Рішення

від 26.03.2019 по справі 910/16626/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2019Справа № 910/16626/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 22) до проКомунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (01030, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6) зобов'язання укласти договір

Представники:

від Позивача: Рибак М.Л. (представник за Довіреністю);

Зубкова О.Г. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Клименко Н.С. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД (надалі також - Позивач ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС (надалі також - Відповідач ) про зобов'язання укласти договір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.06.2013 року між комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" та ТОВ "Хімімпекс-Трейд" укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2013-06/06 за адресою: м.Київ, вул.Василя Порика 20. Строк дії зазначеного договору закінчився 31.12.2015 року. ТОВ "Хімімпекс-Трейд" неодноразово зверталося до КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" з метою укладення нового Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування. Позивач зазначає, що КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" листом від 17.08.2018 повідомило заявнику про те, що ним подано не повний пакет документів, не вказавши при цьому, який саме документ не подано. ТОВ "Хімімпекс-Трейд" 28.08.2018 року на адресу відповідача повторно направлено лист від 28.08.2018 року №28/08/2018 про укладення договору, до якого долучено документи, які передбачено у заявці для укладення Договору, однак, відповіді, на даний лист не отримано. Як стало відомо, 27.11.2018 право на розміщення та експлуатацію місць паркування на майданчику для паркування за адресою: м.Київ, вул.Василя Порика, 20, було виставлено на державний аукціон ДП "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ", проте такими діями КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" порушило права позивача, оскільки земельна ділянка, розташована за адресою: м.Київ, вул.Василя Порика, 20, закріплена за позивачем, що підтверджується Технічним звітом про встановлення зовнішніх меж землекористування ТОВ "Хімімпекс-Трейд" (павільон і автостоянка) вул.Василя Порика 20 та черговим планом, вказаним у витягу з бази даних міського земельного кадастру від 30.10.2018 року. Вказує, що схема організації дорожнього руху, фотографії автомайданчика, розміщені на сайті аукціону, не відповідають дійсності, тому що частина земельної ділянки, що розташована на даній схемі, та сам автомайданчик належать позивачу згідно з Договором оренди земельної ділянки із Київською міською радою від 4 квітня 2016 року, а інша частина, що не ввійшла до Договору оренди земельної ділянки із Київською міською радою, закріплена за ТОВ "Хімімпекс-Трейд" відповідно до вищевказаних документів. Позивач зазначає, що використовує земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Василя Порика, 20, ще з 1997 року, що підтверджується Договором від 10 жовтня 1997 року про право на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди) та Договором від 18 листопада 1997 року про право на тимчасове користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеним із Шевченківською районною радою народних депутатів міста Києва, договором б/н від 18 березня 2008 року про надання послуг з організації експлуатації та функціонування об'єкту платного зберігання транспортних засобів. Також, відповідно до розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 19.01.2007 року №40 заявнику надано право на облаштування майданчика для цілодобового паркування автотранспорту по просп.Василя Порика, 20. В зв'язку з тим, що КП "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" ухиляється від укладення договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2013-06/06 за адресою: м.Київ, вул.Василя Порика 20 ТОВ "Хімімпекс-Трейд".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД до Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС про зобов'язання укласти договір залишено без руху.

14.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 року відкрито провадження у справі №910/16626/18, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2019 року.

03.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2019 року частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД" про забезпечення позову, заборонено Комунальному підприємству "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС", Державному підприємству "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" вчиняти будь-які дії з оформлення результатів аукціону стосовно лоту - право на розміщення та експлуатацію місць паркування на майданчику для паркування за адресою: м.Київ, вул.Василя Порика, 20, в тому числі з використанням систем РroZorro, РroZorro.Продажі та у будь-якій інший спосіб до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

16.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

22.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 23.01.2019 року з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву Позивача про зміну підстав позову, встановлено Відповідачу строк до 10 днів з дня отримання заяви Позивача про зміну підстав позову для подання відзиву з урахуванням цієї заяви, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 20.02.2019 року.

