Рішення

від 27.03.2019 по справі 910/323/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019Справа № 910/323/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 (02232, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНА ДАНЬКЕВИЧА, будинок 10) до проАкціонерного товариства Київенерго (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 31) стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 328 979 грн. 90 коп.

Представники:

від Позивача: Зарубіна Т.М. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Плахотнюк Я.В. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 (надалі також - Позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Київенерго (надалі також - Відповідач ) про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 328 979 грн. 90 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач у період з квітня 2015 року по травень 2016 року проводив нарахування за теплопостачання Позивачу, застосовуючи тариф встановлений постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", яка була скасована з моменту її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2019 року відкрито провадження у справі №910/323/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2019 року.

23.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

06.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 06.02.2019 року з'явились представники Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, встановлено Позивачу строк до 5 днів з 07.02.2019 року для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 20.02.2019 року.

11.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

20.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 20.02.2019 року з'явились представники Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2019 року.

28.02.2019 року судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 року призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2019 року.

18.03.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи повного тексту договору.

В судовому засіданні 27 березня 2019 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27 березня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

01.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством Київенерго , яке змінило найменування на Акціонерне товариство Київенерго (Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 (Споживач)

було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1632675, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі. (а.с.12-16)

Відповідно до пункту 2.1. Договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.6 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначених в додатку 1, сповіщати Споживача про зміну тарифів на теплову енергію та мережну воду; своєчасно письмово сповіщати споживача про зміни власних юридичних реквізитів (найменування організації, розрахункового рахунку тощо), та при необхідності переукладати Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно із пунктом 2.3.5 Договору Споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунок Постачальника або на транзитний рахунок Головного інформаційного обчислювального центру КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію.

Пунктами 4.1. та 4.3. Договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 10.06.2014 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1632675 від 01.07.2013 року Відповідач поставив теплову енергію, а Позивач в свою чергу прийняв вказану продукцію на загальну суму в розмірі 749 443 грн. 65 коп., що підтверджується Актами приймання - передавання товарної продукції за період квітень 2015 року - травень 2016 року, а саме №04/2015-1632675 на суму 52 228 грн. 28 коп., №05/2015-1632675 на суму 22083 грн. 14 коп., №06/2015-1632675 на суму 7252 грн. 70 коп., №07/2015-1632675 на суму 9508 грн. 81 коп., №08/2015-1632675 на суму 13160 грн. 66 коп., №09/2015-1632675 на суму 13925 грн. 45 коп., №10/2015-1632675 на суму 39889 грн. 86 коп., №11/2015-1632675 на суму 89792 грн. 02 коп., №12/2015-1632675 на суму 98019 грн. 82 коп., №1/2016-1632675 на суму 146 596 грн. 36 коп., №2/2016-1632675 на суму 107 165 грн. 36 коп., №3/2016-1632675 на суму 84 572 грн. 36 коп., №4/2016-1632675 на суму 39 705 грн. 04 коп., №5/2016-1632675 на суму 25 543 грн. 79 коп. (а.с.18-31)

Крім того, на виконання умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1632675 від 01.07.2013 року Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 було сплачено на рахунок Постачальника грошові кошти у загальному розмірі 751 405 грн. 44 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №245 від 29.05.2015 р. на суму 30000 грн. 00 коп., №271 від 30.06.2015 р. на суму 22083 грн. 14 коп., №276 від 08.07.2015 р. на суму 24 000 грн. 00 коп., №322 від 28.08.2015 р. на суму 11 300 грн. 00 коп., №340 від 23.09.2015 р. на суму 13 100 грн. 00 коп., №365 від 27.10.2015 р. на суму 13 900 грн. 00 коп., №390 від 26.11.2015 р. на суму 38 643 грн. 58 коп., №425 від 25.12.2015 р. на суму 89 700 грн. 00 коп., №443 від 22.01.2016 р. на суму 94 000 грн. 00 коп., №482 від 28.02.2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №500 від 17.03.2016 р. на суму 40 178 грн. 72 коп., №510 від 28.03.2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №526 від 25.04.2016 р. на суму 90 000 грн. 00 коп., №549 від 24.05.2016 р. на суму 40 000 грн. 00 коп., №648 від 31.08.2016 р. на суму 23500 грн. 00 коп., №587 від 06.07.2016 р. на суму 9500 грн. 00 коп., №670 від 28.09.2016 р. на суму 11500 грн. 00 коп. (а.с.32-45, 116-118)

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі №826/15733/15 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови - скасовано, постановивши в цій частині нову, якою позовні вимоги задоволено, визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення, в решті постанову суду - залишено без змін. (а.с.50-54)

23.11.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №16 від 20.11.2018 року з вимогою провести перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію за період з квітня 2015 р. по травень 2016 р. та повернути надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 328979 грн. 91 коп., що підтверджується копіями рекомендованого повідомлення про вручення 26.11.2018 р.,опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошти. (а.с.46-49, 139-141)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач у період з квітня 2015 року по травень 2016 року здійснював нарахування за теплопостачання Позивачу, застосовуючи тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", яка була скасована з моменту її прийняття, у зв'язку з чим позивачем було надмірно сплачено грошові кошти у сумі 328 979 грн. 90 коп. Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства Київенерго надмірно сплачені коштів у розмірі 328 979 грн. 90 коп.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначав, що позовна заява не містить норми матеріального права, які порушені Відповідачем, станом на 01.01.2019 року у Позивача перед Відповідачем виникла заборгованість у розмірі 128766 грн. 95 коп. Крім того, договір є тимчасовим та припинив свою дію, отже права й обов'язки є припиненими.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1632675 від 01.07.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України ).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно із частиною 6 та частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1632675 від 01.07.2013 року Відповідач поставив теплову енергію, а Позивач в свою чергу прийняв вказану продукцію на загальну суму в розмірі 749 443 грн. 65 коп., що підтверджується Актами приймання - передавання товарної продукції за період квітень 2015 року - травень 2016 року, а саме №04/2015-1632675 на суму 52 228 грн. 28 коп., №05/2015-1632675 на суму 22083 грн. 14 коп., №06/2015-1632675 на суму 7252 грн. 70 коп., №07/2015-1632675 на суму 9508 грн. 81 коп., №08/2015-1632675 на суму 13160 грн. 66 коп., №09/2015-1632675 на суму 13925 грн. 45 коп., №10/2015-1632675 на суму 39889 грн. 86 коп., №11/2015-1632675 на суму 89792 грн. 02 коп., №12/2015-1632675 на суму 98019 грн. 82 коп., №1/2016-1632675 на суму 146 596 грн. 36 коп., №2/2016-1632675 на суму 107 165 грн. 36 коп., №3/2016-1632675 на суму 84 572 грн. 36 коп., №4/2016-1632675 на суму 39 705 грн. 04 коп., №5/2016-1632675 на суму 25 543 грн. 79 коп. (а.с.18-31)

Крім того, на виконання умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1632675 від 01.07.2013 року Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 було сплачено на рахунок Постачальника грошові кошти у загальному розмірі 751 405 грн. 44 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №245 від 29.05.2015 р. на суму 30000 грн. 00 коп., №271 від 30.06.2015 р. на суму 22083 грн. 14 коп., №276 від 08.07.2015 р. на суму 24 000 грн. 00 коп., №322 від 28.08.2015 р. на суму 11 300 грн. 00 коп., №340 від 23.09.2015 р. на суму 13 100 грн. 00 коп., №365 від 27.10.2015 р. на суму 13 900 грн. 00 коп., №390 від 26.11.2015 р. на суму 38 643 грн. 58 коп., №425 від 25.12.2015 р. на суму 89 700 грн. 00 коп., №443 від 22.01.2016 р. на суму 94 000 грн. 00 коп., №482 від 28.02.2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №500 від 17.03.2016 р. на суму 40 178 грн. 72 коп., №510 від 28.03.2016 р. на суму 100 000 грн. 00 коп., №526 від 25.04.2016 р. на суму 90 000 грн. 00 коп., №549 від 24.05.2016 р. на суму 40 000 грн. 00 коп., №648 від 31.08.2016 р. на суму 23500 грн. 00 коп., №587 від 06.07.2016 р. на суму 9500 грн. 00 коп., №670 від 28.09.2016 р. на суму 11500 грн. 00 коп. (а.с.32-45, 116-118)

Суд зазначає, що зі змісту Актів приймання - передавання товарної продукції за період квітень 2015 року - травень 2016 року вбачається, що за вказаний період Позивачем було спожито теплової енергії в розмірі 1187,08 Гкал, а нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Постановою від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Указу Президента України від 10.09.2014 року № 715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановила:

" 1. Установити ПАТ "Київенерго" тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:

- тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12 грн./Гкал (без ПДВ);

2. Установити ПАТ "Київенерго" структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4.

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23 квітня 2014 № 465 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі №826/15733/15 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови - скасовано, постановивши в цій частині нову, якою позовні вимоги задоволено, визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення, в решті постанову суду - залишено без змін. (а.с.50-54)

Згідно із статтею 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі №826/15733/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт визнанння нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго" підтверджено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі №826/15733/15, яка набрала законної сили.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент прийняття постанови) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі № 826/15733/15, якою визнано нечинною з моменту прийняття Постанову № 613, набрала законної сили з моменту її проголошення, а відтак, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, яке в судовому порядку визнано нечинними з моменту їх прийняття, в той час як нарахування Відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цією постановою, примушує Позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Судом встановлено, що зі змісту Актів приймання - передавання товарної продукції за період квітень 2015 року - травень 2016 року вбачається, що за вказаний період Позивачем було спожито теплової енергії в розмірі 1187,08 Гкал, а нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а саме у розмірі 531,10 грн. за 1 Гкал.

Проте, оскільки вказана постанова НКРЕКП визнана судом нечинною з моменту її прийняття, відсутні підстави для визначення вартості спожитої теплової енергії за період з квітня 2015 по травень 2016 року з урахуванням тарифу 531,10 грн./Гкал.

Разом з тим, 23.04.2014 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову № 465, відповідно до якої тариф для ПАТ "Київенерго" на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн./Гкал,; постанова набирає чинності з 01 липня 2014 року.

Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014р. № 465, не встановлено.

Таким чином, для визначення вартості спожитої Позивачем теплової енергії за період з квітня 2015 року по травень 2016 року необхідно застосовувати вищезазначений тариф, а тому, враховуючи обсяги спожитої теплової енергії згідно з Актами приймання - передавання товарної продукції, відомостями обліку споживання теплової енергії за період з квітня 2015 року по травень 2016 року в розмірі 1187,08 Гкал, вартість послуги становить 420 468 грн. 48 коп. з ПДВ ((1187,08*295,17)*20%)

За таких підстав, обґрунтованими є вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 про стягнення з Акціонерного товариства Київенерго надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 328 975 грн. 17 коп. (749 443 грн. 65 коп. - 420 468 грн. 48 коп.)

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 року по справі №910/7749/17 висловлена правова позиція щодо правомірності стягнення надмірно сплачених коштів у спірних правовідносинах між споживачами послуг теплової енергії та ПАТ "Київенерго".

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо наявності станом на 01.01.2019 року у Позивача перед Відповідачем заборгованості у розмірі 128766 грн. 95 коп., оскільки Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності вказаної заборгованості. Крім того, наявність заборгованості станом на 01.01.2019 року не впливає на обов'язок Відповідача здійснити повернення надмірно сплачених грошових коштів Позивачем за тарифом, який визнано судом нечинним, а також останній має право звернутися до суду у встановленому законом порядку з позовом про стягнення заборгованості, який буде розглянутий компетентним судом.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем надмірно сплачених грошових коштів Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 у розмірі 328 975 грн. 17 коп.

Отже, Суд приходить до висновку, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення надмірно сплачених грошових коштів у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 328 975 грн. 17 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з Акціонерного товариства Київенерго на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 підлягає стягненню надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 328 975 грн. 17 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивачем також заявлено про стягнення з Акціонерного товариства Київенерго витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 054 грн. 09 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2018 року між Адвокатським об'єднанням Міжнародна адвокатська група (Виконавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №05/11, за змістом якого Виконавець на підставі Конституції України та Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність надає наступну правову допомогу: представництво інтересів Клієнта в Господарському суді м. Києва, Північному апеляційному господарському суді за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 до Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО про стягнення коштів в розмірі 328 979 грн. 90 коп., вчинення інших процесуальних дій в інтересах Клієнта; іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, яка визначена в пункті 1.1.цього Договору, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, написання і вивчення фінансово-господарської документації Клієнта з порушеного питання, підготовка позовної заяви про стягнення коштів з ПАТ Київенерго , вчинення інших процесуальних дій .

Згідно з п.5.1, 5.2 Договору вартість правничої допомоги, передбаченої пунктом 1.1.2. цього Договору, становить 5250 грн. Вартість правничої допомоги, передбаченої п. 1.1.1. цього Договору (гонорару) а саме за представництво інтересів ЗАМОВНИКА в Господарському суш м. Києва, Північному апеляційному господарському суді за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 до Публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО про стягнення коштів в розмірі 328 979 грн. 90 коп. становить 3% від розміру задоволених позовних вимог на користь ОСББ ДАНЬКЕВИЧА 10 за рішенням Господарського суду м. Києва або Північного апеляційного господарського суду по цій справі, яке набрало законної сили.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, платіжне доручення №1 від 04.01.2019 р. на суму 5250 грн., Акт про обсяг наданої правової допомоги від 27.12.2018 р. (а.с.81-82)

Судом встановлено, що Зарубіна Тетяна Михайлівна є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Проте, Суд зазначає, що позовна заява від імені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 підписана не адвокатом, а головою правління Позивача.

Згідно з Актом про обсяг наданої правової допомоги від 27.12.2018 р., заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250 грн. 00 коп., складається з:

консультації з приводу правових підстав можливості стягнення в судовому порядку надмірно сплачених грошових коштів за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1632675 від 01.07.2013 року з ПАТ Київенерго ;

вивчення господарських та бухгалтерських документів Клієнта щодо виникнення правових підстав для стягнення в судовому порядку надмірно сплачених грошових коштів за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1632675 від 01.07.2013 року з ПАТ Київенерго;

розрахунку переплати ОСББ ДАНЬКЕВИЧА 10 (Клієнта) з квітня по травень 2016 р на рахунок ПАТ КИЇВЕНЕРГО ;

вивчення судової практики по справі № 826/15733/15 про визнання нечинною з моменту її прийняття постанови Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613;

підготовки претензії до ПАТ Київенерго ;

підготовки позовної заяви до Господарського суду м. Києва за позовом Клієнта до ПАТ КИЇВЕНЕРГО про стягнення коштів в розмірі 328 979 грн. 90 коп.;

роз'яснення Клієнту порядок відшкодування судових витрат в порядку ст. 123, 126 ГПК України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250 грн. 00 коп.

Що стосується стягнення 3% від розміру задоволених позовних вимог на користь ОСББ ДАНЬКЕВИЧА 10 за рішенням Господарського суду м. Києва або Північного апеляційного господарського суду по цій справі, яке набрало законної сили, Суд зазначає.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу ІІІ Книги п'ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг (представництво інтересів матері клієнта як позивача у справі, що розглядається в суді) об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги у зв'язку з вирішенням спору в суді.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Суд зазначає, що досягнення певного результату - позитивного рішення по справі виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг.

Рішення суду є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.

За змістом положень частини другої статті 6, пункту 14 частини першої статті 92, частини першої статті 124 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак - і до предмета цивільно-правових договорів.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це ( заборонено законом ), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.

Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.

Таке обмеження жодним чином не звужує зміст та обсяг права сторін договору у цій справі самостійно визначати прийнятні для них умови оплати послуг за договором, загальну вартість послуг тощо.

Судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 462/9002/14-ц від 12 червня 2018 року.

За таких підстав, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 3% від розміру задоволених позовних вимог на користь ОСББ ДАНЬКЕВИЧА 10 за рішенням Господарського суду м. Києва або Північного апеляційного господарського суду по цій справі, яке набрало законної сили є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Київенерго (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 31, Ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ДАНЬКЕВИЧА 10 (02232, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОСТЯНТИНА ДАНЬКЕВИЧА, будинок 10, Ідентифікаційний код юридичної особи 38343685) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 328 975 (триста двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 17 (сімнадцять) коп., судовий збір у розмірі 4 934 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн. 63 (шістдесят три) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин