Постанова

від 02.04.2019 по справі 693/817/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/451/19Головуючий по 1 інстанції Шимчик Р.В. Категорія: 302020100 Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Гончар Н.І., Пономаренка В.В., Фетісової Т.Л.

секретар Торопенко Н.М., Попова М.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Директора ФГ Надія Шелестовського Г.Г. на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року (постановленого суддею Шимчик Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до фермерського господарства Надія про визнання недійсними договорів оренди землі, -

:

в с т а н о в и л а :

04 жовтня 2017 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до фермерського господарства Надія (ФГ Надія ) про визнання недійсними договорів оренди землі.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі державних актів серії НОМЕР_1 від 24.12.2010 р. та серії НОМЕР_2 від 15.05.2005 р., позивач ОСОБА_5 є власником земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площами відповідно 3,5342 га та 2,7177 га, які знаходяться в адміністративних межах Марійківської сільської ради Жашківського району Черкаської області, кадастрові номери відповідно НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Весною 2016 року до позивача звернувся голова ФГ Надія Шелестовський Г.Г. з пропозицією надати в оренду згаданого господарства належні йому земельні ділянки. У відповідь на дану пропозицію позивач погодився передати в оренду на тривалий строк земельні ділянки ФГ Надія з умовою, що він виплатить йому орендну плату наперед за декілька років і вони укладуть договори оренди земельних ділянок строком на 49 років, оскільки він не має фінансової та фізичної можливості займатись сільським господарством самостійно. На пропозицію відповідача позивач ОСОБА_5 погодився.

На протязі весни та літа 2016 року ОСОБА_5 неодноразово звертався до відповідача з проханням укласти договори та передати йому грошові кошти, проте відповідач ухилявся виконувати їхню попередню домовленість, договори не укладав і гроші позивачу не давав.

Вважаючи, що відповідач не бажає укладати договори оренди земельних ділянок на 49 років, ОСОБА_5 вирішив шукати іншого орендаря. За деякий час позивач знайшов орендаря, який погодився на його умови і 25 листопада 2016 року вони уклали договори встановлення емфітевзису. При реєстрації даних договорів було встановлено, що існують два інших договори оренди землі від 15 березня 2016 року, укладених між позивачем та ФГ Надія , державна реєстрація яких здійснена 28 липня 2016 року, на підставі яких нібито позивачем передано в оренду відповідачу на строк 7 років належні йому земельні ділянки. Копії цих договорів позивачу ОСОБА_5 надала приватний нотаріус Шелудько В.П.

Вивчивши зміст копій згаданих договорів оренди земельних ділянок, позивач помітив, що у графах підпис орендодавця - підпис здійснений не ним. Він особисто ніколи не укладав та не підписував з відповідачем жодних документів про передачу в оренду земельних ділянок, як ніколи і не домовлявся з відповідачем про передачу у користування земельних ділянок на строк 7 років. Також позивач нікого і ніколи не уповноважував на підписання від його імені договорів оренди землі.

12 вересня 2017 року позивач листом звернувся до Шелестовського Г.Г. з проханням пояснити, на підставі яких договорів ФГ Надія орендує його земельні ділянки та направити йому оригінали цих договорів на його адресу, проте відповіді від Шелестовського Г.Г. позивач ОСОБА_5 не отримав.

Оскільки договори оренди землі було укладено та зареєстровано від імені позивача ОСОБА_5 поза його волею невідомою особою, позивач позбавлений можливості реалізувати свої повноваження власника земельних ділянок щодо розпорядження ними на власний розсуд (ст.41 Конституції України і ст.319 ЦК України).

Таким чином, на думку позивача, наведене свідчить про недійсність договорів оренди від 15.03.2016 р., а тому він звернувся до Жашківського районного суду Черкаської області з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсними укладені невстановленою особою від його імені 15.03.2016 р. договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 3,5342 га, кадастровий номер НОМЕР_4 та площею 2,7177 га кадастровий номер НОМЕР_3, які знаходиться в адміністративних межах Марійківської сільської ради Жашківського району Черкаської області та 28.07.2016 року зареєстровані приватним нотаріусом Шелудько В.П.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 було задоволено. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 3,5342 га, кадастровий номер НОМЕР_4 та площею 2,7177 га, кадастровий номер НОМЕР_3, які розташовані в адміністративних межах Марійківської сільської ради Жашківського району Черкаської області, укладені 15 березня 2016 року між ОСОБА_5 та фермерським господарством Надія і зареєстровані приватним нотаріусом Шелудько В.П. 28 липня 2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції директор ФГ Надія Шелестовський Г.Г. подав апеляційну скаргу вважає, що рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт просить рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що не зважаючи на висновок експерта про виконання підписів на оскаржуваних договорах не ОСОБА_5, рішення суду є незаконним, оскільки суд не вірно застосував норми матеріального права.

Директор ФГ Надія посилається на інформаційний лист від 01 січня 2017 року щодо окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень у ПП ВСУ від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ зазначив, якщо договір який за формою та змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, суд має виходити з того, що такий договір є вчинений. В такому випадку п. 8 ПП ВСУ від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними про не вчинення договору, чи не укладення - не застосовується.

Також апелянт наголошує, що ОСОБА_5 отримував від ФГ Надія орендну плату і уклавши та підписавши договори про встановлення емфітевзису, якими передбачено дію спірних договорів оренди землі, власними конклюдентними діями схвалив угоду. Тому на вирішення питання дійсності правочинну не впливає підтвердження обставин особистого підписання договорів позивачем чи іншою особою.

Зокрема Шелестовський Г.Г. вказує, що в матеріалах справи містяться договори емфітевзису на земельні ділянки, котрі є предметом оскаржуваних договорів оренди. В зазначених договорах міститься застереження щодо дії договорів оренди земельних ділянок на строк, який визначено сторонами. При цьому початок перебігу строку дії договір емфітевзису визначено моментом закінчення оскаржуваних договорів оренди.

ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постановлене рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що відповідно до частини другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Встановлено, що ОСОБА_5 являється власником земельних ділянок розміром 3,5342 га кадастровий номер НОМЕР_4 та розміром 2,7177 га, кадастровий номер НОМЕР_3, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративних межах Марійківської сільської ради Жашківського району Черкаської області, на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії ІІІ-ЧР №051427 від 10.02.2003 р. та на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №405988 від 24.12.2010 р.(т.1 а.с.12-13).

Статтею 93, ч.4 ст.124 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст.6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

12 березня 2005 року між ОСОБА_5 та ФГ Надія в особі Шелестовського Г.Г. було укладено договір оренди землі площею 3,53 га, зареєстрований 15 травня 2005 року у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК за №040578200004, строком на 5 років до 01 січня 2010 року. (т.1 а.с.81-84).

Весною 2016 року до позивача звернувся директор ФГ Надія та запропонував йому укласти договір емфівтезису на 49 років, про те ніяких дій відповідно зазначеної пропозиції з боку директора ФГ Надія не послідувало, а тому ОСОБА_5, знайшов іншого орендаря та 25 листопада 2016 року уклав договори встановлення емфітевзису, які набирають чинності після закінчення договору оренди, укладеного 28.07.2016 р. з ФГ Надія , строком дії до 25.11.2116 р., що підтверджується актуальною інформацією про державну реєстрацію іншого речового права з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.70-73).

Під час реєстрації вищевказаних договорів емфітевзису 25.11.2016 р. позивачу ОСОБА_5 стало відомо, що існують два інших договори оренди землі, укладені між ним та ФГ Надія 15 березня 2016 року (а.с.5-8).

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2016 року між ОСОБА_5 та ФГ Надія в особі Шелестовського Григорія Григоровича був укладений договір оренди землі загальною площею 3.5342 га кадастровий номер НОМЕР_4 (т.1 а.с.7-8), та зареєстрований 28 липня 2016 року приватним нотаріусом Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.В. за номером 15713496, строком на 7 років, який починається з 01.01.2016 р. і закінчується 31.12.2022 р. (т.1 а.с.72-73).

15 березня 2016 року між ОСОБА_5 та ФГ Надія в особі Шелестовського Григорія Григоровича був укладений інший договір оренди землі загальною площею 2,7177 га кадастровий номер НОМЕР_3 (т.1 а.с.5-6), та зареєстрований 28 липня 2016 року приватним нотаріусом Жашківського нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.В. за номером 15712961, строком на 7 років, який починається з 01.01.2016 р. і закінчується 31.12.2022 р. (т.1 а.с.70-71).

Позивач ОСОБА_5, заперечуючи факт підписання ним договорів оренди землі з ФГ Надія в особі Шелестовського Г.Г., в ході судового розгляду подав клопотання про призначення у даній справі судово-почеркознавчої експертизи, яке ухвалою суду від 10.11.2017 року було задоволено та призначено у даній справі судово-почеркознавчу експертизу.

З висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи №50/361-363/18-23 від 12.04.2018 р. вбачається, що підписи у договорах б/н від 15.03.2016 р. оренди земельних ділянок розміром 3,5342 га кадастровий номер НОМЕР_4 та розміром 2,7177 га, кадастровий нолмер НОМЕР_3, виконані не ОСОБА_5, а іншою особою. (т.1 а.с.108-113).

У відзиві представник відповідача стверджує, що між ФГ Надія та відповідачем було укладено спірні договори, оскільки останній на підставі цих договорів у подальшому отримував орендну плату.

Суд першої інстанції вірно не погодився з даним твердження, оскільки отримання орендної плати позивачем не свідчить про обізнаність останнього про наявність спірних договорів, які він не укладав і не підписував, а тому є всі підстави вважати доведеною відсутність у позивача волевиявлення на укладання спірних договорів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, серед загальних засад цивільного законодавства свобода договору означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, тощо (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Статтею 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3 статті 203 ЦК України. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо підписано його стороною, що встановлено ч.2 ст.207 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.237 ЦК України передбачено, що представництвом правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3 ст.237 ЦК України).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до положень ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши вищевикладені обставини, наявні докази у матеріалах справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовна заява ОСОБА_5В про визнання недійсними договорів оренди землі, підлягає до задоволення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, відповідача по справі, про те, що отримання орендної плати свідчить про наступне схвалення правочину, оскільки не може братися до уваги, адже до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 1 ст. 241 ЦК України щодо наступного схвалення правочину, так як позивач у цих відносинах нікого не уповноважував на підписання (укладення) договорів оренди землі від свого імені.

При цьому колегія суддів приймає до уваги ухвалу ВССУ від 14.12.16 року у справі № 395/466/15-ц. де зазначено, що отримання власником земельної ділянки грошей від орендаря в якості плати не може свідчити про схвалення ним цього оспореного договору та висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі №146/293/16-ц, від 04.06.2018 року у справі №479/495/16-ц, від 18.07.2018 року у справі №624/604/16-ц.

Колегія суддів відхиляє також доводи апелянта у яких він вважає, що підписавши договори про встановлення емфітевзису власник схвалив угоду , оскільки договори емфітевзису мають іншу правову природу та інший суб'єктний склад який їх підписував. Підписання договору емфітевзису між позивачем та іншою особою не може вплинути на визнання спірних договорів оренди укладеними. Предмет спору в даному провадженні інший і не ставляться вимоги про визнання договорів емфітевзису дійсними, чи недійсними.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на інформаційний лист від 01 січня 2017 року щодо окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень у ПП ВСУ від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , оскільки посилання невірно трактує правову позицію ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права колегія суддів, у відповідності до вимог ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу директора ФГ Надія Шелестовського Г.Г. залишає без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року - без змін.

В задоволенні апеляційної скарги Директора ФГ Надія Шелестовського Г.Г. відмовлено, а тому колегія суддів, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати залишає за апелянтом.

Керуючись ст.ст.141,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу директора ФГ Надія Шелестовського Г.Г.- залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 грудня 2018 року (постановленого суддею Шимчик Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до фермерського господарства Надія про визнання недійсними договорів оренди землі - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, але на умовах та в порядку визначеному ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 04 квітня 2019 року.

Судді: Гончар Н.І.

Пономаренко В.В.

Фетісова Т.Л.