07.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви Позивача про зміну підстав позову.

15.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

18.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

19.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 20.02.2019 року з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в прийнятті до розгляду доказів, які подані Позивачем через канцелярію суду 18.02.2019 року, оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 28.02.2019 року.

28.02.2019 року підготовче судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 року підготовче засідання призначено на 20.03.2019 року.

В судове засідання 20.03.2018 року з'явились представники Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.03.2019 року.

В судовому засіданні 26 березня 2019 року представники Позивача підтримали вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26 березня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Рішенням Київської міської ради №860/860 від 26.12.2014 року Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД земельної ділянки для обслуговування та експлуатації торговельного павільйону та тимчасової автостоянки на вул. Василя Порика, 20 у Подільському районі м. Києва вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД для обслуговування та експлуатації торговельного павільйону та тимчасової автостоянки на вул. Василя Порика, 20 у Подільському районі м. Києва, передано Товариству з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,1131 га для обслуговування та експлуатації торговельного павільйону та тимчасової автостоянки на вул. Василя Порика, 20 у Подільському районі м. Києва, у зв'язку з набуттям права власності на майно. (т.1 а.с.24-25)

04.04.2016 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. за реєстровим №1028, відповідно до умов якого Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 26.12.2014 № 860/860, передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором. Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Земельного кодексу України. Реєстрація права власності на об'єкт оренди здійснюється згідно з Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" одночасно з державною реєстрацією права оренди. (т.1 а.с.26-30)

Згідно з п.2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - проспект Василя Порика, 20 у Подільському районі м. Києва; розмір - 0,1131 га; цільове призначення - для обслуговування та експлуатації торговельного павільйону та тимчасової автостоянки; кадастровий номер -НОМЕР_1.

Договір укладено на 5 років. (п.3.1 Договору)

11.06.2013 року між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (Сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД (Сторона - 2) було укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2013-06/06, згідно з яким Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 43 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. (т.1 а.с.31-35)

Сторона-2 набуває право на організацію та експлуатацію Об'єкту з моменту набрання чинності даним Договором. (п.1.3 Договору)

У п.6.1 Договору зазначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013 року.

Додатковою угодою №4 від 31.12.2014 року до Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2013-06/06 від 11.06.2013 року Сторони, зокрема, виклали п.6.1 в новій редакції: Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2015 року . (т.1 а.с.36)

Листами від 16.05.2016 року, б/н б/д Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД просило Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" укласти договір про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, які були отримані уповноваженою особою підприємства Відповідача за вх. №1509 від 24.05.2016 р., №053/05/2056 від 01.08.2018 р. відповідно, що підтверджується відповідними відмітками на листах. (т.1 а.с.37-38)

Листами №28/08/2018 від 28.08.2018 року, від 02.08.2018 року Позивач просив Відповідача розглянути можливість укладення договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, до якого були додані документи, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 28.08.2018 р., рекомендованого повідомлення про вручення, відміткою про отримання за вх. №053/05/2072 від 02.08.2018 р. (т.1 а.с.39-40)

У відповідь на лист від 02.08.2018 року Відповідач листом №053/05-2929 від 17.08.2018 року повідомив, що у зв'язку з подачею неповного пакету документів, припинено розгляд заяви. (т.1 а.с.41)

Листом №05-12-18/1 від 05.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД просило Відповідача підписати договір у редакції, яка пропонувалась Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" у період за 2013 - 2015 р.р., до якого було додано 2 примірники проекту договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 05.12.2018 р., фіскального чеку від 05.12.2018 р., накладної від 05.12.2018 р. (т.1 а.с. 238 - 246)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням Заяви при зміну підстав позову від 21.01.2019 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач зазначає, що Відповідач протягом тривалого часу ігнорував звернення Позивача про укладення договору, 27.11.2018 року право на розміщення та експлуатацію місць паркування на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20 було виставлено на аукціон. Як зазначає Позивач, цими діями Відповідач ввів потенційних покупців в оману, оскільки відповідно до схеми ОДР від 17.08.2018 р. проїзд на вказану ділянку проходить через земельну ділянку, яка передана в оренду Позивачу, тобто на аукціон була виставлена частина земельної ділянки Позивача з порушенням ст.ст. 116, 141, 149 ЗК України. Таким чином, просить суд зобов'язати Комунальне підприємство КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування у наступній редакції.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначав, що Позивач при зверненні до суду з вказаним позовом не зазначає жодної норми матеріального права, які регулюють відносини та чим саме порушуються права та законні інтереси Позивача, жодний нормативно - правовий акт та установчі документи Відповідача не містять прямої вказівки закону про те, що договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування є публічним, а також те, що Відповідач зобов'язаний здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звертається. Крім того, відповідно до розробленої Відповідачем схеми організації дорожнього руху по пр. Порика ,20 від 13.08.2018 р., яка погоджена згідно з чинним законодавством з управлінням патрульної поліції у м. Києві ДПП та департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради КМДА, паркувальний майданчик розташований на земельній ділянці, що не перебуває в користуванні Позивача. Також доводи Позивача, що частина земельної ділянки закріплена за ним технічним звітом про встановлення зовнішніх меж землекористування є безпідставними, оскільки право власності або право користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.(стаття 181 Господарського кодексу України)

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 ЦК України.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, 11.06.2013 року між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (Сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД (Сторона - 2) було укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2013-06/06, згідно з яким Сторона-1 надає за плату Стороні-2 право на організацію та експлуатацію 43 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. (т.1 а.с.31-35)

У п.6.1 Договору зазначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013 року.

Додатковою угодою №4 від 31.12.2014 року до Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2013-06/06 від 11.06.2013 року Сторони, зокрема, виклали п.6.1 в новій редакції: Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2015 року . (т.1 а.с.36)

Листами від 16.05.2016 року, б/н б/д Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД просило Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" укласти договір про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, які були отримані уповноваженою особою підприємства Відповідача за вх. №1509 від 24.05.2016 р., №053/05/2056 від 01.08.2018 р. відповідно, що підтверджується відповідними відмітками на листах. (т.1 а.с.37-38)

Листами №28/08/2018 від 28.08.2018 року, від 02.08.2018 року Позивач просив Відповідача розглянути можливість укладення договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, до якого були додані документи, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 28.08.2018 р., рекомендованого повідомлення про вручення, відміткою про отримання за вх. №053/05/2072 від 02.08.2018 р. (т.1 а.с.39-40)

У відповідь на лист від 02.08.2018 року Відповідач листом №053/05-2929 від 17.08.2018 року повідомив, що у зв'язку з подачею неповного пакету документів, припинено розгляд заяви. (т.1 а.с.41)

Проте, Суд зазначає, що Позивачем всупереч вимог статті 181 Господарського кодексу України до листів від 16.05.2016 року, б/н б/д, №28/08/2018 від 28.08.2018 року, від 02.08.2018 року не було додано проекту договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, підписаного та скріпленого печаткою Позивача у 2 примірниках, а тому Суд не приймає до уваги вказані листи на підтвердження надіслання на адресу Відповідача пропозиції про укладення спірного договору.

Листом №05-12-18/1 від 05.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД просило Відповідача підписати договір у редакції, яка пропонувалась Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" у період за 2013 - 2015 р.р., до якого було додано 2 примірники проекту договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, підписано та скріпленого печаткою Позивача, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 05.12.2018 р., фіскального чеку від 05.12.2018 р., накладної від 05.12.2018 р. (т.1 а.с. 238 - 246)

Проте, не дочекавшись відповіді Відповідача на вказану пропозицію Позивача про укладення договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД 11.12.2018 року звернулось до суду з позовом про зобов'язання укласти договір, що підтверджується відповідним штампом канцелярії суду.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до Суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виконання вимог якої є обов'язковим для України, визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї ж Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, що означає право особи на пред'явлення в суді такої вимоги на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що станом на момент звернення Позивача до суду з вказаним позовом з боку Відповідача не було порушено право Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД , оскільки відповідно до норм статті 181 Господарського кодексу України ще не сплив строк розгляду пропозиції Позивача про укладення договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20, Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД , тобто не було дотримано процедуру укладення господарських договорів, а у випадку наявності розбіжностей, що залишились неврегульованими, сторони можуть передати спір на розгляд суду.

Крім того, Суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 року по справі №910/15590/17.

Проте, Суд зазначає, що в даному випадку прямий законодавчо встановлений обов'язок для Відповідача з укладення договору про надання права на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: м. Київ, Подільський р-н, просп. В. Порика, 20 відсутній. Відтак, його укладення повинно відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору, проте Судом встановлено, що Позивачем не було дотримано загального порядку укладення господарських договорів.

Відповідно до п. 17.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року N 1051/1051, Оператор (уповноважена організація) - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що визначено органом місцевого самоврядування для здійснення організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів згідно з діючим порядком.

Згідно з п.п.17.3.1, 17.3.2 Правил платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір. Особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок

Оператор розробляє схеми організації дорожнього руху за погодженням з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (при розташуванні місць для паркування в межах червоних ліній міських вулиць і доріг), Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п.17.3.3 Правил)

Відповідно до таблиці №1 додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 за Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" закріплено паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Порика, 18 - 20.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2018 року вперше та 09.01.2019 року повторно Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" на офіційному веб-сайті prozorro розміщено оголошення про проведення аукціону на право розміщення та експлуатацію місць паркування на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, вул. Василя Порика, 20. (т.1 а.с.155, 247-251)

Відповідно до п.1.1 Регламенту роботи електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 щодо проведення електронних аукціонів з продажу/надання в оренду майна (активів)/передачі права (Регламент ЕТС) учасник - фізична особа (в тому числі фізична особа-підприємець) або юридична особа в особі уповноваженого представника, яка виявила намір взяти участь в електронному аукціоні, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, пройшла процедуру реєстрації для участі в електронному аукціоні, отримала відповідне підтвердження про реєстрацію та індивідуальний код учасника.

Згідно з п.2.1 Регламенту ЕТС він регулює правові відносини, що виникають, чи можуть виникнути між адміністратором, організатором, операторами, користувачами та учасниками в процесі проведення електронних аукціонів в ЕТС. Якщо законодавством передбачені особливості для продажу/надання в оренду окремих видів майна (активів) або передачі права, то використання ЕТС здійснюється з урахуванням таких особливостей.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД мало право взяти участь в аукціоні на право розміщення та експлуатацію місць паркування на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, вул. Василя Порика, 20, організатором якого виступив Відповідач, відповідно до загального порядку проведення електронного аукціону, проте Позивач не скористався своїм правом на участь в аукціоні, звернувшись до суду з вказаним позовом.

Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача щодо виставлення на аукціон частини земельної ділянки Позивача з порушенням ст.ст. 116, 141, 149 ЗК України, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Проте, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження перебування у власності або в оренді іншої земельної ділянки ніж тієї, що передана йому на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.04.2016 року.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД до Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС про зобов'язання укласти договір є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД" про забезпечення позову задоволено частково. Вжито наступні заходи забезпечення позову у справі № 910/16626/18: заборонено Комунальному підприємству "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, м.Київ, вул.Леонтовича, 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 35210739), Державному підприємству "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (01601, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.22, Ідентифікаційний код юридичної особи 42068925) вчиняти будь-які дії з оформлення результатів аукціону стосовно лоту - право на розміщення та експлуатацію місць паркування на майданчику для паркування за адресою: м.Київ, вул.Василя Порика, 20, в тому числі з використанням систем РroZorro, РroZorro.Продажі та у будь-якій інший спосіб до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Відповідно ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, Суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову по справі №910/16626/18, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2019 року у справі №910/16626/18.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ХІМІМПЕКС-ТРЕЙД до Комунального підприємства КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС про зобов'язання укласти договір -відмовити у повному обсязі.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2019 року у справі № 910/16626/18 .

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин