Постанова

від 04.04.2019 по справі 820/1902/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №820/1902/15

адміністративне провадження №К/9901/25733/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства Харківський коксовий завод на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: М.І. Старосуд, М.М. Яковенко, О.П. Лях) у справі № 820/1902/15 за позовомПриватного акціонерного товариства Харківський коксовий завод доСхідної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області провизнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Харківський коксовий завод (далі - ПАТ Харківський коксовий завод ) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області (правонаступником, якої є Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) по внесенню до ІС Податковий блок показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПАТ Харківській коксовий завод за вересень 2014 року, що внесені на підставі висновків акта перевірки №544/20-38-22-01-04/24481702 від 14 лютого 2015 року;

зобов'язати Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області відновити в ІС Податковий блок самостійно задекларовані показники податкової звітності ПАТ Харківській коксовий завод (податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 1391032,20 грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1426787,60 грн.) за вересень 2014 року.

Позов мотивований тим, що податковим органом було порушено норми Податкового та Цивільного кодексу України стосовно визнання угод такими, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а тому висновки акта перевірки №544/20-38-22-01-04/24481702 від 14 лютого 2015 року не підлягають відображенню в податковій базі. Оскільки висновки зазначеного акта перевірки суперечать наданій позивачем інформації та первинним документам, інформацію, що внесена на підставі акта №544/20-38-22-01-04/24481702 від 14 лютого 2015 року, відповідач зробив безпідставні, необґрунтовані висновки, які в свою чергу, внаслідок відображення результатів проведеного заходу в інформаційній базі спричинили негативні наслідки правам та законним інтересам позивача та його контрагентам.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року (суддя Н.А. Полях) позов задоволено. Визнано протиправними дії контролюючого органу по внесенню до ІС Податковий блок показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПАТ Харківській коксовий завод за вересень 2014 року, що внесені на підставі висновків акта перевірки №544/20-38-22-01-04/24481702 від 14 лютого 2015 року. Зобов'язано відповідача відновити в ІС Податковий блок самостійно задекларовані показники податкової звітності ПАТ Харківській коксовий завод (податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 1391032,20 грн. та податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1426787,60 грн.) за вересень 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки, у якому відображені висновки про заниження (завищення) податкових зобов'язань та кредиту, не є підставою для коригування в базі даних податкової звітності, задекларованих платником податків. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові грошових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Відповідач за наслідками проведеної звірки не приймав податкове повідомлення-рішення, на підставі якого після його узгодження можливо було внести дані до АІС Податковий блок . Суд також зазначив, що самостійна зміна відповідачем задекларованих платником податків показників у базі даних ІС Податковий блок порушує права та інтереси позивача, оскільки є фактичною зміною показників податкової декларації платника податків та впливає на показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов протилежного висновку, мотивуючи його тим, що дії контролюючого органу щодо внесення до баз даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій. Зазначені дії самі собою не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ДОНКОКС за вересень 2014 року, за результатами якої складено Акт перевірки №544/20-38-22-01-04/24481702 від 14 лютого 2015 року, яким зафіксовано порушення ПАТ Харківський коксовий завод ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, п.1 ст.215, п.1ст.216, п.2 ст.215, ст.228 ЦК України, п.135.1, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ПАТ Харківський коксовий завод з постачальником товарів ТОВ Донкокс на суму податкового кредиту за вересень 2014 року у розмірі 1391032,0 грн. та покупцем товарів ПАТ Нікопольський завод феросплавів (податковий номер 00186520) на суму податкового зобов'язання за вересень 2014 року в розмірі 1426788,0 грн.

На підставі вищезазначеного акта контролюючим органом здійснено коригування показників податкової звітності, при цьому будь-які податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань позивачу, у встановленому податковим законодавством порядку, відповідач не приймав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України.

Згідно із статтею 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

За правилами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Отже, дії контролюючого органу щодо виключення з електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року справа №21-511а14, від 03 листопада 2015 року справа №21-99а15 та від 17 листопада 2015 року справа №21-4133а15.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківський коксовий завод залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

..........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду