /т.1 а.с.221-256/

Перевіркою встановлено, що ТОВ БМУ№6 здійснювало операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від постачальників ПП Кастакс-Юг (код ЄДРПОУ 36435260) на загальну суму 568781,93 грн. та ПП Інторг-Преміум (код ЄДРПОУ 36044681) на загальну суму 170581,02 грн., придбання послуг щодо будівельних робіт від TOB Бізнес Група СТГ (код ЄДРПОУ 26302224) на загальну суму 185344,67 грн., та відображало їх по рядку 04.1 декларації.

Висновком акту перевірки встановлені порушення: п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 220266,05грн.; п.п.7.2.3, 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 184941,50грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем 15.02.2011 року були винесені податкові повідомлення-рішення: №№0000032350/0 щодо збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 231178грн. (у томі числі 184942грн. за податковими зобов'язаннями та 46236грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); /т.1 а.с.257/ 0000042350/0 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 275333грн. (у томі числі 220266грн. за податковими зобов'язаннями та 55067грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); /т.1 а.с.258/ 0000052350/0, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 46120грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11530грн. /т.1 а.с.259/.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог виходячи з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України Про податок на додану вартість (чинного на час виникнення правовідносин) бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість ).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ БМУ №6 (покупець) та ПП Інторг-Преміум (продавець) 10.11.2008 року був укладений договір №32 поставки та передачі у власність покупця товару, згідно накладних. /т.1 а.с.171/

Всього поставлено товару на суму 204697,21грн., в тому числі ПДВ на суму 34116,20грн, за який ТОВ БМУ №6 перерахувало кошти ПП Інторг-Преміум .

До перевірки згідно протоколу виїмки від 11.11.2010р. по вищезазначеним господарським операціям надані наступні документи: договір поставки будівельних матеріалів: № 32 від 10.11.2008р. на проведення поставки (ПП Інторг-Премімум ) для замовника (ТОВ БМУ №6 ) будівельних матеріалів в асортименті; 2) платіжні доручення на загальну суму 204697,21 грн.; 3) податкові та видаткові накладні, від імені ПП Інторг-Преміум за підписом Голдобіна В.М.

При цьому податковою встановлено, що Голдобін В.М. з метою прикриття незаконної діяльності, за грошову винагороду, яку він отримав від невстановлених слідством осіб, без мети здійснення підприємницької діяльності, зареєстрував на своє ім'я ПП Іст-Трейд Менеджмент та ПП Інторг-Преміум . Ніякої фінансово-господарської діяльності він не здійснював, бухгалтерських документів та податкову звітність не складав, не підписував та до податкового органу не надавав.

Так, вироком Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2011р. у справі №1-121/11 встановлено, що Голдобін В.М. створив фіктивні підприємства, зокрема приватне підприємство Інторг-Преміум , вказані дії кваліфіковані за ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво. Тобто, наявність вироку Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2011р. у справі №1-121/11 стосовно Голдобіна В.М., який був засновником ПП Інторг-Преміум спростовує дійсність та реальність господарських операцій між позивачем та вказаним підприємством. /т.4 а.с.246-258/

Крім того, між ТОВ Будівельно-монтажне управління №6 (покупець) та ПП Кастакс-Юг (продавець) 15.05.2009 року був укладений договір №17 поставки та передачі у власність покупця товару, згідно накладних. /т.1 а.с.172/

Всього поставлено товару на суму 682538,31грн., в тому числі ПДВ на суму 113756,38грн, за який ТОВ БМУ №6 перерахувало кошти ПП Кастакс-Юг .

До перевірки згідно протоколу виїмки від 08.10.2010 року по вищезазначеним господарським операціям надані документи: 1) договір поставки будівельних матеріалів: № 17 від 15.05.2009р. на проведення поставки (ПП Кастакс-Юг ) для замовника (ТОВ БМУ №6 ) будівельних матеріалів в асортименті; 2) платіжні доручення на загальну суму 682538,31грн.; 3) податкові та видаткові накладні від імені ПП Кастакс-Юг , за підписом Гульченко Ю.В.

