Постанова

від 28.03.2019 по справі 664/155/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 664/155/17 Головуючий в І інстанції Бойко В.П.

Номер провадження 22ц-819/18 / 2019 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарПісоцька Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Бойка В.П. від 14 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агромаштрейд , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, третя особа Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Херсонській області, про визнання права власності та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У січні 2017 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом і уточнивши позовні вимоги, посилалася на те, що 24 жовтня 2015 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Агромаштрейд , в особі довіреної особи - приватного підприємця ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу № 2408151-01, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця за оплату трактор ДТЗ 244.4, шасі НОМЕР_1, дв. НОМЕР_2, вартістю 175500 гривень, що еквівалентно 6500 доларам США. При укладенні договору нею було здійснено 100 % передоплати в розмірі 175500 гривень, що еквівалентно 6500 доларам США. Вказує, що передача трактора відбулась разом із укладенням договору, за її місцем проживання у селі Виноградово Олешківського району. Однак документи на реєстрацію трактора ні представник продавця - приватний підприємець ОСОБА_5, ні сам продавець - ТОВ Агромаштрейд їй не передали, чим перешкоджають у користуванні власністю, а саме у здійсненні сільськогосподарської діяльності через неможливість використовувати трактор за призначенням.

У зв'язку з чим просила визнати за нею право власності на трактор ДТЗ 244.4, шасі НОМЕР_1, дв. НОМЕР_2, зобов'язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у Херсонській області здійснити реєстрацію зазначеного трактора за ОСОБА_6, стягнути з ТОВ Агромаштрейд на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2018 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, просив його скасувати.

В обґрунтування скарги покликався на те, що позивачка звернулася до суду за захистом права споживача на інформацію про товар, однак визначила способи захисту, які не стосуються відновлення порушеного права, а саме: визнання права власності на майно та зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконати повноваження визначенні законом, тоді як належним способом захисту, на його думку, є зобов'язання продавця (власника товару) надати передбачену законом інформацію про товар. Він є неналежним відповідачем по справі, оскільки не виконував ніяких дій за договором доручення № АА140820-002 від 20 серпня 2014 року, ніяких договорів не укладав, а тому і не порушував прав позивачки.

До суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні при апеляційному розгляді справи сторони свої процесуальні позиції підтримали.

Рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2015 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агромаштрейд , в особі довіреної особи ПП ОСОБА_5, що діє підставі договору - доручення № АА140820-002 від 20 серпня 2014 року, було укладено договір купівлі-продажу № 2408151-01, за яким ТОВ Агромаштрейд зобов'язалося передати у власність, а ОСОБА_6 - прийняти і оплатити трактор ДТЗ 244.4, шасі НОМЕР_1, дв. НОМЕР_2.

За п.п. 4.3 п.4 договору протягом 10 банківських днів з моменту отримання від покупця повної оплати за товар і укладення даного договору продавець передає для покупця через поручителя документи необхідні для реєстрації товару в органах Державного технічного нагляду або в Державтоінспекції, а саме: накладну на товар; довідку-рахунок; оригінал або завірену належним чином копію вантажної митної декларації; копію сертифікату відповідної якості машин, які належать сертифікації або копію рішення органу сертифікації про те, що даний товар не належить обов'язкові сертифікації.

Відповідно до п.п. 6.1 п. 6 договору сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору згідно з діючим законодавством, за його п.п. 6.3 п. 6 у разі, якщо суперечки та розбіжності не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню відповідно до чинного законодавства України (а.с. 12, 192-193 т. 1).

Таким чином, продавцем за договором купівлі-продажу є ТОВ Агромаштрейд , а покупцем - ОСОБА_6 ФОП ОСОБА_5 виступає у договорі як довірена особа, тобто повірений.

06 липня 2016 року позивачкою на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 було направлено претензію-вимогу щодо передачі первинних документів на спірний трактор (а.с.14 т. 1), яка ним не виконана, що ним не спростовується.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування позивачці моральної шкоди, суд не встановлював, ким з відповідачів і якими саме протиправними діями, заподіяна позивачці моральна шкода, а мотивував свій висновок тим, що з листопада 2015 року позивачка, з метою відновлення свого права, звертається до відповідачів і контролюючих органів щодо невиконання відповідачами договірних зобов'язань, однак її питання не вирішується, внаслідок чого змінився її звичайний спосіб життя, вона постійно перебуває у нервовому напруженні, погіршився стан здоров'я, що змусило її звертатися за медичною допомогою. Як на правову підставу відшкодування моральної шкоди суд послався на ст. 23 та ст. 1167 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями) судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів .

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, положення ст. 1167 ЦК України містять загальні підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями, складовими елементами яких є: шкода, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вина заподіювача шкоди.

Перераховані підстави для деліктних зобов'язань є обов'язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, позивачка посилалася на Закон України Про захист прав споживачів , а також на ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про існування з відповідачем договірних відносин, невиконання ним зобов'язання за умовами договору купівлі-продажу.

Суд першої інстанції не уточнив правові підстави позовних вимог ОСОБА_6 та не врахував наступне.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16, спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

За правилами ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів право споживачів на відшкодування моральної шкоди виникає тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством, або у випадках пошкодження майна особи.

Також не було передбачено відповідальність сторін договору у вигляді відшкодування моральної шкоди і положеннями договору купівлі-продажу № 2408151-01 від 24 жовтня 2015 р., укладеного між позивачкою та ТОВ Агромаштрейд .

Проаналізувавши наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що у справі, яка переглядається не встановлено обставин, з якими закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди, тому висновок про задоволення позовних вимог є помилковим.

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агромаштрейд та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір доручення № АА140820-002, предметом якого є те, що довіритель доручає, а повірений приймає на себе обов'язок прийому, зберігання, виставки, а також пошуку покупців та підписання договору купівлі-продажу фототехніки та сільськогосподарської техніки від імені та за рахунок довірителя, термін дії договору до 31 грудня 2016 року (а.с.192-193 т. 1).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України, представництво, що ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

За ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_5 діяв в межах наданих повноважень відповідно до договору доручення № АА140820-002 від 20.08.2014 року, а ТОВ Агромаштрейд , в свою чергу, не доведено факт їхнього звернення до ФОП ОСОБА_5 із вимогою про стягнення грошових коштів за невиконання умов договору доручення.

Таким чином, покладаючи на ФОП ОСОБА_5 обов'язок відшкодувати моральну шкоду, суд не уточнив позовних вимог позивача, не врахував, що ст. 23 ЦК України визначає загальні положення про можливість відшкодування моральної шкоди при наявності вини відповідача, а ст. 1167 ЦК України передбачає можливість відшкодування шкоди в позадоговірних (деліктих) правовідносинах лише при наявності ознак неправомірності або протиправності в діях осіб, які порушують ці права, та доведеності особою втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ. Зазначених обставин судом першої інстанції встановлено не було.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5, а тому приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості. Апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду щодо ФОП ОСОБА_5 скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ФОП ОСОБА_5 відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 травня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди скасувати, у задоволенні позову у цій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 960 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлено 02 квітня 2019 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко