Рішення

від 03.04.2019 по справі 133/2623/18

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/2623/18

03.04.19

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Сєчко В.Л. в порядку спрощеного провадження в м. Козятині розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної міжрегіональної філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - т.в.о. директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" ОСОБА_2, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до Центральної міжрегіональної філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона з 14.09.2017 почала працювати у Вінницькій філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" на посаді начальника сектору інформаційно-консультативних послуг. Проте, 03.10.2018 її було звільнено з посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Вважає її звільнення з роботи незаконним та безпідставним виходячи з того, що внаслідок приєднання Вінницької філії ДП України "Інформ-ресурси" до Центральної міжрегіональної філії ДП України "Інформ-ресурси" фактично відбулась реорганізація структурних підрозділів ДП МВС України "Інформ-ресурси". Наказом т.в.о. директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" № 45-к від 03.10.2018 її було звільнено із займаної посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. Проте, їй не було запропоновано у новоствореній (реорганізованій) Центральній міжрегіональній філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" відповідну посаду, яку вона займала на момент звільнення. Крім того, її не повідомляли про скорочення штату та відповідне попередження не вручалось.

Вважає, що питання про розірвання трудового договору з працівником, посада якого скорочена, повинне вирішуватися не в порядку передбаченому п.6 ст.36 КЗпП України, а згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.

З наведеного випливає, що у Вінницькій філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" були відсутні правові підстави для її звільнення із займаної посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Відповідач надав відзив в якому вказав, що згідно п.1 наказу №33 від 02 серпня 2018 року припинено діяльність відокремленого підрозділу Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси шляхом приєднання до Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-Ресурси .

Згідно наказу №27-к від 03 серпня 2018 року було попереджено про подальше звільнення 18 працівників Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси у зв'язку зі скороченням на підставі п.1 ст.40 КЗпП. Даний наказ доведений до відома позивача під розпис, про що вказує наявність її особистого підпису у відповідній графі. Таким чином підставою звільнення позивача було скорочення чисельності та штату працівників, а не відмова від продовження трудового договору у зв'язку зі міною істотних умов праці.

За таких обставин, директором Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси ОСОБА_2 допущено помилку у попередженні від 03.08.2018 та наказі № 45-к від 03.10.2018. Дана помилка потягла за собою неправильний запис у трудовій книжці позивача.

В грудні 2018 року позивачеві було направлено лист з проханням з'явитись до Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-Ресурси для виправлення запису в трудовій книжці. Неправильний запис щодо підстави звільнення позивача відповідач бажає виправити, проте для цього позивач має її надати.

Вважає, що звільнення працівників відбулося із дотриманням норм трудового законодавства, а саме у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача надав відповідь на відзив в якій зазначив, що всі копії документів, долучених відповідачем до відзиву, в супереч вимогам ст. 95 ЦПК України не були належним чином засвідчені. Більше того, викликає обґрунтований сумнів існування в оригіналі Наказу № 27-к від 03.08.2018 року, підписаного т.в.о. директора Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси ОСОБА_3

Так, позивач повністю заперечує підписання нею цього наказу. Тобто наказ № 27-к від 03.08.2018 року ОСОБА_1 не бачила, з його змістом не знайома та її відповідний підпис в ньому підроблений. Окрім того, відповідно до наказу № 27-к від 03.08.2018 року, його підписано т.в.о. директора Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси ОСОБА_3, але з його змістом в цей же день ознайомлено під розпис 17 працівників філії, у тому числі діючого директора філії ОСОБА_2, який в цей же день (03.08.2018 року) підписав відповідне попередження про подальше звільнення на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, яке безпосередньо одержано ОСОБА_1.

Також, видача та підписання наказу № 27-к від 03.08.2018 року спростовується безпосередньо ОСОБА_3, який у цьому наказі значиться як т.в.о. директора Вінницької Філії ДП МВС України Інформ- Ресурси .

Вищевказані дії можуть свідчити лише про намагання відповідача уникнути цивільно-правової відповідальності за незаконне звільнення ОСОБА_1 шляхом підроблення відповідних документів.

Разом з тим, про неспроможність відповідача переконати суд у звільненні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 40 КЗпП України також свідчить недотримання відповідачем відповідних гарантій, передбачених чинним законодавством України.

У порушення норм трудового законодавства відповідачем не було вжито відповідних заходів щодо надання позивачу можливості працевлаштування на іншій посаді в ДП МВС України Інформ-ресурси .

У зв'язку з тим, що кандидатура позивача на скорочення не розглядалася, а вказані факти не досліджувалися, не було надано обґрунтованого висновку про те, чому позивач не має переважного права на залишення на роботі та чому саме позивач потрапила під скорочення.

