Рішення

від 04.04.2019 по справі 477/152/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/152/19

Провадження №2/477/391/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Л.М.Семенової,

при секретарі Сірюк С.В.,

за участю:

прокурорів - Ільницької-Юртаєвої А.І., Бавикіна В.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

у підготовчому судовому засіданні по цивільній справі за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

18 січня 2019 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2, в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 12.11.2015 року №1588/27-15-СГ, зі змінами внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 24.12.2015 року №2492-СГ, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах населеного пункту Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Також просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.04.2016 року №14-3590/14-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4823355700:11::000:0444) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані в межах населеного пункту Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області.

Просить скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №14593664 від 17.05.2016 року про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4823355700:11:000:0444 за ОСОБА_2

Окрім того, просить зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області вище вказану земельну ділянку та стягнути з відповідача судовий збір.

30 січня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, розпочате підготовче провадження, що завершене 19 березня 2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 повторно звернувся до органу виконавчої влади за отриманням безоплатно з земель державної чи комунальної власності земельної ділянки одного і того ж виду призначення, при цьому вже використавши раніше максимально визначений Земельним кодексом розмір даного виду земельної ділянки, а відповідач - ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в Миколаївській області, не перевіривши використання ОСОБА_2 раніше цього права, безпідставно надало дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, потім затверджено цей проект та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для особистого селянського господарства площею 0,2 га, що є порушенням ч.1 ст.121 Земельного кодексу України.

У своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, пославшись на його право з отримання другої земельної ділянки як учасника бойових дій під час АТО. Вказує, що право власності стосовно спірної земельної ділянки набув за рішенням компетентного на те органу, отже посилається на законність своїх прав та просив у задоволенні позову відмовити. Стосовно судового збору, зауважив, що він, відповідно до п. 13 ст. 5 ЗУ Про судового збору відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати судового збору.

Відповідач - Управління Держгеокадастру в Миколаївській області не визнало вимоги в частині скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області 12.11.2015 року зі змінами від 24.12.2015 року №2492-СГ, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, посилаючись на приписи ЗК України, зокрема положення частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, згідно якої підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель, адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Стосовно рішення про передачу у власність відповідача земельної ділянки, вказує, що таке стало можливе із зловживанням своїми правами ОСОБА_2, який не повідомив про використане ним право на отримання безоплатно земельної ділянки одного й того ж виду в максимальних розмірах, а перевірка такого на Управління вимогами ЗК України не покладено. Посилаючись на зловживання своїми правами відповідачем ОСОБА_2, Управління Держгеокадастру вважає, що судові витрати про справі має бути в повному обсязі покладено на відповідача ОСОБА_2

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала в межах доводів позовної заяви та просила про їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Підтвердив обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач - Управління Держгеокадастру свого представника до суду не направило, однак про дату, час та місце судового засідання повідомлений належно, що підтверджується даними зворотнього поштового повідомлення, у зв'язку з чим, відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника даного Управління.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.116 Земельного кодексу України (далі ЗК), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За положеннями ч.3 цієї ж статті, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 4 ст.116 ЗК передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Вказані норми, визначені ст.121 ЗК, та норма земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства становить не більше 2,0 гектара.

Відповідно до п.14 ст.12 ЗУ Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту , на що посилається відповідач ОСОБА_2 як підставу повторного отримання ним земельної ділянки одного виду, то учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги як першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Відповідно до постанови КМУ від 7 червня 2017 року №413 Про деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , визначено стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Суть постанови зводиться до того, що обласні органи Держгеокадастру при розпорядженні земельними ділянками державної власності зобов'язані враховувати пріоритет їх передання учасникам антитерористичної операції, тобто особам, які визначені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Згідно даної постанови, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність у межах норм безоплатної приватизації повинні: визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області (крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 (що стосується прав осіб з інвалідністю внаслідок війни) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Тобто учасники АТО мають пріоритетне (першочергове) право на отримання земельної ділянки, а не додаткове.

Зі змісту наданих письмових доказів слідує, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 4823355000:09:000:0081 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства згідно Державного акту ЯА №071610 від 24.05.2005 року, та право власності щодо якої зареєстрував лише 12.03.2018 року за №252466430 (а.с. 17).

Згідно копії технічної документації із землеустрою, вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 із земель запасу в межах території Первомайської селищної ради для ведення особистого селянського господарства, на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації від 14.03.2005 року №105- р (а.с. 47-54).

Отже, з отриманням вище вказаної земельної ділянки ОСОБА_2 використав в повному обсязі, тобто в граничних нормах (ст. 121 ЗК), своє право на безоплатне отримання земельної ділянки з земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства.

Однак, відповідно до заяви від 01.10.2015 року, ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, як учасник АТО.(а.с. 30).

Наказом Головного управління Держгеокадастру від 12 листопада 2015 року №1588 СГ, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с. 29).

18 квітня 2016 року ОСОБА_2 подав до даного Управління заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (а.с. 24).

28 квітня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області прийнято наказ №14-3590/14-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 4823355700:11:000:044 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Первомайської селищної ради Жовтневого району Миколаївської області (а.с. 23).

Жодна з вказаних земельних ділянок не належать до земельної частки (паю), отже положення ч.2 ст. 121 ЗК на дані правовідносини не розповсюджується.

