Рішення

від 02.04.2019 по справі 909/195/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/195/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.

секретар судового засідання Попович Л. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії

до відповідача: ОСОБА_1 соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області

про стягнення боргу по компенсації видатків по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 82671 грн 05 коп.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення боргу по компенсації видатків по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 82671 грн 05 коп. У позовній заяві позивач просить розглядати даний спір в порядку спрощеного позовного провадження.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на той факт, що відповідач не відшкодував вартість телекомунікаційних послуг, що надавались пільговим категоріям населення за період з січня 2018 року по грудень 2018 року (включно) на пільговій основі. Позов обґрунтовано ст. ст. 11, 318, 525, 526, 601 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 5, 12, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 48, 91 Бюджетного кодексу України та ст. 63 Закону України "Про телекомунікації".

Ухвалою суду від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 02.04.2019; сторонам надано відповідні строки для подачі до суду відзиву на позов, відповіді на відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив.

15.03.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позов № 457/01-18 від 14.03.2019 (вх. № 4534/19), в якому останній просить відмовити в позові, судові витрати покласти на позивача.

20.03.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 7/19/в від 19.03.2019 (вх. № 4806/19).

27.03.2019 до суду від відповідача надійшла заява № 512/01-18 від 26.03.2019 (вх. № 5312/19) про розгляд справи у відсутності учасника судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. При цьому зазначив, що відповідач - як головний розпорядник коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зобов'язаний відшкодувати йому вартість пільг, з урахуваннями яких він протягом січня - грудня 2018 року надавав пільговим категоріям населення, послуги зв'язку.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак у поданому відзиві на позов зазначив, що позов задоволенню не підлягає, оскільки Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" не передбачено видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку; договір про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян між сторонами не укладався, а тому між ними відсутні правовідносини у сфері організації та здійснення господарської діяльності. Крім того не погоджується з сумою заборгованості, оскільки не було підписано актів виконаних робіт за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за січень-грудень 2018 року, і виникає питання про правильність розрахунку суми заборгованості.

Відповідач не скористався передбаченим Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) правом на участь представника у судовому засіданні, хоча, у відповідності до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено в ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін до господарського суду не надходило.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.

Позивач - ПАТ "Укртелеком", основною діяльністю якого є діяльність у сфері проводового електрозв'язку, в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій та на підставі публічного договору надає споживачам послуги зв'язку.

У період з січня по грудень 2018 року позивач надав послуги зв'язку споживачам, які проживають на території Тлумацького району Івано-Франківської області та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян, на загальну суму 82671 грн 05 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у січні - грудні 2018 року за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 535 від 04.10.2007.

Зазначені розрахунки, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку надсилались відповідачу для проведення звірки розрахунків та відшкодування наданих пільг з місцевого бюджету. Факт їх отримання представниками відповідача підтверджують відповідні відмітки на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (наявні в матеріалах справи).

Однак, впродовж 2018 рік кошти за надані послуги відповідачем не оплачені. у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 82671 грн 05 коп., що стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими враховуючи наступне.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина та основи соціального захисту у відповідності до п. п. 1, 6 ст. 92 Конституції України визначаються виключно законами України.

В ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" конкретизовано ст. 92 Конституції України та зазначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 постанови Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

За змістом ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

В п. п. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад належать видатки на державні програми соціального захисту, зокрема, пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

Відповідно до п. п. 1 п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Відповідно до п. 3 Порядку (в редакції станом на січень 2018 року) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Отже, саме до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Тлумацького району Івано-Франківської області державної політики у сфері соціального захисту населення, а тому він - як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із Законів України.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України (далі - ГК України) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в частині компенсації наданих пільг зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" та інших законодавчих актів.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" зобов'язане дотримуватися положень законодавства про соціальний захист, здійснюючи при цьому підприємницьку діяльність з надання послуг зв'язку, які мають оплатний характер. Покладення на ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговим верствам населення, без їх відшкодування відповідним органом суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - в даному випадку відповідач в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що в Державному бюджеті України на відповідний рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного бюджетного законодавства, а із закону, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначено в ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, наявність у відповідача обов'язку з відшкодування витрат за надані пільговим категоріям громадян послуги не залежить від строків або обсягів бюджетних асигнувань, які є лише засобом реалізації державних програм.

Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2018 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 16.05.18 у справі № 906/803/17 та від 22.05.18 у справі № 904/7918/17.

Матеріалами справи підтверджено існування у відповідача боргу перед позивачем по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 82671 грн 05 коп. та відсутність оплати останнього з боку відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 42, 73, 74, 86, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення боргу по компенсації видатків по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 82671 грн 05 коп. - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. Винниченка, 34, м. Тлумач, Тлумацький район, Івано-Франківська область,78000; код ЄДРПОУ 03193347) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Т. Шевченка, 18, Шевченківський район, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Івано-Франківської філії (вул. Академіка Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014; код ЄДРПОУ 01184835) - 82671 грн 05 коп. (вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят одну грн 05 коп.) - боргу по компенсації видатків по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги та 1921 грн 00 коп. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.04.2019.

Суддя Т. В. Стефанів