Постанова

від 25.03.2019 по справі 909/645/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2019 р. Справа №909/645/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників учасників процесу:

прокурор: Яворський Я.Т.

від позивача: ОСОБА_2 - представник,

від відповідача: ОСОБА_3 - адвокат,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Рибгосп Бурштинський б/н від 03.01.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 (суддя Кобецька С.М., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 07.12.2018)

у справі № 909/645/18

за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Рибгосп Бурштинський , м. Бурштин Івано-Франківської області

про стягнення 670 487,61 грн,

В С Т А Н О В И В :

Першим заступником прокурора Івано-Франківської області на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області позов до товариства з обмеженою відповідальністю Рибгосп Бурштинський про стягнення 670 487,61 грн шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами позивача на підставі відповідного наказу, було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами проведеної перевірки було складено акт № 393 від 15.12.2017, яким встановлено засмічення земельних ділянок. Також було складено припис № 287 від 15.12.2017 та зобов'язано відповідача вжити заходів щодо недопущення засмічення земель і ліквідувати засмічення землі в термін до 15.02.2018 згідно вимог чинного законодавства, згодом складено протокол № 00019 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 00019 від 20.02.2018 та накладено штраф в сумі 1700,00 грн, оскільки припис позивача виконано не було. Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що будь-яких договорів чи дозволів на вивезення (утилізацію) ТПВ відповідачем не подано. Позивач стверджує, що вищенаведені обставини є порушенням вимог ст. 96 Земельного кодексу України , ст.17 Закону України Про відходи , ст.35 Закону України Про охорону земель , у зв'язку з чим, наявні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування заподіяної ним шкоди у відповідному розмірі.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 (суддя Кобецька С.М.) у справі № 909/645/18 позов задоволено в повному обсязі. Стягнено з ТОВ Рибгосп Бурштинський до Фонду охорони навколишнього природного середовища Бурштинської міської ради 670 487,61грн шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки та 10 057,31грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що прокурором та позивачем наданими у справі доказами доведено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що полягає у засміченні земельної ділянки твердими побутовими відходами.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідачем не спростовано доводів позивача та прокурора, за таких обставин в даному випадку наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами, відпрацьованими масляними фільтрами та шинами, які завдають шкідливого впливу на стан земель; протиправна поведінка відповідача, яка полягає у засміченні земельної ділянки та невжиття заходів щодо усунення порушень; безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства та вина особи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, товариством з обмеженою відповідальністю Рибгосп Бурштинський подано апеляційну скаргу б/н від 03.01.2019, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги доводи сторони відповідача про те, що для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди, що в даному випадку, на думку скаржника, є недоведеним. Зокрема, скаржник зазначає, що в матеріалах справи немає жодного доказу про забруднення земельної ділянки, яку використовує останній, так як з доводів позивача випливає, що на момент розгляду справи в суді засмічення земельної ділянки відсутнє. Також не доведено, що відповідач допустив засмічення своєї території, оскільки діяльність останнього пов'язана з розведенням та переробкою риби, а не виготовленням шин чи масляних фільтрів.

Разом з тим скаржник стверджує, що штраф, який був покладений на фінансового директора скаржника ним не був сплачений, про що останній звернувся в правоохоронні органи, оскільки вважає, що інспектори екологічної інспекції самостійно сплачують штраф замість посадових осіб підприємств, аби тим самим підтвердити їх вину, відтак вважає, що квитанція про сплату частини штрафу є неналежним доказом.

Скаржник також покликається на те, що на його території є інші орендарі, які здійснюють господарську діяльність. Щодо акту перевірки скаржник звертає увагу на те, що такий акт підписаний не уповноваженою особою зі сторони скаржника, а двірником, підпис не скріплений печаткою підприємства, однак суд лишив дані обставини поза увагою.

Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області подано відзив, в якому останній спростовує доводи апеляційної скарги, зазначивши, що складений працівниками інспекції акт перевірки є належним доказом, оскільки є неоскарженим. Щодо підписання даного акту, позивач стверджує, що перед складанням акту інспектор з'ясовує відомості та повноваження у особи, яка присутня від товариства, відтак зі сторони останнього був виконуючий обов'язків директора товариства. Крім того, позивач заперечує доводи скаржника, що діяльність відповідача пов'язана з розведенням та переробкою риби, а не виготовленням шин чи масляних фільтрів, зазначивши, що в розділі акту зазначено, які саме з діяльності товариства утворюються види ТП відходів, договори на утилізацію даних ТПВ відсутні, про що було інспектором винесено припис на укладення даних договорів, які були відсутні на момент проведення перевірки.

Крім того, з поданого прокурором договору оренди цілісного майнового комплексу та акту приймання-передачі вбачається, що скаржник є єдиним користувачем тих майнових комплексів та земельних ділянок, які було взято в оренду у Фонду державного майна України.

Прокурором також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи скаржника, покликаючись на те, що складений та підписаний без будь-яких зауважень акт перевірки, припис, а згодом і протокол про адміністративне порушення, підтверджують факт протиправної поведінки скаржника, який використовує для своєї діяльності земельну ділянку, на якій було встановлено факт порушення природоохоронного законодавства.

Прокурор також вважає надуманим твердження скаржника про те, що зазначені у акті перевірки особи не були уповноваженими представниками скаржника, оскільки відповідачем в судових засіданнях підтверджено, що виконавчий директор ОСОБА_4 на момент перевірки перебував на лікарняному, однак доказів таких не подав, крім того, інспекторів позивача було допущено на територію скаржника. Таким чином, доводи скаржника не підтверджені жодними доказами, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2019 справу №909/645/18 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5, суддям Орищин Г.В. та Желіку М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №909/645/18 (колегія суддів у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В., Желіка М.Б.) скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Рибгосп Бурштинський б/н від 03.01.2019.

Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області подано клопотання № 02-11/132 від 16.01.2019 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 призначено розгляд справи в режимі відеоконференції на 12.02.2019. Забезпечення проведення відеоконференції покладено на Господарський суд Івано-Франківської області.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 та від 12.03.2019 розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В судове засідання 25.03.2018, яке відбулось в режимі відеоконференції, від скаржника з'явився адвокат ОСОБА_3, подав через канцелярію суду клопотання б/н від 22.03.2019 (вх. № ЗАГС 01-04/1889/19 від 25.03.2019) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме довідки від 20.03.2019 Галицького відділення АТ КБ Приватбанк , квитанцію про сплату коштів (штрафу) та фіскальний чек (квитанція) про надсилання даних документів прокурору та позивачу, зазначивши, що дані докази є спростуванням доводів позивача та прокурора, про те, що фінансовим директором згідно складеного працівником позивача протоколу про адміністративне порушення було сплачено частину коштів в сумі 255 грн, чим визнано факт засмічення земельної ділянки ТПВ. Представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав, просив задоволити апеляційну скаргу та рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Від сторони позивача з'явилася ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності № 02-12/12 від 03.01.2019 виданої Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області. Представник позивача проти поданих скаржником доказів усно заперечив, зазначивши, що скаржник не обгрунтовує, чому такі докази не були подані в суді першої інстанції, також заперечив проти апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від прокуратури в судове з'явився прокурор Яворський Я.Т., проти долучення скаржником доказів усно заперечив, вказавши на те, що скаржник у клопотанні не обгрунтовує причину неподання таких доказів суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі. Також заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доводи представників сторін, розглянувши та дослідивши клопотання б/н від 22.03.2019 (вх. № ЗАГС 01-04/1889/19 від 25.03.2019) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме довідки від 20.03.2019 Галицького відділення АТ КБ Приватбанк , квитанцію про сплату коштів (штрафу) та фіскальний чек (квитанція) про надсилання даних документів прокурору та позивачу, яке було подано суду апеляційної інстанції в процесі розгляду справи, прийшла до висновку, таке клопотання слід долучити до матеріалів справи, так, як останнє подано через канцелярію Західного апеляційного господарського суду та зареєстроване судом відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, однак слід зазначити наступне.

З поданого представником скаржника клопотання б/н від 22.03.2019 (вх. № ЗАГС 01-04/1889/19 від 25.03.2019) про долучення до матеріалів справи доказів вбачається, що останній просить долучити довідку від 20.03.2019 Галицького відділення АТ КБ Приватбанк з тексту якого вбачається, що кошти сплачені згідно квитанції № 0.0.980704764.1 від 06.03.2018 в сумі 255,00 грн - сплата адмінштрафу за порушення екологічного законодавства за ОСОБА_4, сплачено іншою особою.

Разом з тим, скаржник у клопотанні про долучення додаткових доказів не обгрунтовує причину неподання таких доказів суду першої інстанції, що є порушенням ч. 8 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, пояснення представників сторін та прокурора в судовому засіданні, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як уже було зазначено вище, перший заступник прокурора Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Рибгосп Бурштинський про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки в сумі 670 487,61грн.

Звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, прокурор зазначив, що незважаючи на виявлені порушення у грудні 2017 року органом державної влади - Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області до моменту звернення до суду не вжито вичерпних заходів для стягнення шкоди, заподіяної навколишньому середовищу.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, на яку покладаються функції, серед яких представництво інтересів держави в суді у випадках і в порядку, передбаченому законом.

Статтею 131-1 Конституції України закріплено, що організація і порядок діяльності прокуратури визначається законом.

Відповідно до cт. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 вказаної статті Закону передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи те, що термін інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах , означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Судовою колегією встановлено та вбачається з поданих до позовної заяви документів, а саме з акту перевірки, виявлені порушення були встановлені у грудні 2017 року органом державної влади - Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області, однак, до моменту звернення до суду останнім не вжито вичерпних заходів для стягнення шкоди, заподіяної навколишньому середовищу.

З урахуванням вищенаведеного, пред'явлення першим заступником прокурора Івано-Франківської області даної позовної заяви в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, викликано з метою захисту інтересів держави та здійснюється відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області №451 від 04.12.2017 щодо проведення перевірок господарських об'єктів області (а.с.24), державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Івано-Франківській області в період з 07.12.2017 по 15.12.2017 здійснено обстеження земельних ділянок, на яких, як стверджує позивач, здійснює діяльність товариство з обмеженою діяльністю Рибгосп Бурштинський та перебувають в користуванні останнього. За наслідками перевірки посадовими особами було складено Акт щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 393 (26-37).

З вищезазначеного акту вбачається, що ТОВ Рибгосп Бурштинський утворює наступні види відходів: тверді побутові відходи, фільтра масляні відпрацьовані, ганчір'я промасляне, шини відпрацьовані, акумулятори відпрацьовані, лампи відпрацьовані, відходи переробки риби. Договори на передачу даних відходів відсутні. Підприємством представлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) обслуговування цілісного майнового комплексу для рибогосподарських цілей аквакультури відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №68 від 15.02.2017, а також державні акти на право постійного користування землею видані Коростовичівською сільською радою, Бурштинською селищною радою Державному підприємству рибне господарство Галицький , цільове використання - для виробничої діяльності, загальна площа - 9,9372га. При натурному обстеженні даних земельних ділянок виявлено засмічення твердими побутовими відходами, відпрацьованими масляними фільтрами, шинами відпрацьованими - ділянка №1 розміром 3м-14м, висотою 0,5м прямокутної форми, ділянка №2 розміром 1,5м-2м, висотою 0,3 м прямокутної форми, ділянка №3 розміром 4м-9м, висотою 0,3м прямокутної форми. Обміри земельних ділянок проведен повіреною рулеткою, складено карту - схему, проведено фото фіксацію засмічення (а.с. 26-36, 37).

Водночас Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області винесено припис №287 від 15.12.2017 (а.с.38-39), яким зобов'язано ТОВ Рибгосп Бурштинський , зокрема вжити заходів щодо недопущення засмічення земель та ліквідувати засмічення землі в термін до 15.02.2018.

Протоколом про адміністративне правопорушення №00019 від 20.02.2018 (а.с.50) державним інспектором Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області зафіксовано невиконання ТОВ Рибгосп Бурштинський припису №287 від 15.12.2017 та наявність засмічення земельної ділянки кадастровий номер 2621210300:01:002:0543 твердими побутовими відходами і, як наслідок, постановою №00019 від 20.02.2018 (а.с.51) на фінансового директора підприємства накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00грн. Квитанцією №0.0.980704764.1 від 06.03.2018 (а.с.64) фінансовим директором ТОВ Рибгосп Бурштинський частково сплачено штраф в розмірі 255,00грн.

З урахуванням вищенаведеного, позивачем в подальшому, на підставі ОСОБА_6 визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997 із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007, у відповідності до розрахунку (а.с.52), визначено розмір шкоди від засмічення земельної ділянки ТОВ Рибгосп Бурштинський в розмірі 670 487,61грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №5/18-1 від 07.06.2018 про відшкодування шкоди в сумі 670 487,61грн (а.с.54-56), однак відповідачем вищезазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.

З позовної заяви вбачається, що у зв'язку із тим, що відповідачем не сплачено суму шкоди завданої неправомірними діями, які були виявлені інспекцією та останньою не вжито вичерпних заходів для стягнення такої шкоди, перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся з позовом до суду, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю Рибгосп Бурштинський про стягнення 670 487,61 грн шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки.

Отже, предметом судового розгляду є вимога про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 670 487,61грн.

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про охорону земель об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Акту № 393 від 15.12.2017 ТОВ Рибгосп Бурштинський утворює наступні види відходів: тверді побутові відходи, фільтра масляні відпрацьовані, ганчір'я промасляне, шини відпрацьовані, акумулятори відпрацьовані, лампи відпрацьовані, відходи переробки риби. Договори на передачу даних відходів відсутні. Підприємством надано під час проведення перевірки технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) обслуговування цілісного майнового комплексу для рибогосподарських цілей аквакультури відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №68 від 15.02.2017, а також державні акти на право постійного користування землею, видані Коростовичівською сільською радою, Бурштинською селищною радою Державному підприємству рибне господарство Галицький , цільове використання - для виробничої діяльності, загальна площа - 9,9372га. При натурному обстеженні даних земельних ділянок № № 1, № 2 та №3, виявлено засмічення твердими побутовими відходами, відпрацьованими масляними фільтрами, шинами відпрацьованими №1 розміром 3м-14м, висотою 0,5м прямокутної форми, №2 розміром 1,5м-2м, висотою 0,3 м прямокутної форми, №3 розміром 4м-9м, висотою 0,3м прямокутної форми. Обміри земельних ділянок проведені повіреною рулеткою, складено карту - схему, проведено фото фіксацію засмічення (а.с. 26-36, 37).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 07.02.2013 проведено державну реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою діяльністю Рибгосп Бурштинський , предметом діяльності якого, згідно даних органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік є: прісноводне рибництво (аквакультура).

Разом з тим, Товариство з обмеженою діяльністю Рибгосп Бурштинський є правонаступником майнових прав та обов'язків Державного підприємства рибне господарство Галицький , згідно передавального акту від 31.03.2016 (пункт 1.3. статуту ТОВ Рибгосп Бурштинський , затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства №2 від 20.07.2016). Вищенаведені обставини відповідачем не спростовано.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір №09/14 від 25.02.2014 та акт приймання передачі державного майна №1 від 25.02.2014, з яких вбачається, що на виконання договору оренди та акту, орендодавець - Регіональне відділення ФДМ по Івано-Франківській області передав, а орендар - ТОВ Рибгосп Бурштинський прийняв у строкове платне користування до 24.02.2024 цілісний майновий комплекс (далі по тексту ЦМК) Державного підприємства рибне господарство Галицький , розташований за адресою вул. Л.Українки 12, м. Бурштин.

Пунктом 1.2 договору також визначено, що даний договір є підставою для виникнення у разі приватизації ЦМК пріоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельної ділянки на якій розміщене підприємство з наступним викупом цієї земельної ділянки відповідно до законодавства.

Пунктом 5.6. договору зазначено, що відповідно до вимог Водного та Земельного кодексів України орендар взяв на себе обов'язок протягом 6-ти місяців з дня підписання цього договору самостійно вирішити питання користування земельною ділянкою та водним дзеркалом шляхом укладення договорів на використання земельного фонду та договору на право користування водними об'єктами.

З наявного в матеріалах справи розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації №68 від 15.02.2017 вбачається, що ТОВ Рибгосп Бурштинський надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, з метою їх подальшої передачі в оренду ТОВ Рибгосп Бурштинський для обслуговування цілісного майнового комплексу рибогосподарських потреб (цілей аквакультури) (а.с. 49).

Водночас перевіркою виконання умов договору оренди цілісного майнового комплексу №09/14 від 25.02.2014, оформленою актом від 27.06.2018, Регіональним відділенням ФДМ по Івано-Франківській області встановлено невиконання ТОВ Рибгосп Бурштинський пункту 5.6. договору щодо вирішення питання користування земельною ділянкою шляхом укладення відповідного договору.

Відповідно до вищенаведеного вбачається, що землекористувачем спірної земельної ділянки є відповідач для обслуговування ЦМК.

Судовою колегією встановлено, що акт № 393 від 15.12.2017 зі сторони позивача підписано держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, зі сторони відповідача в. о. директора ТОВ Рибгосп Бурштинський ОСОБА_9, іншими особами, які брали участь у проведенні заходу державного нагляду (контролю) в. о. головного бухгалтера ОСОБА_10

Слід зазначити, що даний акт підписаний вищезазначеними особами без будь-яких зауважень чи заперечень.

Щодо тверджень скаржника, що такий акт підписаний не уповноваженою особою скаржника, а двірником, а підпис не скріплений печаткою підприємства, однак суд лишив дані обставини поза увагою, судова колегія вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_9, як зазначено представниками скаржника у судовому засіданні та доказів протилежного не подано, перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Акт перевірки не оскаржений у встановленому законом порядку є чинним, отже є належним та допустимим доказом, в якому зафіксовані порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до припису №287 від 15.12.2017, який складений державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської області ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а.с.38-39), ТОВ Рибгосп Бурштинський зобов'язано вжити заходів щодо недопущення засмічення земель та ліквідувати засмічення землі в термін до 15.02.2018.

Протоколом про адміністративне правопорушення №00019 від 20.02.2018 (а.с.50), державним інспектором Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області зафіксовано невиконання ТОВ Рибгосп Бурштинський припису №287 від 15.12.2017 та наявність засмічення земельної ділянки кадастровий номер 2621210300:01:002:0543 твердими побутовими відходами і, як наслідок, постановою №00019 від 20.02.2018 (а.с.51) на фінансового директора підприємства накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00грн.

В силу приписів статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема Законом України Про охорону навколишнього природного середовища , Законом України Про відходи , Законом України Про охорону земель , Земельним кодексом України , а також іншим законодавчими актами України.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною (стаття 1 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Відповідно до ст.1 Закону України Про відходи відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Закон України "Про відходи" визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" .

Згідно з статтею 1 цього Закону державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про відходи" унормовано ряд обов"язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

У відповідності до приписів частини 7 статті 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям (стаття 35 Закону України "Про охорону земель" ).

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, покладено обов'язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

За змістом статей 50 , 66 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно з приписами статті 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановлено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. У відповідності до приписів статей 68 , 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст.68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.56 Закону України Про охорону земель юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997 із змінами внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007, визначено порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами скидів, викидів речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (пункти 1.2, 1.3 ОСОБА_6).

Пунктами 3.2, 3.3 ОСОБА_6 визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (пункти 3.5., 3.5.1. Методики).

Пунктами 5.1., 5.2., 5.6. Методики встановлено, що розміри шкоди внаслідок засмічення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена. Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, чинне законодавство обов'язковими підставами для визначення розміру заподіяної шкоди від засмічення земель, визначає обставини встановлення факту завдання шкоди належно оформленими актами перевірок, протоколами про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами, що підтверджують факт засмічення земель.

Як уже було вище встановлено судовою колегією та підтверджується матеріалами справи землекористувачем спірної земельної ділянки є відповідач.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, судовою колегією встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що полягає у засміченні земельної ділянки твердими побутовими відходами, відпрацьованими масляними фільтрами, шинами відпрацьованими №1 розміром 3м-14м, висотою 0,5м прямокутної форми, №2 розміром 1,5м-2м, висотою 0,3 м прямокутної форми, №3 розміром 4м-9м, висотою 0,3м прямокутної форми, що підтверджено позивачем перед судом документальними доказами, а саме актом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №393 від 15.12.2017 з картою-схемою засмічення земель, в т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення №00019 від 20.02.2018 та постановою про накладення адміністративного стягнення №00019 від 20.02.2018.

Разом з тим, судовою колегією перевірено розрахунок шкоди (а.с.52) на загальну суму 670 487,61грн та визнано його таким, що здійснений у відповідності до вимог ОСОБА_6 визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №171 від 27.10.1997 із змінами внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №149 від 04.04.2007.

В спірному випадку матеріалами справи доведено, що апелянт/відповідач, як землекористувач, не вжив заходів, спрямованих на захист земель від засмічення, внаслідок чого спричинено шкоду навколишньому природному середовищу, яка відповідно до розрахунку розміру збитків становить 670 487,61грн.

У матеріалах справи відсутні договори чи дозволи на вивезення (утилізацію) ТПВ з відповідними організаціями.

За таких обставин, наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка полягає у засміченні земельної ділянки; безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; розміру самої шкоди, вини відповідача.

Слід зазначити, що припущення відповідача стосовно того, що наявність на ґрунті сміття не є достатнім для висновку про забруднення навколишнього природного середовища та відповідно виникнення обов'язку відшкодування шкоди, не беруться судом до уваги, позаяк в силу пункту 3.2. Методики наявність на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів без відповідних дозволів вважається засміченням земельної ділянки, що призводить до забруднення навколишнього природного середовища.

Разом з тим, судом взято до уваги протокол №00019 про адміністративне правопорушення від 20.02.2018 (а.с.50), складений державний інспектором Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про те, що директор ТОВ Рибгосп Бурштинський не виконав припис №287 від 15.12.2017 в термін до 15.02.2018 року щодо засмічення земельної ділянки кадастровий номер 2621210300:01:002:0543 твердими побутовими відходами і як наслідок, постановою №00019 про накладення адміністративного стягнення від 20.02.2018 (а.с.51) на фінансового директора підприємства накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00грн.

Вищенаведені протокол № 00019 про адміністративне правопорушення від 20.02.2018 та постанова від 20.02.2018 № 00019 про накладення адміністративного стягнення на директора відповідача у розмірі 1700,00грн. апелянтом в установленому законом порядку - не оскаржено. Докази про їх оскарження - в матеріалах справи відсутні, апелянтом до апеляційної скарги - не долучені, у судових засіданнях суду не представлялися.

Заперечення апелянта/відповідача про те, що відповідач не є користувачем земельної ділянки загальною площею 9,9372 га в м. Бурштин Івано-Франківської області не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: витягом з ЄДРЮОФОП та ГО, статутом товариства, договором цілісного майнового комплексу №09/14 від 25.02.2014 та актом приймання-передачі державного майна №1 від 25.02.2014. .

Разом з тим, колегією суддів враховано ту обставину, що апелянт/відповідач станом на дату звернення з апеляційною скаргою та під час розгляду даної справи апеляційним судом, не надав жодних доказів в розумінні статей 73, 76, 77, 78 ГПК України, як от про відмову відповідача від наданої йому в оренду земельну ділянку.

Щодо тверджень скаржника, що штраф, який був покладений на фінансового директора був сплачений не ним, а іншими особами, про що є звернення в правоохоронні органи, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки такі доводи не спростовують завданої відповідачем шкоди та вину останнього.

Також не заслуговують на увагу суду покликання на те, що на території скаржника є інші орендарі, які здійснюють господарську діяльність, оскільки доказів в підтвердження наведеного скаржником не подано.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Івано-франківської області від 27.11.2018 у справі № 909/645/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рибгосп Бурштинський б/н від 03.01.2019 без задоволення.

2.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 05 квітня 2019 року

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.