Згідно ст. 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 ЗК передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно підпункту 13 пункту 4 Положення про ОСОБА_2 управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Проте, виходячи з положень, наведених вище норм матеріального права, прийняте відповідачем - головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області рішення, зокрема наказ від 28 квітня 2016 року № 14-3590/14-16-СГ про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, не ґрунтується на нормах закону, адже суперечить вимогам ст.121 Земельного кодексу України та рівності прав громадян в отриманні державного чи комунального майна у власність, а тому, відповідно до положень ст. 155 ЗК України, ст.393 ЦК України, має бути визнаний незаконним та скасований.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 15), підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823355700:11:000:044 є наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.04.2016 року №14-3590/14-16-СГ, тобто реєстрація даного права є похідним від вказаного наказу, отже із визнанням даного наказу незаконним, підлягає скасуванню і проведена за ним державна реєстрація речових прав.

Окрім того, без скасування даної реєстрації та повернення майна, що вибуло з власності держави без відповідної правової підстави, не може бути досягнуто захисту і відновлення порушеного права.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-3090цс15, від 08.06.2016 у справі №6-3089цс-15.

За вказаного, задоволенню також підлягають і вимоги про покладення обов'язку на відповідача ОСОБА_2 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4823355700:11:000:044).

Стосовно посилань представника відповідача ОСОБА_2 про законні очікування останнього на неоспорюваність його прав як власника спірного майна, адже таке право набуте за рішенням компетентного органу, то суд виходить із того, що законне очікування не може протиставлятися положенням ч.2 ст.19 Конституції України про пріоритетність забезпечення правового порядку.

Отже, якщо судом установлено незаконність набуття права власності, відсутні підстави застосовувати концепцію легітимних очікувань або надати їй перевагу порівняно з нормами ст.19 Конституції України та Земельного кодексу України, що стосуються набуття права власності на земельну ділянку.

Щодо вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру від 12.11.2015 року №1588/27-15 СГ зі змінами відповідно до наказу цього ж Управління від 24.12.2015 року №2492-СГ про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою, то згідно частини 7 статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, вказаний перелік є вичерпним.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 27.03.2018 року у справі №463/3375/-15а.

Більш того, з виготовленням проекту, дозвіл на що надано даним актом індивідуальної дії, останній вичерпав свою дію та його скасування не тягне будь яких юридичних наслідків і не сприяє відновленню порушеного права.

За наведеного, вимоги про визнання незаконним та скасування наказів Управління від 12.11.2015 року №1588/27-15-СГ та змін до нього від 24.12.2015 року №2492-СГ, задоволенню не підлягають.

Стосовно судового збору, то посилання відповідача ОСОБА_2 про його звільнення від судового збору відповідно до п.13 ст.5 ЗУ Про судовий збір не заслуговують на увагу, адже питання стосується не порушеного права позивача як учасника бойових дій, а навпаки.

Щодо посилань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про стягнення витрат судового збору з ОСОБА_2 в повному обсязі, як особи за цілеспрямованими діями якої введено в оману дане Управління з наявності права на отримання земельної ділянки, то суд вважає, що неповідомлення особою стосовно використаного права, не звільняє орган, відповідальний за розпорядження державним чи комунальним майном, від належного розпорядження цим майном відповідно до вимог Закону.

При зверненні до суду, прокурором за кожною з заявлених 4-х вимог, сплачено суму судового збору по 1921 грн., всього 7684грн, а також судовий збір за заявою про забезпечення позову - 960,50грн.

Із заявлених, задоволено три вимоги, з яких вимога про зобов'язання повернення майна висунута безпосередньо до ОСОБА_2, та вжиті заходи забезпечення позову стосувалися обмежень з дій, вчинення яких було можливе лише ОСОБА_2, як власником спірного майна, з чого суд вважає за необхідне безпосередньо з ОСОБА_2 стягнути на користь позивача судові витрати за заявою про забезпечення позову в сумі 960,50 грн. та за вимогою про зобов'язання повернення майна в сумі 1921 грн., та необхідним стягнути з обох відповідачів в рівних частках суму судового збору за двома іншими задоволеними вимогами на суму 3842 грн., тобто з кожного по 1921 грн. Таким чином, з ОСОБА_2 належить стягнути судові витрати в загальній сумі 4802, 50 грн., та з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ Про судоустрій і статус суддів , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів, скасування запису в Державному реєстрі речових прав, повернення земельної ділянки, - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.04.2016 року №14-3590/14-16-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 4823355700:11::000:0444) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані в межах населеного пункту Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №14593664 від 17.05.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823355700:11:000:0444 за ОСОБА_2.

Зобов'язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку за кадастровим номером 4823355700:11:000:0444, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області.

У задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 12.11.2015 року №1588/27-15-СГ, зі змінами внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 24.12.2015 року №2492-СГ, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах населеного пункту Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, особистий код платника податків НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь прокуратури Миколаївської області судові витрати в сумі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп. (р.р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на користь прокуратури Миколаївської області судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. (р.р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва МФО 820172).

Відповідно до ч.7 та ч. 8 ст. 158 ЦПК України, застосовані судом заходи забезпечення позову згідно ухвали від 31 січня 2019 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 04 квітня 2019 року, з якої обчислювати строк на подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

З повним текстом рішення учасники справи можуть ознайомитись та отримати його копію в канцелярії суду 04 квітня 2019 року.

Суддя Л.М. Семенова