Ухвала

від 21.03.2019 по справі 753/18640/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , та власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 , та на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_6 з забороною розпоряджатися та користуватися цим майном.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , та власник майна ОСОБА_6 просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою скасувати арешт накладений на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Так, апелянти не погоджуються з висновками слідчого судді щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, вважаючи, що стороною обвинувачення, у відповідності до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу України, не доведено існування таких обставин. Крім того, згідно доводів апеляційних скарг, розгляд вказаного клопотання відбувся з численними порушеннями норм процесуального закону, зокрема поза межами строку встановленого КПК для розгляду таких клопотань, без повідомлення власників майна, а також без належного і повного дослідження матеріалів провадження.

Додатково власник майна ОСОБА_6 зазначає, що в оскаржуваному рішенні допущено описку, оскільки квартира АДРЕСА_4 не є об`єктом житлової нерухомості, як про це зазначено в ухвалі слідчого судді. Крім того, апелянт просить врахувати, що він є добросовісним набувачем майна та не має процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.

Одночасно адвокат ОСОБА_8 ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, зазначаючи, що ОСОБА_7 не повідомлявся про дату розгляду клопотання, а з матеріали судового провадження вони ознайомилися 12 жовтня 2018 року, після чого ними подавалася скарга в порядку ст. 174 КПК України, а відтак представник просить визнати причину пропуску строку поважною.

Також, з відповідним клопотанням звернувся і ОСОБА_6 , посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання слідчого відбувся без його повідомлення, а копію ухвали слідчого судді він отримав 22 грудня 2018 року, але подати апеляційну скаргу в п`ятиденний термін він не мав змоги через хворобу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власників майна ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власників, колегія суддів погоджується з доводами апелянтів про поважність причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується доводів поданих апеляційних скарг про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді перевіряється лише в межах поданих апеляційних скарг та лише щодо арешту майна належного ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ,

Згідно вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в тому числі і арешт майна, має неухильно дотримуватися вимог закону.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ,в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Так, слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100020008106 від 21 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Як вбачається з наданих матеріалів, до Дарницького УП ГУ НП у місті Києві надійшла колективна заява ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про те, що у невстановлений час голова Дочірнього підприємства «ДАРНИЦЯ-1» (далі ДП «ДАРНИЦЯ-1» код ЄДРПОУ 30108660, юридична та фактична адреса: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26-Б та ОСОБА_7 , шляхом зловживання службовим становищем, тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе та іншої фізичної особи використав службове становище всупереч інтересам служби, що завдало шкоди охоронюваним законом правам, громадським інтересам та інтересам юридичних осіб, заволодівши майновими правами на чотири квартири.

В ході досудового розслідування було встановлено, що в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_5 , експлуатуючою організацією, що обслуговує будинок та прибудинкову територію було ДП «ДАРНИЦЯ-1», директором якої є ОСОБА_7 . Даний будинок будувався АТ ХК «Київміськбуд». Квартири №1, №132, №134 та АДРЕСА_1 , являлись службовими, та використовувались в службових цілях. ДП «ДАРНИЦЯ-1» надавало експлуатаційні послуги по обслуговуванню для восьми будинків.

В 2016 році директор ДП «ДАРНИЦЯ-1» ОСОБА_13 , оформив вищевказані службові квартири, як власність ДП «ДАРНИЦЯ-1». Як підставу для оформлення він надав розпорядження Київської державної адміністрації №725 від 14 вересня 2010 року, розподіл загальної площі квартир у житлових будинках на 2010 рік та додатки №1, №2, та №3.

Всі вищевказані документи не дають ніякого права директору ДП «ДАРНИЦЯ-1» ОСОБА_7 для оформлення цих квартир, як власність ДП «ДАРНИЦЯ-1», так як в жодному з них відсутні правовстановлюючі норми відносно ДП «Дарниці-1» та його директора.

Після цього, від імені ДП «ДАРНИЦЯ-1», проводиться продаж квартир іншим набувачам. Вище згадані документи, стали підставою для приватних нотаріусів: ОСОБА_14 (кв. АДРЕСА_6 , № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ), та ОСОБА_15 (кв. АДРЕСА_7 ) по оформленню купівлі-продажу квартир іншим особам.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та матеріалів виїмки чотирьох реєстраційних справ 24 лютого 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 незаконно зареєструвала права приватної власності за Дочірнім підприємством «ДАРНИЦЯ-1» (код ЄДРПОУ: 30108660).

В ході досудового розслідування виявлені та задокументовані чисельні факти зловживань під час реєстрації речових прав на нерухоме майно, з боку державного реєстратора ОСОБА_16 (приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу). Так, остання у період з 24 лютого 2016 року по 26 лютого 2016 року безпідставно зареєструвала права власності на чотири квартири за ДП «ДАРНИЦЯ-1» (ЄДРПОУ 30108660), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Урлівська, 36, кв. №1, №132, №134, №281.

В порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 ОСОБА_16 , під час реєстрації речових прав на квартири, які розташовані за адресою: АДРЕСА_8 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 , №281:

1. не встановила, під час використання своїх повноважень, як державного реєстратора, відносно квартир, відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а саме наявність факту, з якими закон пов`язує можливість виникнення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2. не перевірила, під час використання своїх повноважень, як державного реєстратора, документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та/або відмови в державній реєстрації прав;

3. по жодній з квартир, під час проведення державної реєстрації прав на квартири, не запитала відомості від заявника та/або Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про включення даних жилих приміщень, до числа службових та їх виключення;

4. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності без оригіналів документів, необхідних для проведення таких дій або їх копій, оформлених відповідно до законодавства;

5. прийняла до розгляду та розглядала заяви, про державну реєстрацію прав з подальшим прийняттям рішень, від неналежної особи;

6. зареєструвала права власності на чотири квартири, обравши підставу виникнення права власності розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №725 видане 14 вересня 2010 року, в якому немає жодного правоустановчого пункту та/або абзацу, яким би закріплювались або передавались права власності на квартири до ДП «ДАРНИЦЯ-1» (ЄДРПОУ 30108660), тощо.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевими бенефіцеарними власниками (контролерами) ДП «ДАРНИЦЯ-1» (ЄДРПОУ 30108660) є ОСОБА_17 та ОСОБА_7 .

Згідно матеріалів виїмок, в подальшому для легалізації незаконно привласнених квартир в буд. АДРЕСА_5 , ОСОБА_17 та ОСОБА_7 розпродають їх від імені ДП «ДАРНИЦЯ-1», наступним особам:

- кв. АДРЕСА_6 продано ТОВ «ЗІГ-ЖИТЛОСЕРВІС» кінцевими бенефіцеарними власниками (контролерами) якого є доньки ОСОБА_17 та ОСОБА_7 ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , відповідно;

- кв. АДРЕСА_4 продана дочці ОСОБА_17 ОСОБА_18 ;

- кв. АДРЕСА_7 продана головному бухгалтеру ДП «ДАРНИЦЯ-1» - ОСОБА_20 ;

- кв. №281 продана самому кінцевому бенефіцеарному власнику (контролеру) ДП «ДАРНИЦЯ-1» - ОСОБА_7 .

Крім того, досудовим слідством встановлено, що операції по легалізації незаконно здобутого майна, тобто купівлі-продажу квартир були проведені по занижених цінах. Так, згідно матеріалів виїмок, квартири в буд. АДРЕСА_5 , були продані за наступними цінами:

- - кв. №1 загальною площею 79,28 м.2 продана ТОВ «ЗІГ-ЖИТЛОСЕРВІС» кінцевими бенефіцеарними власниками (контролерами) якого є доньки ОСОБА_17 та ОСОБА_7 ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , відповідно, лише за 142982 грн.;

- кв. АДРЕСА_4 загальною площею 79,28 м. 2 продана дочці ОСОБА_17 ОСОБА_18 лише за 142823 грн.;

- кв. АДРЕСА_7 загальною площею 62, 94 м.2 продана головному бухгалтеру ДП «ДАРНИЦЯ-1» - ОСОБА_20 лише за 138447 грн.;

- кв. АДРЕСА_3 загальною площею 76,84 м.2 продана самому кінцевому бенефіцеарному власнику (контролеру) ДП «ДАРНИЦЯ-1» - ОСОБА_7 лише за 142000 грн.

Під час досудового слідства встановлено, що на даний час, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, квартири АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_9 , двічі були перепродані третім особам.

При цьому, згідно, відомостей отриманих від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) квартири № 1, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 мали цільове призначення та статус службових.

Згідно, відомостей наданих Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 ніколи не включались до службової житлової площі та не виключалися. Тобто, ні ОСОБА_17 ні ОСОБА_7 не поставили на облік вказані квартири, приховавши їх від Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Постановою слідчого Дарницького УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 від 30 липня 2018 року квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12016100020008106.

Перевіривши вище наведені обставини, колегія суддів вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали містять достатньо приводів і підстав для накладення арешту на зазначені об`єкти нерухомості з метою збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Сукупність доданих до клопотання слідчого матеріалів є достатньою вважати, що квартири АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 можуть бути об`єктом кримінально протиправних дій, набутими незаконним шляхом та бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що він є добросовісним набувачем майна та не перебуває у процесуальному статусі підозрюваного, то слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Доведено слідчим і існування ризиків пошкодження, використання, передачі майна, що відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України дає підстави для заборони ним користуватися.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

Посилання апелянтів на порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання про арешт майна є безпідставними та спростовуються наданими суду матеріалами.

Ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення їх власників, не є порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки ст. 172 КПК України надає таке право слідчому судді, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою його забезпечення.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , та власника майна ОСОБА_6 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_7 та на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_6 , з забороною розпоряджатися та користуватися цим майном, залишити без зміни, а апеляційні скарги представника ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , та власника майна ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/775/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_21

Доповідач: ОСОБА_1