Рішення

від 27.03.2019 по справі 540/824/18

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/824/18

Номер провадження 2/540/128/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Косик С.М.

за участю: секретарів Ткач Н.М., Мотріченко О.В.

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро - Євро - Консалтинг про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

відповідно до ч.1 ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 27.03.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Машівського районного суду Полтавської області зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з 28.11.2017 року по даний час він працює у відповідача на посаді менеджера із продажу. Стверджує, що працює бездоганно, не мав жодних стягнень. До 05.02.2018 відповідач без затримок виплачував належну йому заробітну плату, а починаючи з 06.02.2018, по сьогоднішній день - підприємство без будь-якої аргументації перестало виплачувати зарплату. Направивши на адресу підприємства офіційного листа стосовно невиплати заробітної плати, йому стало відомо, що він звільнений із займаної посади наказом від 05.02.2018 за прогул без поважних причин. Позивач вважає, що звільнений незаконно, оскільки він не прогулював роботи без поважних причин, а постійно працював на підприємстві і в повній мірі виконував свої трудові обов'язки; до 25.08.2018 жодним чином він не був повідомлений про звільнення, ця обставина була сфабрикована та вигадана відповідачем, звільнення відбулося заднім числом; він закріплений за офісом у м. Полтава та характер роботи пошук клієнтів передбачає необхідність у зустрічах для переговорів поза межами офісу; факт прогулу підтверджують лише працівники відповідача, які є зацікавленими особами; він не був ознайомлений з наказом про звільнення та до цих пір не отримав трудову книжку. У зв'язку з викладеним позивач просить поновити його на роботі, на посаді менеджера з продажу у ТОВ Агро - Євро - Консалтинг та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 88433,39 грн.

25.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи тим, що відносини між товариством та позивачем були врегульовані Трудовим договором № 86 від 28.11.2017, Посадовою інструкцією, наказом про призначення № 05-к від 04.01.2018, наказом про звільнення з роботи № 23-к від 05.02.2018 року та іншими внутрішніми розпорядчими документами. Відповідно до умов цього Договору працівник зобов'язується виконувати роботу на посаді менеджера з продажу з підпорядкуванням вимогам чинного законодавства України, Статуту Товариства, внутрішніх документів Товариства, внутрішньому трудовому розпорядку, а Товариство зобов'язується створити належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Працівника, передбачені законодавством про працю та цим Договором. ОСОБА_1 порушив умови Трудового договору, а саме: не виконував належним чином свої обов'язки: так від даного працівника протягом дії Трудового договору не надійшло жодної заявки та не укладено жодного договору на продаж навіть кілограма мінеральних добрив, не надійшло жодної пропозиції по співпраці з партнерами, інформації про асортимент продукції і методи роботи конкурентів, анкети потенційного клієнта. ОСОБА_1 отримав заробітну плату за повну бездіяльність протягом трьох місяців дії Трудового договору. Крім цього, позивач не з'являвся на робочому місці та використовував ресурси відповідача у власних цілях, про що є службова записка директора з регіонального розвитку ОСОБА_4 від 05.02.2018 р., яка прикладається. Про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 свідчать повідомлення у вигляді пояснень адміністратора офісу ОСОБА_5 від 01.02.2018 та від 02.02.2018, відсутність на робочому місці 29.01.2018 та 30.01.2018, а також 01.02.2018, 02.02.2018 та 05.02.2018 встановлена актами. На дзвінки товариства працівник не відповідав, про своє місце перебування нікого не повідомляв. Товариство неодноразово зверталося до працівника про надання пояснень з приводу відсутності на робочому місці, на що 01.02.2018 від позивача на електронну адресу надійшло пояснення, що він 29.01.2018 і 30.01.2018 перебував на робочому місці в офісі, а 05.02.2018 було складено акт про відмову у наданні пояснень щодо відсутності на робочому місці та акт про відмову в отриманні листів, надісланих товариством через Укрпошту. Листом № 389 від 05.02.2018 позивача було запрошено в офіс відповідача для ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки та повного розрахунку, а 15.03.2018 ОСОБА_1 знову було повідомлено про необхідність з'явитися в офіс, однак усі листи ОСОБА_1, надіслані на дві адреси цінними листами з повідомленнями про вручення, повернулися по причині закінчення строку зберіганні та по причині відмови в отриманні листа. Таким чином, вважає, що відповідач вчинив всі можливі дії в межах чинного законодавства для уникнення порушення прав позивача під час звільнення. Також зазначає, що станом на подання позову наказ про звільнення № 23-к від 05.02.2018 року не визнаний в установленому законом порядку незаконним. Крім цього, в позовній заяві позивач зазначає, що працює в ТОВ Агро - Євро - Консалтинг з 28.11.2017 року по час подання позовної заяви, однак договір оренди офісу за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 32, припинив свою дію 31.03.2018. Щодо трудової книжки позивача, то вона зберігається на підприємстві як документ суворої звітності, а позивачу направлено повідомлення із пропозицією про потребу отримання трудової книжки в офісі відповідача. Щодо виплати належних працівникові сум при звільненні, то розрахунок з позивачем був проведений у повному обсязі в день звільнення, а з позовної заяви не вбачається в чому полягає вина власника або уповноваженого ним органу за затримку виплати у строки зазначені в статті 116 КЗпПУ належних працівнику сум та й затримки у проведенні розрахунку не було (а.с. 33-35).

Також, 25.10.2018 від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, мотивована тим, що відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпПУ, встановлений цією статтею строк на звернення до суду, у ОСОБА_1 на день подання позовної заяви сплив, у зв'язку з чим просить на підставі ст. 200 ЦПК України та ст. 267 ЦК України застосувати строк позовної давності, встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпПУ до позовних вимог ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, зазначених у Відзиві на позовну заяву (а.с. 29).

12.02.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що не був ознайомлений із наказом про звільнення, що підтверджується копією наказу у якому відсутній підпис. Відповідач до цього часу не повернув трудову книжку, а тому працівник вважається таким, що працює на підприємстві та йому виплачується належна заробітна плата до моменту видачі працівникові на руки трудової книжки, у зв'язку з цим місячний строк позовної давності щодо вимоги про поновлення на роботі не вийшов, оскільки працівник вважається працює на підприємстві до моменту видачі йому трудової книги. Таким чином, позивач вважає, що він звільнений з роботи незаконно і суд має всі підстави поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Разом з цим позивач зазначив, що невиплачена звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (а.с.102,103).

У судовому засіданні позивач позов підтримав та наполягав на його задоволенні, пояснивши, що про звільнення дізнався 25.08.2018 року, заробітну плату отримав останній раз 05.02.2018 року, але думав що це заробітна плата, трудову книжку не отримав та листів від позивача з повідомленням про звільнення не отримував, хоча адреси в листах дійсно зазначені ті, де він тимчасово проживав під час роботи в позивача - АДРЕСА_1, потім продав будинок та виписався, але не міг повідомити про це позивача, оскільки в офісі вже не відповідали на дзвінки. Також повідомив, що він влаштувався в офіс м.Полтава, але до офісу не прив'язаний. Дісно, робочий автомобіль, ноутбук та мобільний телефон він здав 05.02.2018 року, але продовжував працювати на власному автомобілі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за місцем знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Агро - Євро - Консалтинг (а.с.122).

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що наказом № 23-к від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнений з посади менеджера з продажу ТОВ Агро - Євро - Консалтинг 05 лютого 2018 року у зв'язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ (а.с. 14).

Факт роботи ОСОБА_1 у вказаному товаристві також підтверджується Формою ОК-7 Індивідуальні відомості про застраховану особу з Пенсійного фонду України стосовно ОСОБА_1, у яких відображене нарахування ОСОБА_1 заробітної плати, останній раз у лютому 2018 року в сумі 1169,31 грн. (а.с.15-17).

Позивач стверджує, що товариство не розрахувалося з ним при звільненні у зв'язку з чим, 04.04.2018 та 07.06.2018 він звертався до них з письмовими вимогами (а.с. 4, 8-9), у відповідь на які ТОВ Агро - Євро - Консалтинг повідомило, що він звільнений з товариства 05.02.2018 та розрахунок з ним проведений повністю (а.с. 13).

Як убачається зі службових записок від 29.01.2018, цього дня менеджер з продажу ТОВ Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_1 не зявився на роботу, за адресою: м. Полтава, вул.. Гоголя, 32; не надав звіт стосовно виконаної роботи з 22.01.2018 по 26.01.2018 року ( а.с. 36-37).

Згідно актів про відсутність на робочому місці, складених комісією в складі головного агронома ТОВ Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_2, начальника служби безпеки ТОВ Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_6, офіс-адміністратора ТОВ Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_5, 29.01.2018 з 09:00 год. до 17:30 год., 30.01.2018 з 09:00 год. до 17:30 год., 31.01.2018 з 09:00 год. до 17:30 год., менеджер з продажу ТОВ Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 32 (а.с. 40-43).

Листом від 31.01.2018 товариство запропонувало ОСОБА_1 надати письмові пояснення відсутності на робочому місці 29.01.2018 та 30.01.2018 чи інші документи, що підтверджують поважну причину відсутності на робочому місці (а.с. 44)

Згідно актів про відсутність на робочому місці, складених комісією в складі директора з регіонального розвитку Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_7, офіс-адміністратора ТОВ Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_5 та ОСОБА_4, 01.02.2018 з 09:00 год. до 17:30 год., 02.02.2018 з 09:00 год. до 17:30 год., менеджер з продажу ТОВ Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин за адресою: м. Полтава, вул. Гоголя, 32 (а.с. 45, 51).

Листом від 01.02.2018 товариство запропонувало ОСОБА_1 повідомити з якого по який час сьогодні був зачинений офіс в м. Полтава, вул. Гоголя, 32, надати пояснення стосовно причин відсутності на робочому місці з 29.01.2018 по 31.01.2018, та звіт про виконану роботу з 22.01.2018 по 26.01.2018 року (а.с. 48).

05.02.2018 комісією в складі директор ТОВ Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_8, менеджера з персоналу ОСОБА_9 та заступника директора з юридичних питань ОСОБА_10 складено акт про те, що станом на 13:00 год. 05.02.2018 менеджер з продажу ТОВ Агро - Євро Консалтинг ОСОБА_1 не надав письмових пояснень на письмові вимоги, викладені в листах від 31.01.2018 та 01.02.2018 з приводу відсутності на робочому місці, на телефонні дзвінки не відповідає, про своє місце перебування не повідомив, також не надано пояснень з приводу неналежного виконання трудових обов'язків (а.с. 55).

Листом від 05.02.2018 ТОВ Агро - Євро Консалтинг запросило ОСОБА_1 з'явитися за адресою: м. Черкаси, вул.. Гоголя, 221, для отримання трудової книжки, розрахунку, наказу про звільнення та додаткової угоди (а.с. 56).

Усі листи, адресовані ОСОБА_1, були надіслані ТОВ Агро - Євро Консалтинг електронним та поштовим шляхом (а.с. 46-47, 57,59-62, 64-69).

Згідно п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснив судам, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

За змістом зазначеної норми закону визначальною і обов'язковою умовою звільнення працівника за прогул є його відсутність на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня.

Сторони повідомили суд, що позивач працював менеджером із продажу у ТОВ АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ та за посадовими обов'язками повинен був проводити роботу по виявленню та обліку потенційних клієнтів, здійснювати обслуговування покупців та пропонувати товар тощо.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до вищезазначених норм відповідач витребовував від позивача пояснення з приводу порушення ним трудових обов'язків, що стверджується листами, направленими ОСОБА_1 та поштові повідомлення.

Щодо доводів позивача про неотримання вказаних листів, суд зазначає що повідомлення були направлені за відомими відповідачу адресами, які вказав сам позивач, що останній в судовому засіданні не заперечував та пояснив, що про зміну адреси не встиг повідомити, а тому вважає що відповідачем здійснено всі необхідні заходи для отримання пояснень від позивача та встановлення причин його відсутності на роботі. Про обізнаність ОСОБА_1 щодо вказаних листів свідчать і повідомлення з його електронної пошти та передання ним службового автомобіля, ноутбуку та інших цінностей (а.с.51,60-62).

У матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він з'являвся на роботі та звітував про виконану роботу, що також входило в його обов'зки. Документів, підтверджуючих поважність причин його відсутності на роботі позивач не надав та клопотань про витребування таких документів, допит свідків не заявив.

Виходячи з того, що відсутність ОСОБА_1 на роботі в період з 29.01.2018 року по 05.02.20178року не пов'язана з поважними причинами, суд приходить до висновку про правомірність його звільнення з підстав ст.40 п.4 КЗпП України.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки судом установлено під час розгляду справи, що працівникові були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, підстави для стягнення на його користь середнього заробітку також відсутні.

Ураховуючи вищенаведе, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному осбязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро - Євро - Консалтинг про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1, мешканець АДРЕСА_2, інші відомості відсутні.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агро - Євро - Консалтинг , юридична адреса: вул. Гоголя, 221, м. Черкаси, Код ЄДРПОУ 39500613.

Повний текст рішення складено 02.04.2019 року.

Суддя С. М. Косик