Постанова

від 02.04.2019 по справі 826/17445/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17445/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Мельничука В.П.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року, суддя Кузьменко А.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ДАТАКОЛЛ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ДАТАКОЛЛ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0061621404 від 28 листопада 2017 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 842,00 грн. та №0061631404, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним зобов'язанням у розмірі 601 499,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 150 374,75 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 01 листопада 2017 року №1213/26-15-14-04-03, №1214/26-15-14-04-03, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві №11513 від 30 жовтня 2017 року, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ДАТАКОЛЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю СВІТЕКО ГРУП (код ЄДРПОУ 39385684) за грудень 2016 року та Товариством з обмеженою відповідальністю КЕАРА (код ЄДРПОУ 41013901) за лютий 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №814/26-15-14-04-03/40261125 від 14 листопада 2017 року.

В ході перевірки, на думку податкового органу, не підтверджено факт надання послуг ТОВ СВІТЕКО ГРУП та ТОВ КЕАРА в адресу ТОВ КОМПАНІЯ ДАТАКОЛЛ , що свідчить про те, що правочин між ТОВ КОМПАНІЯ ДАТАКОЛЛ та ТОВ СВІТЕКО ГРУП за грудень 2016 року на загальну суму 1 600 017,08 грн., в т.ч. ПДВ 266 669,51 грн., та правочин між ТОВ КОМПАНІЯ ДАТАКОЛЛ та ТОВ КЕАРА за лютий 2017 року на загальну суму 2 200 025,99 грн., в т.ч. ПДВ 366 671,00 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у ТОВ СВІТЕКО ГРУП та ТОВ КЕАРА відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, а тому у ТОВ КОМПАНІЯ ДАТАКОЛЛ не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ КОМПАНІЯ ДАТАКОЛЛ :

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 601 499,00 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2016 рок у- 266 670,00 грн., лютий 2017 року - 334 829,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 31 842,00 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2017 року - 31 842,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки №814/26-15-14-04-03/40261125 від 14 листопада 2017 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0061621404 від 28 листопада 2017 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31 842,00 грн.

Крім того, 28 листопада 2017 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0061631404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ДАТАКОЛЛ збільшено суму грошового зобов'язання за основним зобов'язанням у розмірі 601 499,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 150 374,75 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п.198.2 ст.198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК).

За змістом п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями) (в редакції від 25.06.2016 року, чинній на час здійснення правочину) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV вказує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру; господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, перевіркою податковим органом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ДАТАКОЛЛ (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВІТЕКО ГРУП (співвиконавець) укладено договір №77 про надання послуг, згідно умов якого виконавець доручає, а співвиконавець зобов'язується власними силами та засобами протягом терміну дії цього договору та у визначений договором час надавати виконавцю інформаційно-консультаційні послуги з дослідження попиту на товар замовника та просування товару замовника на ринку, послуги з організації та підтримки інформаційної телефонної лінії, обробки вхідних і вихідних дзвінків, а виконавець зобов'язується приймати та сплачувати надані співвиконавцем послуги згідно умов договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору, послуги визначені в пункті 2.1 даного договору, полягають в наступному: створення алгоритму здійснення викликів клієнтів; здійснювати вихідні телефонні дзвінки по Україні потенційному колу клієнтів з метою всебічного інформування потенційних клієнтів про зміст і переваги послуг замовника виконавця з метою формування потреби у таких послугах (дослідження попиту на товар), надавати іншу необхідну інформацію для переконання потенційного клієнта укласти договірні відносини з замовником виконавця/здійснення приймання та оброблення вхідних дзвінків по Україні - здійснення позитивного позиціонування, презентації, відповідей на поставлені запитання по телефонній лінії замовника виконавця згідно узгодженого сценарію. Співвиконавцю надається можливість виконувати вихідні телефонні виклики для деталізації списку даних, згідно узгодженого сценарію. Виконання вказаних дій здійснюється відповідно до наданого замовником виконавця сценарію та згідно з наданими замовником контактними даними клієнтів (в разі необхідності); проведення інструктажу та навчання операторів контракт-центру в обсязі, достатньому для здійснення викликів відповідно до затвердженого сценарію розмови; виконання інсталяційних робіт по організації, налаштуванню та забезпеченню безперебійної роботи механізму роботи контакт центру; власником бази даних телефонних номерів клієнтів, яким здійснюються виклики, є замовник виконавця. У разі пред'явлення клієнтами скарг претензій/позовів до співвиконавця щодо отриманих викликів, відповідальність несе замовник виконавця.

Відповідно до пункту 3.3 вказаного договору під час надання послуг сторони в межах власної зони відповідальності власними силами та за власний рахунок підтримують належну роботу ліній зв'язку, передбачених в пункті 2.2 договору, та власного обладнання, задіяного для надання послуг за цим договором.

Згідно з пунктом 3.4 договору на підставі наданої виконавцем інформації співвиконавець створює алгоритм здійснення викликів клієнтів (лише у разі якщо алгоритм здійснення викликів клієнтів та сценарій розмови не надано виконавцем).

Приймання-передача послуг здійснюється сторонами щомісячно шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт №ОУ-0000045 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 грудня 2016 року, акт №ОУ-0000046 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 грудня 2016 року.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ДАТАКОЛЛ (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КЕАРА (співвиконавець) укладено договір №177 про надання послуг, згідно умов якого виконавець доручає, а співвиконавець зобов'язується власними силами та засобами протягом терміну дії цього договору та у визначений договором час надавати виконавцю інформаційно-консультаційні послуги з дослідження попиту на товар замовника та просування товару замовника на ринку, послуги з організації та підтримки інформаційної телефонної лінії, обробки вхідних і вихідних дзвінків, а виконавець зобов'язується приймати та сплачувати надані співвиконавцем послуги згідно умов договору.

Відповідно до вимог пункту 2.2 договору, послуги визначені в пункті 2.1 даного договору, полягають в наступному: створення алгоритму здійснення викликів клієнтів; здійснювати вихідні телефонні дзвінки по Україні потенційному колу клієнтів з метою всебічного інформування потенційних клієнтів про зміст і переваги послуг замовника виконавця з метою формування потреби у таких послугах (дослідження попиту на товар), надавати іншу необхідну інформацію для переконання потенційного клієнта укласти договірні відносини з замовником виконавця/здійснення приймання та оброблення вхідних дзвінків по Україні - здійснення позитивного позиціонування, презентації, відповідей на поставлені запитання по телефонні лінії замовника виконавця згідно узгодженого сценарію. Співвиконавцю надається можливість виконувати вихідні телефонні виклики для деталізації списку даних, згідно узгодженого сценарію. Виконання вказаних дій здійснюється відповідно до наданого замовником виконавця сценарію та згідно з наданими замовником контактними даними клієнтів (в разі необхідності); проведення інструктажу та навчання операторів контракт-центру в обсязі, достатньому для здійснення викликів відповідно до затвердженого сценарію розмови; виконання інсталяційних робіт по організації, налаштуванню та забезпеченню безперебійної роботи механізму роботи контакт центру; власником бази даних телефонних номерів клієнтів, яким здійснюються виклики, є замовник виконавця. У разі пред'явлення клієнтами скарг претензій/позовів до співвиконавця щодо отриманих викликів, відповідальність несе замовник виконавця.

Згідно з пунктом 3.3 вказаного договору під час надання послуг сторони в межах власної зони відповідальності власними силами та за власний рахунок підтримують належну роботу ліній зв'язку, передбачених в пункті 2.2 договору, та власного обладнання, задіяного для надання послуг за цим договором.

У відповідностіі до пункту 3.4 договору на підставі наданої виконавцем інформації співвиконавець створює алгоритм здійснення викликів клієнтів (лише у разі якщо алгоритм здійснення викликів клієнтів та сценарій розмови не надано виконавцем).

Приймання-передача послуг здійснюється сторонами щомісячно шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт №ОУ-0000004 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28 лютого 2017 року, акт №ОУ-0000005 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28 лютого 2017 року та акт №ОУ-0000006 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28 лютого 2017 року.

З акту перевірки №814/26-15-14-04-03/40261125 від 14 листопада 2017 року слідує, що податковим органом зроблено висновок, що контрагентами позивача не надано документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій.

Також, постачальниками контрагентів не надано належних доказів, які б підтверджували можливість здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності.

Проте, як свідчать матеріали справи та встановлено судом під час розгляду справи, витрати позивача були фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальність господарських операції.

Крім того, перевіркою встановлена наявність в повному об'ємі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що при дослідженні факту здійснення господарської операції мають оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Отже, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Крім того, платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано в ході перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські та інші документи, які підтверджуть реальність господарських операцій між ТОВ "КОМПАНІЯ "ДАТАКОЛЛ" та його контрагентами (ТОВ СВІТЕКО ГРУП , ТОВ КЕАРА ).

Колегія судів також зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтованих посилань, які б доводили законність вимог контролюючого органу, позаяк в скарзі викладено положення Податкового кодексу України та висновки акту перевірки, проте на зазначено які саме аргументи суду першої інстанції суперечать положенням матеріального або процесуального права.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Мельничук В.П.

Повний текст виготовлено: 03 квітня 2019 року.