Рішення

від 04.04.2019 по справі 910/651/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2019 м. Київ Справа № 910/651/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРО";

про: стягнення 161.460,34 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРО" (далі - відповідач) про стягнення 161.460,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 30.10.2014 № 85, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 161.460,34 грн., з яких: 159.961,52 грн. - основна заборгованість, 539,05 грн. - 3 % річних та 959.77 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/651/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Більш того, в матеріалах даної справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки від 30.10.2014 № 85 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується, в порядку і строки, встановлені дійсним договором та специфікації, передати у власність відповідача товар, у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, визначених в дійсному договорі (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що відповідач здійснює передоплату на умовах вказаних у специфікації на кожну партію товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 214.340,40 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 30.08.2018 № В-00000578 на суму 202.446,00 грн. та від 11.09.2018 № В-00000608 на суму 11.894,40 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача зобов'язання з оплати товару за Договором, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в сумі 54.378,88, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 159.961,52 грн.

Вказана сума заборгованості також підтверджена актом звірки взаєморозрахунків станом на 12.12.2018, який підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 539,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 959.77 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так позивачем направлена на адресу відповідача претензія від 23.11.2018 № 143 із проханням сплатити заборгованість за укладеним між сторонами спору Договором в сумі 159.961,52 грн., відтак, враховуючи приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання грошового зобов'язання відповідача настав 30.11.2018.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 159.961,52 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 159.961,52 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк (30.11.2018), заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 539,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 959.77 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відносно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16.000,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Виходячи зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.

До матеріалів справи позивачем додано договір про надання послуг адвоката від 26.12.2018 № 2612/18, укладений між позивачем та адвокатом Чернобай С.С. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.01.2019 № ОУ-000009 на суму 16.000,00 грн.

В свою чергу, позивачем не подано до суду жодного доказу оплати вказаних послуг з надання правової допомоги, тому витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 16.000,00 грн. не можуть бути віднесені до судових витрат, а відтак не підлягають поділу між сторонами даного спору за правилами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВІПРО" (02092, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАШИНІСТІВСЬКА, будинок 1, ідентифікаційний код: 37203655) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ" (93000, Луганська обл., місто Рубіжне, ВУЛИЦЯ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 114, ідентифікаційний код 36847053) основну заборгованість в сумі 159.961 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) грн. 52 коп.; 3 % річних в сумі 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 05 коп.; інфляційні втрати в сумі 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 77 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2.421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн. 91 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац