Постанова

від 28.03.2019 по справі 523/17125/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2476/19

Номер справи місцевого суду: 523/17125/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Північтранс на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ Північтранс , треті особи: ПАТ СК ПЗУ Україна , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року, ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Північтранс (далі - ПАТ Північтранс ), треті особи: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна (далі - ПАТ СК ПЗУ Україна , ОСОБА_3, в якому з урахуванням уточнень (Том І: а.с. 236-237) просила суд стягнути з ПАТ Північтранс на її користь матеріальні збитки у розмірі основної суми 179842,06 грн.; 3% річних у розмірі 6814 грн.; інфляційне збільшення боргу у розмірі 23142,61 грн.; витрати по складанню експертного дослідження у розмірі 2300 грн. та судовий збір у розмірі 1821,43 грн. та 704,80 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 (Том І: а.с. 137).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:217315107, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) до ПАТ Північтранс (код ЄДРПОУ:05523553, м.Одеса, 21 км.Старокиївської дороги), треті особи: ПАТ СК ПЗУ Україна (м.Київ, вулиця Дегтярівська,62), ОСОБА_3 (м.Одеса, вулиця Недєліна,7А), третя особа: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задоволено.

Стягнуто з ПАТ Північтранс (код ЄДРПОУ:05523553, м.Одеса, 21 км.Старокиївської дороги) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:217315107, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) матеріальні збитки у розмірі 179 842 гривень 06 копійок, три відсотки річних у розмірі 6 814 гривень, інфляційне збільшення боргу у розмірі 23 142 гривень 61 копійок, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2 300 гривень, витрати на оплату судового збору у розмірі 2 526 гривень 23 копійок, а всього 214 624 гривень 90 копійок (двісті чотирнадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривень дев'яносто копійок).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Північтранс подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28.11.2018 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від сторін до апеляційного суду не надходив.

До суду апеляційної інстанції з'явився представник позивача ОСОБА_6, інші учасники справи до судового засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджують наявні в матеріалах справи розписки.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_7 надав в день судового засідання 28.03.2019 року клопотання про призначення по справі судової товарознавчої експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прибуття в судове засідання при цьому, жодних поважних причин неможливості явки в судове засідання клопотання не містить.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність нез явившихся сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 06.07.2017 року о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки БАЗ , реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Академіка Сахарова в м. Одеса, здійснюючи маневр розвороту у забороненому для цього місці, перед зміною напрямку руху, не надав дорогу автомобілю марки Тойота , реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті чого скоїв з ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

12.09.2017 р. Постановою Київського районного суду м.Одеси, ОСОБА_3, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Постанова набрала законної сили 22.09.2017 року (а.с.13).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО №973574, ОСОБА_2 є власником автомобіля марки Тойота , реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.16).

Відповідно до письмової довідки ПАТ Північтранс №81 від 11.05.2018 року, ОСОБА_3 працює в ПАТ Північтранс водієм автотранспортних засобів з 27.05.2013 року (Наказ №86/к від 27.05.2013р.) по теперішній час (а.с.106,187).

27.05.2013 року між ПАТ Північтранс та ОСОБА_3 укладено трудовий договір (а.с.107).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САА №428647, ОСОБА_4 є власником автомобіля марки БАЗ , реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.17-18).

29.01.2015 року між ОСОБА_4 та ПАТ Північтранс укладено договір найму (оренди) автомобіля марки БАЗ , реєстраційний номер НОМЕР_1, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий №164 (а.с.169).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що відповідач ПАТ Північтранс повинен відшкодувати заподіяні збитки, які були спричинені його працівником ОСОБА_3 під час виконання трудових відносин, оскільки його вина є доведеною.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Так, згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (з наступними змінами) від 27 березня 1992 року №6 шкода заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Так, відповідно до постанови Київського районного суду м.Одеси від 12.09.2017 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень в дохід держави (Том І: а.с.13).

За нормою ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з висновком №364/17 експертного автотоварознавчого дослідження від 11.08.2017 року, виконаного судовим експертом ОСОБА_9, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки ТОЙОТА , реєстраційний номер ВН 9252НЕ, власником якого є позивачка ОСОБА_10, складає 278 650,40 грн. (а.с.27-68).

З матеріалів справи також вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача ПАТ ПІВНІЧТРАНС застрахована в ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК №5764436 від 12.03.2017 року (а.с.17).

07.07.2017 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до ПАТ Страхова компанія ПЗУ Україна з заявою про настання страхового випадку (а.с.172-175).

Відповідно до страхового акту №UA2017081100061/L01/01 від 06.10.2017 року, страхове відшкодування підлягає виплаті у розмірі 99 500 гривень (а.с.207).

Згідно до платіжного доручення №6730 від 09.10.2017 року СК ПЗУ Україна перерахувала ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 99 500 гривень (а.с.208).

Відповідно до заяви на видачу готівки №02R042559 від 13.10.2017 року, ОСОБА_2 отримала від СК ПЗУ Україна страхове відшкодування у розмірі 98 808 гривень 34 копійок (а.с.14,15).

Таким чином, вірним є висновок районного суду, що різниця між розміром завданої матеріальної шкоди (відповідно з висновком експерта у розмірі 278 650,40 грн.) та страховим відшкодуванням (98 808 гривень 34 копійок), складає у розмірі 179 842,06 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що при винесенні рішення, судом першої інстанції не було прийнято до уваги те, що в матеріалах справи наявні два звіти- СПД ОСОБА_11 та висновок ОСОБА_9, які надають різні відповіді на одні і ті самі питання, апеляційним судом оцінюється критично, оскільки як вбачається зі звіту ФОП ОСОБА_11, який був зроблений на замовлення ПрАТ СК ПЗУ Україна , вартість матеріального збитку, завданого позивачу становить 287883,68 грн., а вартість матеріального збитку за звітом ОСОБА_9 становить 278650,40 грн. тобто розмір збитків СПД ОСОБА_11, який виконаний на замовлення апелянту є значно більшим, а тому є не зрозумілими доводи апеляційної скарги в цій частині з урахуванням неможливості виходу за межі заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.

Також посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права при стягненні з ПАТ Північтранс 3% річних та інфляційного збільшення боргу є необґрунтованими, з огляду на таке.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась ОСОБА_12 Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Також доводи апеляційної скарги про те, що позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 2300,00 грн. на користь ФОП ОСОБА_9П. , а висновок експерта складений судовим експертом ОСОБА_9, колегія суддів вважає надуманими.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містять.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясував всебічно та повно обставини, що мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та з достовірністю встановив, що є законні підстави для задоволення позову.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України , апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Північтранс - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ Північтранс , треті особи: ПАТ СК ПЗУ Україна , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.04.2019 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

ОСОБА_13