Крім того, при звільненні ОСОБА_1 відповідачем вихідна допомога не виплачена, що свідчить про звільнення позивача на підставі п.6 ст.36 КЗпП, а не у відповідності до вимог ч.1 ст.40 КЗпП.

Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 14 вересня 2017 року була прийнята на посаду начальника сектору інформаційно-консультативних послуг Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" (а.с.7).

Наказом №27-к від 03 серпня 2018 року було попереджено про подальше звільнення 18 працівників Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси у зв'язку зі скороченням на підставі п.1 ст.40 КЗпП. ( а.с. 57)

03 серпня 2018 року позивачу було вручене письмове попередження про зміни в організації виробництва і праці та можливе майбутнє вивільнення на підставі п.6 ст.36 КЗпП по закінченню 2-х місяців з моменту вручення цього попередження та у разі відсутності вільних вакансій на підприємстві, відповідно до її кваліфікації.( а.с.9).

Наказом т.в.о. директора Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси №45-к від 03 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади начальника сектору інформаційно-консультативних послуг на підставі п.6 ст.36 КЗпП України .(а.с.8).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Доказами, які містяться у матеріалах справи, підтверджено та не спростовано позивачем, що в Центральній міжрегіональній філії ДП України "Інформ-ресурси відбулись зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату чисельності працівників.

Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до ч 1 ст 81 ЦПК України кожна сторонаповинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Пленум Верховного Суду України в п. 21 своєї постанови від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів (з наступними змінами) роз'яснив судам, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП , суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема,реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено ст. ст. 42 , 49-2 КЗпП України .

Частиною 3 ст. 49-2КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст. 49-2КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи - інша наявна робота.

Ухвалою суду від Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси", були витребувані належним чином посвідчені копії : наказу ДП МВС України Інформ-ресурси від 02.08.2018 року; Положення про Центральну міжрегіональну філію ДП МВС України Інформ-Ресурси ; штатний розпис по Центральній міжрегіональній філії ДП МВС України Інформ-Ресурси ; Положення про Вінницьку філію ДП МВС України Інформ-Ресурси ; документи, що підтверджують повноваження тимчасово виконуючого обов'язки директора Вінницької філії ДП МВС України ОСОБА_2 на видання та підпису наказів по Вінницькій філії ( наказ , розпорядження або інший документ) станом на 03.10.2018.

Відповідачем вимоги суду не виконані.

Відповідно до ч 10 ст 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, позивач була своєчасно попереджена про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов та про можливе майбутнє вивільнення.

Пунктом 6 ст 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Оскільки відповідачем не виконана ухвала суду про витребування доказів і не надано штатного розкладу утвореного нового підприємства, суд відповідно до ч 10 ст 84 ЦПК України вважає доведеним той факт, що на час звільнення позивачки у відповідача були вільні посади які могли бути запропоновані позивачці. Проте відповідач не пропонував їх позивачці, що є підставою для визнання звільнення позивачки таким, що проведено з порушенням діючого трудового законодавства.

Відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

Відповідач не надав суду доказів, що ним визначалися працівники які мають переважне право залишення на роботі під час проведення вивільнення у зв'язку із скороченням.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Оскільки мало місце скорочення чисельності і штату працівників ДП МВС України "ІНФОРМ -РЕСУРСИ", то в коло працівників, яким мала б бути запропонована інша посада і які мають переважне право на залишення на роботі була ОСОБА_1

Разом з тим, за змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Співставляючи норми права і досліджені докази суд приходить до висновку, що позивачка була звільнена з порушенням діючого законодавства, а тому наказ про її звільнення являється незаконним.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно довідки про розрахунок середньоденного заробітку для обрахунку вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували її звільненню, середньоденна заробітна плата складала 208, 96 грн.

При цьому, враховуючи, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 03 жовтня 2018 року по 03 квітня 2019 року, в якому було 122 робочих днів, він становить 208,96х122=25493,12 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивача становить 25493,12 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України , з урахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за ставкою судового збору передбаченої Законом України Про судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 42, 49, 49-2, 235 КЗпП, ЗУ Про оплату праці , 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної міжрегіональної філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним наказ т.в.о. директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" ОСОБА_2 № 45-к від 03.10.2018 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 з 03 жовтня 2018 року" та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору інформаційно-консультативних послуг Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" з 03 жовтня 2018 року.

Стягнути з Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" в особі Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2018 року по 03 квітня 2019 року в сумі 25493,12 грн. (сума визначена без утримання податку та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" в особі Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" на користь держави судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач:Центральна міжрегіональна філія Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси", вул. Дегтярівська буд.15-б, м. Київ, ЄДРПОУ 42063178.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання невідоме, РНОКПП невідомий.

Повне судове рішення складене 03.04.2019

Суддя - підпис

З оригіналом вірно.

суддя секретар

Дата документу 03.04.19