Постанова

від 26.03.2019 по справі 0740/828/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1395/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в справі №0740/828/18 (суддя Шешеня О.М., м. Ужгород, повний текст рішення складено 14.12.2018) за позовом ОСОБА_1 до Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, в якому просив: а) визнати дії та бездіяльність посадових осіб відповідачів - Боржавської сільської ради та управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпастькій області, що виразилися в непроведенні перевірки та фіксації дотримання вимог земельного та містобудівельного законодавства України за адресою: АДРЕСА_1 протиправними та незаконним;

б) зобов'язати посадових осіб відповідачів - Боржавської сільської ради та управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпастькій області провести за участі позивача та його представника перевірку та фіксацію дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства України за адресою: АДРЕСА_1, та надіслати на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідні документи про наслідки проведення перевірки дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства України.

Рішенням від 11 грудня 2018 року Закарпатський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги фактичні обставини справи, зокрема, самоусунення відповідачів від виконання прямих обов'язків, відмову від проведення належної та з участю позивача перевірки й фіксації дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства України.

Покликаючись на положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , вказує на те, що саме на ці органи покладено обов'язок здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, вирішення земельних спорів, затвердження містобудівної документації при планування та забудові відповідних територій, зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого позивачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційні скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Боржавська сільська рада не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу в даній справі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

11 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідачів із заявою про проведення перевірки та фіксацій дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства України (а.с.16-17), в якій просив провести перевірку дотримання вимог земельного та містобудівного законодавства, зокрема, провести акт обстеження домоволодіння та земельної ділянки його сусідки ОСОБА_2. Вважає дії сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно перешкод в користуванні будинком та земельною ділянкою, будівництво вигрібної ями, самовільне захоплення частини земельної ділянки, самовільне будівництво господарських будівель без належних дозволів і всупереч будівельних норм та правил такими, що порушують його конституційні права та охоронювані законом цивільні інтереси, ДБНіП та санітарні норми і правила.

Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області на звернення позивача надало відповідь від 31.07.2018 № 1007-1.20/2/916 Ко, у якій зазначило про те, що правове питання надання у користування фізичним та юридичним особам земельних ділянок, винесення меж в натуру, встановлення межових знаків та огородження земельних ділянок, визначення охоронних зон, використання земельних ділянок за цільовим призначенням, є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування і не належить до компетенції Держархбудінспекції (а.с.10).

В той же час, Боржавська сільська рада Берегівського району Закарпатської області у відповіді від 16.07.2018р. № 17-17/02-22 повідомила позивача, що комісія сільської ради провела повторне обстеження домоволодіння та земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с.11), надавши Акт обстеження домоволодіння та земельної ділянки громадянки ОСОБА_2 (а.с.11 на звороті).

Комісійний акт складений за участі 5 осіб, в тому числі за участю головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (а.с.11 на звороті).

Комісія вирішила, що у зв'язку з тим, що гр. ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1, не надано жодних правовстановлюючих документів на нерухоме майно та на право власності, або право користування земельною ділянкою, встановити порушення меж та встановлення межових знаків між сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливо (а.с.11 на звороті).

Крім того, комісія запропонувала гр. ОСОБА_1 для всебічного та об'єктивного розгляду звернення надати сільській раді правовстановлюючі документи на домоволодіння та документи на право власності, або право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 - (а.с.11 на звороті).

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та незаконними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, керувався тим, що відповідачі вчинили всі необхідні дії для вирішення питань, зазначених позивачем у поданій ним заяві, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.3 ст. 24 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає виключні повноваження органів місцевого самоврядування (виключну компетенцію сільських, селищних міських рад).

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами 3 та 5 статті 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Керуючись вказаними вище нормами, та беручи до уваги, що спір між позивачем та його сусідами виник з приводу порушення, на переконання позивача, правил добросусідства, а також захоплення частини його земельної ділянки, Боржавська сільська рада відреагувала на звернення позивача та здійснила обстеження домоволодіння та земельної ділянки, про що склала відповідний Акт від 30.07.2018 року, тобто здійснила перевірку дотримання вимог земельного законодавства.

Окрім цього, в матеріалах справи також наявні: Протокол засідання комісії з питань земельних відносин, використання природних ресурсів, екології, охорони навколишнього природного середовища, благоустрою, індивідуального житлового будівництва, санітарного стану та розвитку села від 19.06.2017р., Акт обстеження суміжних земельних ділянок громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.09.2017р., Акт обстеження суміжних земельних ділянок громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 19.06.2017р., Акт обстеження земельних ділянок від 23 лютого 2017 року, Акт від 08.08.2016р., Рішення Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 01.08.2016 року № 36, Акт проведення обстеження земельної ділянки від 29.07.2016р., Рішення Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 26.06.2015 року № 33, Протоколом № 1 узгоджувальної комісії з розгляду земельного спору з приводу суміжного землекористування від 27.05.2015р (а.с.62-72).

Такі, на переконання колегії суддів, підтверджують висновок суду першої інстанції про вчинення Боржавською сільською радою всіх необхідних дій для вирішення спірної ситуації, що водночас, свідчить про безпідставність вимог адміністративного позову в цій частині.

Щодо дій (бездіяльності) Державної архітектурно-будівельної інспекції України колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Однією із функцій відповідача-2 у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Згідно матеріалів справи посадова особа управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, яка входила до складу комісії Боржавської сільської ради та під час виїзду за адресою: АДРЕСА_1, з метою проведення огляду за вказаною адресою, з наданого технічного паспорта ОСОБА_2 від 16.09.2016 року встановила, що господарські будівлі, відходи з яких, за твердженням позивача, забруднюють його земельну ділянку, а саме: курятник, убиральня, свинарник побудовані у 1975 році.

Зазначене спростовує твердження позивача, що гр. ОСОБА_2 вищезгадані господарські будівлі звела в 2015-2017 роках. Крім того, такі, згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001року № 127, не належать до самочинного будівництва, оскільки збудовані до 5 серпня 1992 року.

Щодо інших питань, які ставив позивач, а саме: питання щодо надання у користування фізичним і юридичним особам земельних ділянок, винесення меж в натуру, встановлення межових знаків та огородження земельних ділянок, визначення охоронюваних зон, використання земельних ділянок за цільовим призначенням, то такі не належить до компетенції Держархбудінспекції, а є, відповідно до положень ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно компетенцією органів місцевого самоврядування .

Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність в діях представників відповідача -2 бездіяльності, на яку покликається скаржник, підтверджується зазначеними вище обставинами та аналізом наведених правових норм.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Таким чином, суд першої існатнції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в справі №0740/828/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 04.04.2019.