Рішення

від 05.04.2019 по справі 904/455/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2019м. ДніпроСправа № 904/455/19

за позовом Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ", м.Кам'янське

до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу", м.Кам'янське

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором в сумі 53 706,30 грн.

Суддя Красота О.І.

Без участі представників

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" і просить суд стягнути 20 247,27 грн. - боргу, 16 483,97 грн. - пені, 7 168,45 грн. - інфляційне збільшення, 1 555,19 грн. - 3% річних, 8 251,42 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором на водопостачання та передачу стічних вод №639/15-9 від 19.12.2014р. в частині своєчасної оплати за поставлену воду та за відшкодування вартості водовідведення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов, а також докази повної оплати до суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019 була надіслана йому на адресу, що зазначена в позовній заяві та відповідає тій, за якою він зареєстрований згідно з витягом з ЄДРЮОФОПГФ від 05.04.2019р. м. Кам»янське, вул. С. Х. Горобця, буд. 2). Втім, згідно інформації з “Укрпошти” поштове відправлення за №49300 07443622 7 під час доставки відправлення вручено не було «за закінченням строку зберігання».

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

З огляду на викладене, Відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2014р. між Акціонерним товариством "ДніпроАЗОТ" (далі-постачальник, Позивач) та Державним підприємством "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" (далі-абонент, Відповідач) було укладено Договір на водопостачання та передачу стічних вод № 639/15-9 (а.с.15).

Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник зобов'язується постачати абоненту питну воду та передавати своєю каналізаційною мережею стічні води абонента до каналізаційних систем КВП ДМР «Міськводоканал», що здійснює їх очищення і відведення. Водопостачання за цим договором здійснюється відповідно до п. 3.1 Договору та може обмежуватися (припинятися) у встановлених цим договором випадках.

Згідно з п. 2.2 Договору, абонент зобов'язується приймати відпущену постачальником питну воду, своєчасно оплачувати її вартість та відшкодування вартості водовідведення згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачальник постачає питну воду за письмовою заявкою абонента та передає своєю каналізаційною мережею стічні води абонента до каналізаційних систем КВП ДМР «Міськводоканал», що здійснює їх очищення і відведення, в межах встановленого ліміту: питна вода – 2100 м3/рік, 175 м3/місяць; стічні води – 2100 м3/рік, 175 м3/місяць.

Відшкодування вартості водовідведення КВП ДМР «Міськводоканал» здійснюється абонентом постачальнику відповідно до діючих на момент оплати тарифів КВП ДМР «Міськводоканал» на підставі акту відшкодування вартості водовідведення (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору, на підставі показань водо лічильника сторони щомісяця, не пізніше останнього дня розрахункового періоду складають та підписують акт про водопостачання та передачу стічних вод за такий розрахунковий період, в якому зазначається кількість питної води, відпущеної постачальником абоненту в розрахунковому періоді, та кількість стічних вод абонента, переданих постачальником своєю каналізаційною мережею до каналізаційних систем КВП ДМР «Міськводоканал», а також складають та підписують акт відшкодування вартості водовідведення.

Згідно з п. 4.6 Договору, абонент зобов'язується не пізніше 10 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду здійснити остаточний розрахунок за відпущену йому у цьому періоді воду та відшкодування вартості водовідведення.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу питну воду на загальну суму 46 319,28 грн., що підтверджується актами про водопостачання (а.с.20-23) та передав своєю каналізаційною мережею стічні води Відповідача до каналізаційних систем КВП ДМР «Міськводоканал» на загальну суму 10 451,88 грн., що підтверджується актами про відшкодування вартості водовідведення (а.с.24-26).

Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки на оплату питної води на загальну суму 46 319,28 грн. та рахунки на відшкодування вартості водовідведення на загальну суму 40 451,88 грн. (а.с.27-32).

Відповідач частково оплатив поставлену питну воду на суму 29 409,93 грн. та частково оплатив відшкодування вартості водовідведення на суму 7 113,96 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 20 247,27 грн. (заборгованість за поставлену питну воду у розмірі 16 909,35 грн. + заборгованість по відшкодуванню вартості водовідведення у розмірі 3 337,92 грн.)

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 20 247,27 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.6 Договору, строк оплати за поставку питної води та відшкодування вартості водовідведення є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 20 247,27 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 4.10 Договору, у разі порушення абонентом строку для здійснення остаточного розрахунку за поставлену йому у розрахунковому періоді воду та відшкодування вартості водовідведення КВП ДМР «Міськводоканал» абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми, яка підлягає сплаті, за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє абонента від виконання зобов'язань, передбачених цим договором. Нарахування за цим пунктом договору не припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором, Позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 16 483,97 грн. за період з 14.11.2015р. по 29.01.2019р.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 16 483,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, Позивачем нараховано Відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 1 555,19 грн. за період з 14.11.2015р. по 29.01.2019р. та інфляційні втрати у розмірі 7 168,45 грн. за період листопад 2015р. – грудень2018р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 1 555,19 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7 168,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 4.12 Договору передбачено, що сторони, керуючись приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, погодили, що у разі прострочення абонентом строку для здійснення остаточного розрахунку за відпущену йому у розрахунковому періоді питну воду та відшкодування вартості водовідведення абонент сплачує постачальнику проценти за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховуються проценти.

На підставі п. 4.12 Договору, Позивачем Відповідачу нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 8 251,42 грн. за період з 14.11.2015р. по 29.01.2019р.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 8 251,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Відповідно до ст.. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 193, 216-218, 230, 232 Господарського Кодексу України, ст. ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, 2, ЄДРПОУ 04687867) на користь Акціонерне товариство "ДніпроАЗОТ" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, 1, ЄДРПОУ 05761620) основний боргу у розмірі 20 247,27 грн., пеню у розмірі 16 483,97 грн., 3% річних у розмірі 1 555,19 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 8 251,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 168,45 грн., судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

05.04.2019р.

Повне рішення складено 05.04.2019