Ухвала

від 01.04.2019 по справі 2-2373/10

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2373/10

Провадження № 6/456/53/2019

УХВАЛА

судового засідання

01 квітня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию подання державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Стрийського міськрайонного ВДВС ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим листом № 2-2373/10, виданим 19.10.2010, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Стрийського МРЦЗ 1765,05 грн. витрат, пов'язаних з перебуванням ОСОБА_2 на обліку як безробітної.

В обґрунтування подання державний виконавець покликався на те, що на виконанні у Стрийського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області знаходиться виконавче провадження № 56367696 з виконання виконавчого листа № 2-2373/10, виданого 19.10.2010, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Стрийського МРЦЗ 1765,05 грн. витрат, пов'язаних з перебуванням ОСОБА_2 на обліку як безробітної. Рішення Стрийського міськрайонного суду в справі № 2-2373/10 на даний час не виконано, декларацію боржником не надано, будь-який дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження .

На виклики державного виконавця боржник не з'являється, причину неявки не повідомляє, пояснення щодо причини невиконання рішення суду не надає.

Під час виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що згідно з інформацією, наданою на запити останнього, у боржника відсутнє належне на праві власності майно. Враховуючи вищенаведене, вважає, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, а тому її слід тимчасово, до виконання судового рішення, обмежити у праві виїзду за кордон.

Державний виконавець Гопей В.І. в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про розгляд подання за її відсутності, подання підтримує та просить його задовольнити.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом, для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосібта в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1). Виконавець зобов'язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 2).

Судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 знаходиться виконавче провадження №56367696 щодо виконання рішення Стрийського міськрайонного суду в справі № 2-2373/10 за виконавчим листом, виданим 19.10.2010.

Постановою державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 від 10.05.2018 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2373/10 від 19.10.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Стрийського МРЦЗ 1765,05 грн. витрат, пов'язаних з перебуванням ОСОБА_2 на обліку як безробітної.

Станом на день звернення до суду рішення не виконано, а боржник ОСОБА_2 ухиляється від його виконання, не здійснює будь-яких дій, спрямованих на сплату коштів, за рахунок належного їй майна та доходів.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття ухилення і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

Отже, з погляду значення словосполучення ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження , означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною . При чому згідно з ч. 3 вказаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Теоретично невиконання зобов'язання може бути зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання та має змогу виконати зобов'язання в повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Проте, лише самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

В даному випадку, державним виконавцем встановлено, що жодного майна у боржника немає.

З відповідей Пенсійного фонду України від 23.01.2019 встановлено, що боржник ОСОБА_2 серед осіб, які отримують пенсію, та осіб, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, не числиться. Також відповідно до даних державного земельного кадастру ОСОБА_2 на території Стрийського району, м. Стрия та міста Моршина земельних ділянок у власності немає.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України ґрунтується лише на запитах та відповідях реєструючих органів. Будь-які письмові докази того, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд вважає, що саме невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків.

Також, суду не надано даних, чи боржник за обліками ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Окрім цього, до подання не долучено жодних доказів, з яких можливо було б зробити висновок, чи дійсно мало місце ухилення боржника від виконання рішення суду, яке полягає в тому, що вона вчиняє будь-які свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні при тому, що виконати цей обов'язок у неї є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від неї об'єктивні обставини. Відсутні такі відомості й в змісті подання. Зокрема, державним виконавцем не долучено до матеріалів справи підтвердження того, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про виклики державного виконавця.

Судом встановлено, що матеріалах подання відсутні достатні докази використання державним виконавцем передбачених законом інструментів і повноважень для стягнення боргу без обмеження свободи пересування боржника, що є додатковим заходом забезпечення виконання судового рішення, якщо загальновживані заходи стягнення є недостатніми, вичерпані тощо. Таке обмеження не повинно застосовуватися, якщо не є вкрай необхідним і обґрунтованим.

Державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення, тобто наявність реальної можливості виконати зобов'язання. Однак подання державного виконавця, а також документи, додані до нього, не містять будь-яких обґрунтованих доказів саме умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Зазначені матеріали свідчать про факт наявності зобов'язань у боржника, однак не про факт ухилення останнього від виконання рішення суду.

За таких обставин суд вважає, що державним виконавцем не наведено достатніх обґрунтувань того, чи дійсно боржник свідомо в повній мірі не виконує належні до виконання зобов'язання, чи у нього є на це об'єктивні причини.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доводи, наведені державним виконавцем в поданні, необґрунтованими, оскільки наявність у боржника вищевказаної непогашеної заборгованості не є достатньою підставою для обмеження його права на пересування та виїзду за межі України, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, ст. 33 Конституції України, Законом України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні подання державного виконавця Стрийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.В.Гула