При цьому, податковою встановлено, що ПП Кастакс-Юг перебувало на обліку в ДПІ Малиновського району м. Одеси. Юридичною адресою підприємства згідно до реєстраційних документів є адреса: м. Одеса, вул. Патріотична, 124, проте за вказаною адресою підприємство не знаходиться. Засновником та директором ПП Кастакс-Юг є Гульченко Ю.В., який в ході допиту в межах кримінальної справи пояснив, що після реєстрації підприємства він будь-якої фінансово-господарської діяльності від імені підприємства не здійснював. Отже, всі первинні документи підписані Гульченко Ю.В. в межах господарської діяльності з позивачем не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, та не відображають здійснення господарських операцій в бухгалтерському обліку ТОВ БМУ №6 .

Разом з тим, між ТОВ БМУ №6 (генпідрядник) та ТОВ Бізнес група СТГ (субпідрядник) в період з 08.10.2008 року по 25.11.2008 року були укладені договори щодо капітального ремонту будівель. /т.1 а.с.173-187/

До перевірки згідно протоколу виїмки від 11.11.2010 р. надані наступні документи: 1) контракти будівельного субпідряду: №22 від 08.10.2008 на проведення субпідрядником робіт по капітальному ремонту дитячого садка №1 в місті Вилкове Кілійського району, відповідно до проектно-кошторисної документації; 2) розрахунки договірної ціни на капітальний ремонт об'єктів, локальних кошторисів, акт (форми КБ-2в) та довідка (форма КБ-3), зведених розрахунків вартості будівництва, відомість ресурсів; 3) платіжні доручення на загальну суму 222413,6 грн.; 4) податкові накладні та акти виконаних робіт від імені ТОВ Бізнес груп СТГ за підписом Грабовського О.С.

Як вбачається з акту перевірки, постановою від 15.11.2010р. зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області знаходиться кримінальна справа №20120100048, яку порушено стосовно невстановлених слідством осіб за фактом організації фіктивного підприємства та ухилення від сплати податків з використанням фіктивних СПД за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 27 ч.3, 205 ч.2, 27 ч.3, 212 ч.3 КК України. Аналізом незаконної діяльності ПП Інторг-Премімум , ТОВ Кастакс-Юг та ТОВ Бизнес группа СТГ встановлено, що зазначені підприємства здійснювали фінансові безтоварні операції з ТОВ БМУ №6 , що надавало останньому можливість безпідставно формувати податковий кредит та не сплачувати до бюджету держави податкові зобов'язання з ПДВ. /т.3 а.с.230-232/

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Позивачем не надано суду належних доказів руху активів у процесі здійснення вищезазначених господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо здійснення ПП Інторг-Преміум , ТОВ Кастакс-Юг та ТОВ Бізнес група СТГ фінансових безтоварних операцій з ТОВ БМУ №6 , що надавало останньому можливість безпідставно формувати податковий кредит та не сплачувати до бюджету держави податкові зобов'язання з ПДВ.

До того ж, суду не надано належних доказів на підтвердження здійснення господарських операцій між ПП Інторг-Преміум , ТОВ Кастакс-Юг , ТОВ Бізнес група СТГ та ТОВ БМУ №6 з контрагентами покупцями та замовниками, а також не надано доказів щодо залучення працівників (робітників) підприємств ПП Інторг-Премімум , ТОВ Кастакс-Юг , ТОВ Бизнес группа СТГ для організації робіт (надання послуг) за вищенаведеними договорами.

Крім того, позивачем не надано до суду належних доказів економічної доцільності здійснених господарських операцій.

Таким чином, надані позивачем договори, податкові накладні, рахунки на оплату та акти виконаних робіт не є доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ та формування валових витрат по вищезазначеним операціям, оскільки вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне здійснення робіт (надання послуг) вищезазначеними контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит та витрати, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку таких документів.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій щодо отримання позивачем від його контрагентів товарів та послуг, а також щодо добросовісності дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи вірно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне управління №6 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 04.04.2019р.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.