Рішення

від 03.04.2019 по справі 910/809/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

03.04.2019Справа № 910/809/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/809/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Челінтано , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-ХХІ , м. Київ,

про стягнення 2 827,12 грн.,

без виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Челінтано (далі - ТОВ Челінтано ) до товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-ХХІ (далі - ТОВ ТБС-ХХІ ) про стягнення 57 477,61 грн. основної заборгованості, 2 269,67 грн. втрат від інфляції та 557,45 грн. 3% річних, а всього 60 324,73 грн.

ТОВ Челінтано обґрунтовує позовні вимоги таким:

- згідно з попередньою домовленістю ТОВ Челінтано виставило рахунки ТОВ ТБС-ХХІ від 16.08.2018 №4-00000096 та від 27.09.2018 №4-00000117, проте відповідач здійснив їх часткову оплату, а саме за рахунком №4-00000096 - 135 000 грн. та за рахунком №4-00000117 - 20 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.08.2018 №780, від 11.09.2018 №854 та від 27.09.2018 №957;

- в подальшому позивач здійснив поставку товару за рахунком №4-00000096 на суму 157 420,27 грн., що підтверджується видатковими накладними від 14.09.2018 №4-00000031, від 21.09.2018 №4-00000033 та від 28.09.2018 №4-00000036; та за рахунком №4-00000117 на суму 55 415,81 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.09.2018 №4-00000037, які підписані представником відповідача без зауважень;

- таким чином, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 212 477,61 грн., а відповідачем оплачено лише 155 000 грн.;

- заборгованість у сумі 57 477,61 грн. відповідач повинен був сплатити 28.09.2018;

- 18.10.2018 позивач надіслав відповідачу листа №18/10, в якому просив здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 57 477,61 грн. у строк до 23.10.2018, проте даний лист відповідач залишив без відповіді;

- позивач 28.10.2018 надіслав ТОВ ТБС-ХХІ претензію №28/11 з вимогою виконати зобов'язання та здійснити оплату, проте відповідач дану претензію залишив без відповіді, зобов'язання зі сплати грошових коштів не виконав;

- станом на 23.01.2019 заборгованість ТОВ ТБС-ХХІ перед ТОВ Челінтано складає 57 477,61 грн.;

- крім того, позивачем нараховано 2 269,67 грн. втрат від інфляції та 557,45 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач 06.02.2019 подав суду документи, підготовлені на виконання ухвали від 29.01.2019 та заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 2 269,67 грн. втрат від інфляції та 557,45 грн. 3% річних.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на викладене, судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач 08.02.2019 подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статі 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписом статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами було досягнуто усної домовленості щодо поставки Підприємством Товариству бетону В15 П2 та В15 П3.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури від 16.08.2018 №Ч-00000096 на суму 175 940,30 грн. та від 27.09.2018 №Ч-00000117 на суму 60 038,40 грн.

Разом з тим, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 212 836,08 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб видатковими накладними, а саме: від 14.09.2018 №Ч-00000031 на суму 18 520,03 грн.; від 21.09.2018 №Ч-00000033 на суму 83 340,14 грн.; від 28.09.2018 №Ч-00000036 на суму 55 560,10 грн.; від 28.09.2018 №Ч-00000037 на суму 55 415,81 грн.

Відповідачем було частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 155 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.08.2018 №780 на суму 100 000 грн., від 11.09.2018 №854 на суму 35 000 грн. та від 27.09.2018 №957 на суму 20 000 грн.

Як зазначає позивач, ним 23.11.2018 було надіслано відповідачу претензію від 18.10.2018 №18/10 про здійснення остаточної оплати у сумі 57 477,61 грн.

На підтвердження надіслання відповідачу вказаної претензії позивачем подано суду фіскальний чек від 23.11.2018 №3000462355, накладну від 23.11.2018 №0304008680840 та опис вкладення від 23.11.2018.

Разом з тим, у описі вкладення від 23.11.2018 зазначено про надіслання відповідачу вихідний лист №20/11 , а до суду подано претензію від 18.10.2018 №18/10.

Таким чином, позивачем не подано суду доказів надіслання відповідачу вказаної претензії.

Проте, відповідач у відзиві на позов, зазначив про те, що ним отримано претензію від 18.10.2018 №18/10 01.12.2018; доказів протилежного суду не подано.

Судом встановлено, що 25.01.2019 відповідачем сплачено позивачу заборгованість у сумі 57 477,61 грн.

У зв'язку з простроченням оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача 2 269,67 грн. втрат від інфляції та 557,45 грн. 3% річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 269,67 грн. втрат від інфляції за період з 01.10.2018 по 31.12.2018, а 557,45 грн. 3% річних за період з 28.09.2018 по 23.01.2019.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про безпідставність нарахування позивачем втрат від інфляції і 3% річних з 28.09.2018 з посиланням на частину другу статті 530 ЦК України.

Разом з тим, частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про те, що він правильний.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 2 269,67 грн. втрат від інфляції та 557,45 грн. 3% річних.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Челінтано (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 3 Г; ідентифікаційний код 40991440) до товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-ХХІ (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Б; ідентифікаційний код 37615610) про стягнення 60 324,73 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ТБС-ХХІ (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Б; ідентифікаційний код 37615610) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Челінтано (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 3 Г; ідентифікаційний код 40991440): 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 67 коп. втрат від інфляції; 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 45 коп. 3% річних та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.04.2019.

Суддя І.Д. Курдельчук